Ухвала

від 01.10.2013 по справі 25/244

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/6446/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 25/244-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ будівельних технологій"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення - рішення від 08.06.2006 № 0000082323/0, яким позивачу Державною податковою інспекцією визначено податкове зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 156 387,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з тих підстав, що на момент податкової перевірки у позивача були відсутні податкові накладні, що підтверджують право на податковий кредит.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.01.2011 судове рішення першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою визнав оскаржуване податкове повідомлення - рішення нечинним.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно зменшив позивачу суму податкового кредиту за серпень 2005 року, визначивши податкові зобов'язання з ПДВ та нарахувавши фінансові санкції, оскільки податкові накладні видані контрагентом (ПП "Бізнес Техніка") на користь позивача оформлені належним чином, а контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мав спеціальну податкову правосуб'єктність. При цьому апеляційний суд зазначив, що судове рішення районного суду, яким було визнано недійсними статутні та реєстраційні документи контрагента позивача, за результатами фінансово - господарської діяльності з яким позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ, скасовано ухвалою апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до того ж суду першої інстанції, тому висновки акту перевірки щодо виявленого порушення вимог податкового законодавства в ході її проведення не можуть ґрунтуватися на обставинах, встановлених рішенням суду, яке скасовано судом вищої інстанції.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції відповідач, Державна податкова інспекція, подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати вказане рішення апеляційної інстанції, з посиланням на порушення останнім норм матеріального права та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податкова інспекція посилається на те, що податкові накладні, виписані ПП "Бізнес Техніка" на користь позивача, на момент податкової перевірки не мали юридичної сили та доказовості, оскільки установчі документи та свідоцтво платника ПДВ вказаного контрагента в судовому порядку визнано недійсними з моменту реєстрації.

У поданих запереченнях на скаргу Товариство просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що працівниками контролюючого органу була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ при взаємовідносинах з ПП "Бізнес Техніка" у період з 10.02.2004 по 29.09.2005, за результатами якої складений акт від 30.05.2006. У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2005 року на суму 104 258,00 грн. Такий висновок фахівців відповідача вмотивовано тим, що витрат з оплати товару (послуг) на користь ПП "Бізнес Техніка" не підтверджені податковими накладними, оскільки установчі та реєстраційні документи останнього визнано недійсними з моменту реєстрації на підставі рішення районного суду.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до вимог пп. 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, який зареєстрований платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, факт визнання у судовому порядку недійсними установчих та реєстраційних документів контрагента позивача саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських операцій, за якими податкова інспекція визначила оспорювану суму податкового зобов'язання та фінансових санкцій, контрагент позивача ПП "Бізнес Техніка" мав податкову правосуб'єктність, а у платника податку були в наявності належним чином оформлені первинні документи, зокрема, податкові накладні, які відповідно до Закону № 168/97-ВР необхідні для формування податкового кредиту, що під час вирішення спору не було враховано судом першої інстанції.

Також, без правової оцінки суду апеляційної інстанції не залишилось те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2005 у справі № 2-5878/05, яким було визнано недійсними статутні та реєстраційні документи контрагента позивача, за результатами фінансово - господарської діяльності з яким позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ у серпні 2005 року, скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2006 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у якій у подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2006 було закрито провадження.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження факту недійсності податкових накладних ПП "Бізнес Техніка", на підставі яких позивач сформував податковий кредит.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та правомірно задовольнив позов.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу відповідача відхиляє, а судове рішення апеляційної інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 25/244-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.В.Борисенко

Г.К. Голубєва