Постанова

від 09.10.2013 по справі 20/335

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 20/335

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт»

на рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р.

по справі № 20/335 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт»

до 1) Державна служба інтелектуальної власності України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстур»

про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 22921 від

15.01.2002р. на знак для товарів і послуг «Лужанська-7»

за участю представників:

від позивача: Поляк О.В. - дов. № 87 від 17.06.2013р.

від відповідача : 1) Саламов О.В. - дов. № 2-8/3902 від 23.05.2013р.

2) Картушин Д.М. - дов. № б/н від 15.11.2012р.

Постанова приймається 09.10.2013р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 25.09.2013р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргіт» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстур» про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 22921 від 15.01.2002р. на знак для товарів і послуг «Лужанська-7».

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі № 20/335 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у справі № 20/335 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 20/335 на 25.09.2013р.

Через відділ документального забезпечення 25.09.2013р. представником відповідача -2 був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.09.2013р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.10.2013р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» було прийнято до провадження.

Представник відповідача -1 та 2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача - 1 та 2, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргіт» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстур» про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 22921 від 15.01.2002р. на знак для товарів і послуг «Лужанська-7».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позначення "Лужанська-7", зареєстроване як знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 22921 від 15.09.2002, складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду та з позначень, що вказують на вид, властивості товару.

Місцевим судом в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Маргіт» до 1) Державної служби інтелектуальної власності України 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстур» про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 22921 від 15.01.2002р. на знак для товарів і послуг «Лужанська-7» відмовлено повністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог, враховуючи наступне.

15.01.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстровано комбінований знак для товарів і послуг, який має вигляд словесного позначення виконаного оригінальним шрифтом у кольоровому виконанні, на імя відповідача-2 і видано Свідоцтво № 22921 на знак для товарів і послуг щодо товарів 32, 35, 42 класу МКТП: Пиво; мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв; всі товари, що включені до 32 класу; Реклама; керування справами; ділове адміністрування; діловодство; всі послуги, що включені до 35 класу; Забезпечування харчами і напоями; забезпечування тимчасовим житлом; лікарське, гігієнічне та косметичне доглядання; ветеринарні та сільськогосподарські послуги; правничі послуги; наукове та промислове досліджування; програмування; всі послуги, що включені до 42 класу.

Дата подання заявки відповідачем-2 на реєстрацію знака - 27.02.2001.

Позивач вважає, що зареєстрований комбінований знак для товарів і послуг (Свідоцтво № 22921) не відповідає умовам наданням правової охорони, з наступних підстав.

Знак для товарів і послуг "Лужанська-7" зареєстрований згідно Свідоцтва України № 22921 від 15.01.2002 включає в себе позначення, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду та позначення, що вказують на вид, властивості товару.

З метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору у справі №20/335 неоднарозово призначалась судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності.

В матеріалах справи наявний висновок № 649 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 23.05.2011, відповідно до якого: позначення "Лужанська 7" за Свідоцтвом України № 22921 від 15.01.2002 складається з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; позначення "Лужанська 7" за Свідоцтвом України № 22921 від 15.01.2002 складається з позначень, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема, вказують на вид та місце походження товарів.

Висновок № 237/12-53 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 14.09.2012, відповідно до якого: позначення "Лужанська-7" за заявкою № 2001021151, яке в подальшому було зареєстроване як торговельна марка за Свідоцтвом України №22921 від 15.01.2002, на дату подачі цієї заявки , тобто на 27.02.2001, не складалося лише з позначень, що були загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; позначення "Лужанська-7" за заявкою № 2001021151, яке в подальшому було зареєстроване як торговельна марка за Свідоцтвом України № 22921 від 15.01.2002, на дату подання зазначеної заявки, тобто на 27.02.2001, не було таким, що складалося лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема, це позначення не вказувало на вид, властивості або призначення відповідних товарів і послуг чи місце походження товару.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони визначені ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", зокрема, не можуть одержати правову охорону позначення які складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до абз. 5 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 №3771-ХІІ "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

У вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з питань невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи наведене положення, судом було призначено експертизу обєктів інтелектуальної власності у справі с судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 14.09.2012, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з висновком № 237/12-53 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 14.09.2012, який суд приймає у якості належного доказу по справі:

- позначення "Лужанська-7" за заявкою № 2001021151, яке в подальшому було зареєстроване як торговельна марка за Свідоцтвом України № 22921 від 15.01.2002, на дату подачі цієї заявки , тобто на 27.02.2001, не складалося лише з позначень, що були загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- позначення "Лужанська-7" за заявкою № 2001021151, яке в подальшому було зареєстроване як торговельна марка за Свідоцтвом України № 22921 від 15.01.2002, на дату подання зазначеної заявки, тобто на 27.02.2001, не було таким, що складалося лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема, це позначення не вказувало на вид, властивості або призначення відповідних товарів і послуг чи місце походження товару.

При цьому, у висновку експерт встановив, що наданий на дослідження знак, який є комбінованим і містить кілька основних елементів, як словесний так і зображувальних, не належить до таких, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду. Буквено-цифрове сполучення "Лужанська-7" не є позначенням виду товарів як їх сукупності товарів певної групи, об'єднаних спільною назвою та призначенням. Позначення "Лужанська-7" не є загальновживаною назвою чи обов'язковим елементом маркування мінеральної води, що видобувається зі свердловини № 7-гп Голубинського (Лужанського) родовища, оскільки у межах Голубинського (Лужанського) родовища існують щонайменше дві свердловини за № 7, а саме - № 7-РК та № 7-ГП.

Позначення "Лужанська-7" за заявкою № 2001021151 не вказує на приналежність якоїсь мінеральної води до питних чи бальнеологічних вод, як не вказує й на приналежність до лікувальних, лікувально-столових чи столових мінеральних вод чи взагалі до вод, а тому не є таким, що вказує на призначення цього товару.

У наданих на експертизу матеріалах відсутні відомості про використання позначення "Лужанська-7" без дозволу власника саме у тому вигляді, у якому він зареєстрований, до дати подання заявки № 2001021151, тобто до 27.02.2001

Надані на експертизу матеріали справи не дають достатніх підстав для твердження про те, що у даному випадку мало місце одночасне, тривале та широке виробництво одного й того самого товару різними виробниками.

Суд оцінює зазначений висновок експертизи як належний доказ у справі №20/335.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку в якості належного доказу Висновок № 649 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 23.05.2011 та Висновком № 213/12 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 25.04.2013. Зазначене обумовлено тим, що незважаючи на наявність у бібліографічному описі знака за свідоцтвом № 22921 кодів Міжнародної класифікації зображувальних елементів (Віденської класифікації) та розкриття їх змісту, а також зазначення кольору, у якому зареєстрований знак, було зроблено висновок про те, що позначення "Лужанська-7" відноситься до словесних позначень", у той час коли цей знак у дійсності є комбінованим.

Віднесення знаку до словесних позначень призвело до того, що графічні ознаки знаку, які у даному випадку є суттєвими у забезпеченні його розрізняльної здатності, при подальших дослідженнях не враховувались і знак фактично розглядався як словесно-цифрове сполучення, виконане "стандартним" шрифтом.

Надані позивачем докази на підтвердження виробництва етикетки з 1999 року не приймаються до уваги судом, оскільки не мають значення для правильного вирішення даного спору, з урахуванням того, що, по-перше, матеріали справи не містять інформації про реєстрацію позначення, що використовується ТОВ "Маргіт", раніше за реєстрацію знака за Свідоцтвом України №22921; по-друге, встановлення права попереднього використання знака, що дає право на подальше використання такого знака без згоди власника свідоцтва (п. 6 ст. 16 Закону) не входить до предмету доказування у межах даного спору.

Таким чином, передбачені законом підстави для визнання недійсним Свідоцтва України № 22921 від 15.01.2002 на знак для товарів і послуг в редакції, яка була чинною станом на час подачі заявки на видачу Свідоцтва України № 22921, відсутні.

Щодо заяв відповідачів про застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим відповідачі у відзивах просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивачем не доведено наявності цивільного права або охоронюваного інтересу, які б потребували захисту, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним Свідоцтва України № 22921 від 15.01.2002 на знак для товарів і послуг. Також, позивачем не обґрунтовано, які підстави для визнання спірного свідоцтва недійсним в цілому, у тому числі, щодо послуг 35, 42 класу МКТП.

За наведених обставин, поняття "позовна давність", у тому числі наслідки її спливу, не підлягають застосуванню до даного спору, який розглядається у межах справи №20/335, так як позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження існування порушеного права або охоронюваного законом інтересу, необхідністю захисту яких обґрунтовано звернення з даним позовом до суду.

Суд також враховує, що у позовній заяві позивачем визначено у якості відповідача-1 Державну службу інтелектуальної власності України.

Відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Проте, жодної позовної вимоги позивачем до Державної служби інтелектуальної власності не пред'явлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог повністю.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у справі № 20/335.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у справі № 20/335 - без змін.

2. Матеріали справи № 20/335 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 14.10.2013р.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Верховець А.А.

Доманська М.Л.