Ухвала

від 08.10.2013 по справі 2а-5572/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/3818/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі№ 2а-5572/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 року у справі № 2а-5572/12/2670 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 14.03.2012 року № 0000142250/467.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 10, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 15.02.2012 року на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України з 15.02.2012 року призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «МЖК-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Симплекс Буд» за період з 01 по 31.10.2011 року.

За результатами проведення перевірки з 15 по 17.02.2012 року складено акт перевірки 17.02.2012 року № 10523/2305/30606505, в якому зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у неправомірному включенні до податкового кредиту з ПДВ суми податку в розмірі 66 000, 00 грн. у зав'язку із відсутністю у ТОВ «Симплекс Буд» необхідних умов для ведення господарської діяльності та нікчемністю уданих з вказаним контрагентом правочинів.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 14.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142250/467 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 82 500,00 грн. (66 000,00 грн. основний платіж і 16 500,00 грн. штраф).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів фактичного проведення господарських операцій по поставці ТОВ «Симплекс Буд» бетону, що вказує на відсутність передбачених пп. «а» п. 198.1, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підстав для формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення ст. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, була вручена позивачу після 20.02.2012 року, тобто вже після закінчення перевірки і складання акта за її результатами. На підтвердження вказаної обставини представник товариства надав суду поштовий конверт, з якого вбачається, що поштове відправлення податковим органом здано на пошту лише 20.02.2012 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що докази, одержані за результатом проведення такої перевірки до уваги не беруться, а спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, оскільки вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, після закінчення перевірки і складання акта за її результатами є формальним порушенням та не обов'язково свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції повинен був встановити як невчасне вручення повідомлення вплинуло на реалізацію прав позивача, враховуючи виявлені під час проведення перевірки порушення з боку платника.

Проте, апеляційний суд обмежився посиланням на порушення податковим органом п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та залишив поза увагою доводи платника щодо необґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Разом з тим, передчасним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Погоджуючись з висновком податкового органу про неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ суми податку в розмірі 66 000, 00 грн., суд першої інстанції зазначив про те, що позивач не довів реальності виконання господарських операцій. При цьому, судом відхилені подані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту поставки товару та його оплати. Разом з тим, судом не наведені посилання на відповідні норми законодавства, які б визначали інші докази на підтвердження реальності виконання господарського договору.

Крім того, необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на непідтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту по таким коштам, сплачених по таких операціях.

Вказані порушення відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене вище, застосувати до спірних відносин відповідні норми матеріального права і вирішити спір відповідно до законодавства.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі № 2а-5572/12/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак