Постанова

від 27.12.2013 по справі 2а-5572/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2013 року № 2а-5572/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142250/467 від 14.03.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЖК-1" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасу вання податкового повідомлення - рішення №0000142250/467 від 14.03.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі № 2а-5572/12/2670 апеляційну скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012 скасовано та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000142250/467 від 14.03.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2013 у справі № К/800/3818/13 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Супровідним листом № К/800/3818/13 від 14.10.2013 справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

21.10.2013, в порядку встановленому статтею 15 1 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 справу було розподілено між суддями . За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 2а-5572/12/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 24.10.2013 прийнято до провадження справу № 2а-5572/12/2670 та призначено судове засідання на 18.11.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сімплекс Буд» за період 01.10.2011 по 31.10.2011. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про те, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд» порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини зТОВ «Сімплекс Буд», які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 05.12.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовільними позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 15.11.2013 супровідним від відповідача надішли письмові заперечення, у яких він просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1053/2305/30606505 від 17.02.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судове засідання 05.12.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 15.02.2012 по 17.02.2012 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сімплекс Буд» за період 01.10.2011 по 31.10.2011.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2012 за № 1401/18696 в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 66 000,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ «МЖК - 1» мало взаємовідносини з ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011, предметом якого є поставка бетону, за яким було сформовано податковий кредит.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено акт №19/2306/34574472р від 19.01.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сімплекс Буд» (код ЄДРПОУ 34574472), щодо підтвердження реального здійснення, товарно, фінансово-господарських операцій за 01.10.2011 по 31.10.2011, яким встановлено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, згідно висновку експерта НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ №13 від 12.01.2012 наданого ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі міста Києва службовою запискою №312/7/262/3 від 16.01.2012 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 зображення яких наявні в копії податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Сімплекс Буд" (код ЄДРПОУ 34574472) за жовтень 2011 року та які було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконані однією особою, а підпис від імені ОСОБА_1 зображення якого наявне в копії Форми І ОСОБА_1 та який було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконаний іншою особою.

Також зазначеним актом встановлено відсутність у ТОВ «Сімплекс Буд» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правочин укладений між ТОВ «МЖК - 1» та ТОВ «Сімплекс Буд» порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

За результатами перевірки складено акт № 1053/2305/30606505 від 17.02.2012.

28.02.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 1053/2305/30606505 від 17.02.2012 за результатами розгляду яких листом № 3759/10/22-50 від 06.03.2012 "Про надання відповіді на заперечення до акту позапланової документальної невиїзної перевірки" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

14.03.2012 на підставі акта № 1053/2305/30606505 від 17.02.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000142250/467, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 82 500.00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 16 500,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000142250/467 від 14.03.2012, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності.

Позивачем на підтвердження факту реального фінансово - господарських правовідносин за договором № 87-КП від 30.09.2011, предметом якого є здійснення поставка бетону марки П4 В30 F 200 W 6 в порядку та на умовах визначених договором надано копії зазначеного договору, видаткової накладної, товарно-транспортих накладних № 2596 від03.10.2011, № 2599 від 03.10.2011, № 2561 від 30.09.2011, № 2253 від 22.09.2011, № 2256 від 22.09.2011, № 2311 від 23.09.2011, № 2327 від 23.09.2011, № 2301 від 23.09.2011, 2558 від 30.09.2011, № 2560 від 30.09.2011, № 2580 від 01.10.2011, №2584 від 02.10.2011, №2588 від 02.10.2011, № 2526 від 29.09.2011, №2541 від 29.09.2011, № 2542 від 29.09.2011, № 2556 від 30.09.2011, № 2555 від 30.09.2011, № 2570 від 01.10.2011, № 2571 від 01.10.2011, № 2587 від 02.10.2011, № 2590 від 02.10.2011, № 2591 від 02.10.2011, № 2607 від 03.10.2011, № 2603 від 03.10.2011, № 2602 від 03.10.2011, №2577 від 01.10.2011, № 2595 від 03.10.2011, № 2574 від 01.10.2011, № 2545 від 30.09.2011, № 2579 від 01.10.2011, № 2547 від 30.09.2011, № 2298 від 23.09.2011, № 2271 від 22.09.2011, № 2341 від 24.09.2011, № 2350 від 24.09.2011, № 2373 від 25.09.2011, № 2342 від 24.09.2011, № 2372 від 25.09.2011, № 2345 від 24.09.2011, № 2374 від 25.09.2011, № 2349 від 24.09.2011, № 2356 від 24.09.2011, № 2384 від 25.09.2011, № 2387 від 25.09.2011, № 2395 від 26.09.2011, № 2396 від 26.09.2011, № 2414 від 26.09.2011, № 2417 від 26.09.2011, № 2425 від 26.09.2011, № 2400 від 26.09.2011, № 2437 від 27.09.2011, № 2445 від 27.09.2011, № 2446 від 27.09.2011, № 2450 від 27.09.2011, № 2461 від 27.09.2011, № 2489 від 28.09.2011, № 2493 від 28.09.2011, № 2495 від 28.09.2011, № 2499 від 28.09.2011, № 2503 від 28.09.2011, № 2507 від 28.09.2011, № 2508 від 28.09.2011, № 2520 від 29.09.2011, № 2441 від 27.09.2011, № 2498 від 28.09.2011, № 2436 від 27.09.2011, № 2521 від 29.09.2011, № 2522 від 29.09.2011 та податкової накладної.

Згідно з розділом 2 зазначеного договору, кількість бетону, що підлягає поставці складає 550 метрів кубічних, вартість одного метру кубічного бетону складає 654,12 грн. з ПДВ крім того транспортні витрати на доставку одного метру кубічного складає 65.88 грн. Загальна вартість Бетону, яка має бути поставлена за цим Договором складає 396 000,00 грн. з ПДВ та з урахуванням транспортних витрат постачальника.

Пунктом 4.2 договору № 87-КП від 30.09.2011 встановлено, що бетон вважається поставленим покупцю з моменту його отримання та оформлення товарно-транспортної накладної.

Оплата здійснюється на підставі договору в національній валюті - гривня, шляхом переказу коштів на поточних рахунок Постачальника.

Отже, єдиним документом, який належним чином засвідчує факт здійснення поставки бетону за договором № 87-КП від 30.09.2011, відповідно до умов зазначеного договору, є товарно-транспортна накладна.

Надані позивачем, на підтвердження отримання бетону від ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011 товарно-транспортні накладні не приймаються як належний доказ з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем товарно-транспорті накладні в графах "Отримувач", "Об'єкт", "Посада", "Підпис", "ПІБ" та «Вантаж одержав» міститься лише печатка позивача, без підпису та зазначення даних особи та документу на підставі якого вона діяла.

При цьому більша частина товарно - транспортих накладних датована числом, яке передує даті укладання договору № 87-КП від 30.09.2011 та видаткової накладної № 3 від 03.10.2011 на які в них міститься посилання, як на документи на підставі яких було здійснено поставку.

З огляду на зазначене, надані позивачем товарно - транспортні накладі не можуть засвідчувати факт отримання товару позивачем, а отже бути належним доказом на підтвердження реальності та товарності правовідносин між позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011.

Доказів на підтведження використання товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ «Сімплекс Буд», у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, позивачем суду надано не було.

Таким чином, позивачем не надано суду на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Сімплекс Буд» належним чином оформлених первинних документів складання яких передбачено умовами зазначеного договору, які мають засвідчувати факт здійснення поставки бетону відповідно до умов договору № 87-КП від 30.09.2011, як і не надано на підтвердження використання отриманого, за твердженням позивача, товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а отже не надано належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Сімплекс Буд» та не доведено факт здійснення поставки товару.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з ТОВ «Сімплекс Буд» за договором № 87-КП від 30.09.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов