Ухвала

від 13.01.2015 по справі 2а-5572/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/29476/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі№ 2а-5572/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 року у справі № 2а-5572/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 204, 215. 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справа в касаційному порядку переглядається повторно.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЖК-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Симплекс Буд» за період з 01 по 31.10.2011 року складено акт перевірки 17.02.2012 року № 10523/2305/30606505, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у неправомірному включенні до податкового кредиту з ПДВ суми податку в розмірі 66 000,00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 14.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142250/467 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 82 500,00 грн. (66 000,00 грн. основний платіж та 16 500,00 грн. штраф).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності доказів фактичного проведення господарських операцій по поставці ТОВ «Симплекс Буд» бетону, що вказує на відсутність передбачених пп. «а» п. 198.1, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підстав для формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем формовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011 року, яким визначено, що доставка бетону здійснюється постачальником у повному обсязі до 03.10.2011 року.

Позивачем на підтвердження виконання вказаного договору надано видаткову накладну № 3 від 03.10.2011 року, податкову накладну від 03.10.2011 року, в той час, як товарно-транспортні накладні виписані за період з 26.09.2011 року по 03.10.2011 року, тобто оформлені раніше дати підписання договору.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем, на підтвердження отримання бетону від ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011 товарно-транспортні накладні не відповідають вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в графах «Отримувач», «Об'єкт», «Посада», «Підпис», «ПІБ» та «Вантаж одержав» міститься лише печатка позивача, без підпису та зазначення даних особи та документу, на підставі якого вона діяла.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлена відсутність реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Сімплекс Буд», колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем за договором із спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 2а-5572/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак