Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/11424/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11424/13 07.10.13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ, ЄДРПОУ 20025456

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Транспортник», м.Київ, ЄДРПОУ 21514186

до відповідача 2: Закритого акціонерного товариства «Центрбудінвест», м.Київ, ЄДРПОУ 32559981

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Конопля А.М. - по дов.

від відповідача 1: Алексюк М.І. - по дов.

від відповідача 2: Денисенко О.М. - по дов

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1, Закритого акціонерного товариства «Транспортник», м.Київ та відповідача 2, Закритого акціонерного товариства «Центрбудінвест» про визнання за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» права власності на 89% об'єкту незавершеного будівництва II та III черг будівництва житлового комплексу «Космополітен парк Пушкіна» за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір б/н від 28.02.2012р., за умовами якого Закритим акціонерним товариством «Центрбудінвест» було передано Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» права, що витікають з договору №02/І 04.11.2003р. про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, 25-А, і складаються з права вимоги передачі у власність 89% загальної площі квартир побудованого житлового комплексу, 89% нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, 89% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту. При цьому, за твердженням позивача, фактично зазначені об'єкти у власність Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» не передані, що свідчить про порушення майнових прав та законних інтересів позивача, а також невизнання його права власності з боку відповідачів.

Ухвалою суду від 07.10.2013р. найменування відповідача 1 було змінено з Закритого акціонерного товариства «Транспортник» на Публічне акціонерне товариство «Транспортник».

Відповідач 1 у відзиві без номеру та дати, що надійшов до суду 08.08.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність у Публічного акціонерного товариства «Транспортник» будь-якої інформації або оригіналів документів, які б підтверджували набуття Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» прав, що належать Закритому акціонерному товариству «Центрбудінвест» за договором №02/І від 04.11.2003р.

Відповідач 2 в поясненнях без номеру та дати, що надійшли 15.07.2013р., підтвердив обставини, що викладені в позовній заяві, та факт передачі майнових прав позивачу.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст.153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно з ч.1 ст.4 даного Закону у відповідній редакції об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом (ч.1 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

За змістом ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2003р. між Закритим акціонерним товариством «Транспортник», найменування якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «Транспортник» (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Центрбудінвест» (інвестор) було укладено договір №02/І про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, 25-А.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору його предметом є спільна участь сторін в проектуванні та будівництві за рахунок інвестиційних і залучених коштів житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А у Шевченківському районі. Межі вищевказаної земельної ділянки для будівництва об'єкта визначені у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

За змістом п.1.4 договору №02/І від 04.11.2003р. фінансування комплексу робіт по проектуванню і будівництву ведеться за рахунок власних коштів інвестора та коштів, залучених від третіх юридичних та фізичних осіб, в обсязі згідно із затвердженою сторонами проектно-кошторисною документацією.

Згідно з п.2.4.6 зазначеного правочину інвестор має право отримати у власність та/або на власний розсуд розпорядитися часткою об'єкта відповідно до п. 3.3.2 даного договору.

В силу п.2.4.8 договору №02/І від 04.11.2003р. в редакції додаткової угоди №4 від 09.06.2004р. інвестор має право відчужувати належну йому частку об'єкта будівництва, визначену в п.3.3.2 даного договору, шляхом участі у фонді фінансування будівництва від свого імені, в своїх інтересах та за свій рахунок.

Пунктом 3.3 інвестиційного договору сторони узгодили, що здійснюють будівництво об'єкта на умовах сумісно-дольової участі, відповідно до яких вся площа житлових та нежитлових приміщень, а також підземної стоянки для автомобілів, розподіляється наступним чином: замовник отримує у власність 11% загальної площі квартир побудованого об'єкту, 11% нежилих вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, 11% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту (п.п.3.3.1), інвестор отримує у власність 89% загальної площі квартир побудованого об'єкту, 89% нежилих вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, 89% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту (п.п.3.3.2).

Відповідно до п.7.2 зазначеного правочину договір набуває чинності з дня його підписання сторонами, а в частині виконання інвестором своїх зобов'язань - з дня передачі інвестору копії договору оренди земельної ділянки (в межах, визначених у додатку №1 до договору), який укладений між замовником та відповідним органом у встановленому порядку під будівництво об'єкта.

Рішенням №486-2/646 від 29.05.2003р. Київської міської ради було затверджено проект відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Транспортник» для будівництва житлового комплексу на вул.Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м.Києва та передано Закритому акціонерному товариству «Транспортник», за умови виконання п.34.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 3,41 га для будівництва житлового комплексу на вул.Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м.Києва.

Відповідно до договору від 26.01.2004р. оренди земельної ділянки, що укладений Київською міською радою як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством «Транспортник» як орендарем, орендодавець, на підставі п.34 рішення №486-2/646 від 29.05.2003р. Київської міської ради за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку по вул.Дегтярівська, 25-а у Шевченківському районі м.Києва, розміром 3,4141 га з цільовим призначенням - будівництво житлового комплексу, кадастровий номер 8000000000:88:061:0038.

Додатковою угодою №91-6-00212 від 05.02.2004р. до договору оренди земельної ділянки від 26.01.2004р. сторони змінили строк оренди та визначили, що земельна ділянка передається в довгострокову оренду на 15 років.

Отже, договір №02/І від 04.11.2003р. за своєю правовою природою є інвестиційним договором, який укладений відповідно до ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та який набув чинності в порядку, що передбачений п.7.2 цього договору.

При цьому, з моменту підписання договору №02/І від 04.11.2003р., в силу презумпції правомірності цього правочину, відповідач 2 як інвестор набув майнові права на 89% об'єкта інвестування.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, зокрема, гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).

Виходячи із приписів ч.4 ст.12 Цивільного кодексу України, термін «майнове право» стосується операцій, які прямо або побічно пов'язані з майном, здатні задовольнити майнові потреби особи.

Тобто, майнові права виступають одним з об'єктів цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до положень статті 190 Цивільного кодексу України майнові права охоплюють не тільки права вимоги, що виникають із зобов'язань, але й право власності, речові права тощо.

Майнові права можуть визначатись як суб'єктивне право учасників цивільних правовідносин, пов'язане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей.

Згідно з ч.1 ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно зі ст.147 зазначеного Кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Отже, враховуючи, що відповідач 2 як інвестор набув майнові права на 89% об'єкта інвестування, він мав право розпорядження своєю часткою на власний розсуд.

Ухвалою від 08.06.2011р. господарського суду міста Києва, яку винесено за результатами попереднього засідання у справі №44/443-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Центрбудінвест», було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 305322207,22 грн., до якого включено, зокрема, вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» з грошовими вимогами на суму 290 180 791,50 грн.

Постановою від 09.08.2011р. господарського суду міста Києва Закрите акціонерне товариство «Центрбудінвест» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

28.02.2012р. між Закритим акціонерним товариством «Центрбудінвест» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» було укладено договір про порядок погашення заборгованості, відповідно до умов якого в рахунок часткового погашення відповідачем 2 вимог позивача в сумі 236 734 441,43 грн. за кредитним договором №23/5/2004/840-К/102 від 08.07.2004р., відповідач 2 в строк до 29.02.2012р. передає позивачу право, що витікає з договору №02/І від 04.11.2003р. про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, 25-А.

Згідно з п.4 договору про порядок погашення заборгованості від 28.02.2012р. загальна вартість прав, що передаються, складає 212 997 976,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, 28.02.2012р. між Закритим акціонерним товариством «Центрбудінвест» та Публічним акціонерний товариством «Комерційний банк «Надра» було укладено договір, за умовами якого відповідач 2 передає, а позивач приймає право, що витікає з договору №02/І від 04.11.2003р. про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, 25-А, і складається з права вимоги передачі у власність 89% загальної площі квартир побудованого житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А в Шевченківському районі, 89% нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, 89% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту.

Загальна вартість предмету договору про передачу прав згідно п.2.2 цього договору складає 212 997 976,80 грн.

Відповідно до п.2.3 вказаної угоди позивач здійснює розрахунок за даним договором в порядку та строки, передбачені договором про порядок погашення заборгованості від 28.02.2012р., що укладений між Закритим акціонерним товариством «Центрбудінвест» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра».

Згідно п.5 договору про порядок погашення заборгованості від 28.02.2012р. сторони домовились, що після підписання цього договору вимоги позивача до відповідача 2 за кредитним договором №23/5/2004/840-К/102 від 08.07.2004р. зменшуються на суму вартості, що зазначена в п.4 даного договору, та складають 23 736 464,63 грн.

29.02.2012р. на виконання договору від 28.02.2012р. позивачем та відповідачем 2 підписано відповідний акт приймання-передачі майнових прав.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст.513 зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до позивача перейшли майнові права на 89% загальної площі квартир житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А в Шевченківському районі, 89% нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, 89% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту.

Як свідчать матеріали справи, на момент розгляду даного позову житловий комплекс на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А в Шевченківському районі міста Києва знаходиться в стані будівництва, докази введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію у матеріалах справи відсутні. Тобто, вказаний житловий комплекс є об'єктом незавершеного будівництва.

Листом вих.№786/15 від 14.05.2013р. позивачем було заявлено відповідачу 1, як замовнику за інвестиційним договором, вимогу підтвердити належність Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» прав, що витікають з зазначеному договору, і складаються з прав вимоги передачі у власність 89% загальної площі квартир житлового комплексу, що будується на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А в Шевченківському районі міста Києва.

Відповідач 1 у відповідь на вказаний лист позивача в листі вих.№117 від 23.05.2013р. повідомив, що будь-яких документів, які б підтверджували набуття Публічним акціонерним товариством «Комерійний банк «Надра» прав, що належать Закритому акціонерному товариству «Центрбудінвест» за договором №02/І, в своєму розпорядженні Публічне акціонерне товариство «Транспортник» не має, а тому не вбачає підстав для їх підтвердження або визнання.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства України щодо порядку набуття та реалізації права власності, господарський суд дійшов висновку, що у позивача наявне право власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва (спірне майно) у зв'язку з виникненням такого права у відповідача 2 за договором №02/І від 04.11.2003р. та передачею таких прав позивачу за договором б/н від 28.02.2012р., і які (майнові права) останній бажає трансформувати в право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

При цьому, за висновками суду, факт укладення договору від 28.02.2012р. про передачу права, що витікає з договору №02/І від 04.11.2003р. і складається з права вимоги передачі у власність спірного нерухомого майна, а також розрахунок за вказаний об'єкт шляхом зменшення кредиторської заборгованості відповідача 2 на підставі умов договору про порядок погашення заборгованості від 28.02.2012р. є підставами для переходу права власності на спірне майно, оскільки правочини щодо реалізації такого майна передбачені Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Аналогічна правова позиція викладена постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2010р. у справі № 32/147.

Крім того, господарським судом враховано, що відповідно до п.1.4 договору кредитної лінії №23/5/2004/840-К/102 від 08.07.2004р. метою кредитування було саме фінансування будівництва Закритим акціонерним товариством «Центрбудінвест» житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А в Шевченківському районі відповідно до договору №02/1 від 04.11.2013р. про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, 25-А.

Одночасно, враховуючи характеристики спірного майна (об'єкт незавершеного будівництва) питання щодо законності його обігу має вирішуватися з урахуванням спеціальних положень ст.331 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Зважаючи на вказане правило та ч.3 цієї статті, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у сукупності із легальним визначенням майнових прав за ч.2 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» потенційне набуття особою, якій до завершення будівництва належать будівельні матеріали, набути право власності на новостворену річ, суд кваліфікує як майнове право на відповідний об'єкт.

В свою чергу, редакція ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України безпосередньо передбачає можливість вчинення угод відносно об'єктів незавершеного будівництва, із вказівкою про те, що право власності реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.

Разом з цим, відповідач 2 згідно зі своєю правовою позицією, що викладена в листі вих.№117 від 23.05.2013р., право власності позивача не визнає. Відповідачем 1 також не було вчинено жодних дій, спрямованих на захист та реалізацію майнового права позивача за договорами б/н від 28.02.2012р. та №02/І від 04.11.2003р.

Таким чином, за висновками суду, встановлені обставини справи свідчать про наявність достатніх та необхідних підстав для захисту права власності позивача в порядку ст.392 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Транспортник», м.Київ та Закритого акціонерного товариства «Центрбудінвест», м.Київ є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» права власності на 89% об'єкту незавершеного будівництва II та III черг будівництва житлового комплексу «Космополітен парк Пушкіна», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А.

Клопотання вих.№330 від 23.09.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги, що заявник не є учасником судового процесу у розглядуваній справі.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Транспортник», м.Київ та Закритого акціонерного товариства «Центрбудінвест», м.Київ про визнання права власності.

Визнати Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) право власності на 89% об'єкту незавершеного будівництва II та III черг будівництва житлового комплексу «Космополітен парк Пушкіна», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 25-А.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транспортник» (04119, м.Київ, Шевченківсьий район, вул.Дегтярівська, буд.25-А, ЄДРПОУ 21514186) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) судовий збір в сумі 34 410 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Центрбудінвест» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Глибочицька, буд.17-Д, ЄДРПОУ 32559981) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) судовий збір в сумі 34 410 грн.

У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.10.2013р.

Суддя М.О. Любченко