Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-6938/09/8/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/16627/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Островича С.Е.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року

та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.07.2010 року

по справі № 2а-6938/09/8/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кримський титан»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Кримський титан» звернулось до суду з позовною заявою до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000532310/0 від 19 грудня 2008 року, № 0000532310/1 від 24 січня 2009 року, №0000532310/2 від 14 квітня 2009 року, № 0000532310/3 від 22 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12913153,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 645676,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок Красноперекопської ОДПІ АР Крим відносно завищення позивачем податкового кредиту за період березень-червень 2008 року за податковими накладними ТОВ «Рубікон-С» ґрунтуються на неможливості здійснити зустрічну перевірку ТОВ «Рубікон-С» та підтвердити факт наявності або відсутності взаємовідносин з позивачем. При цьому, податкова інспекція вважає правочин між позивачем та ТОВ «Рубікон-С» таким, що є недійсним.

По епізоду правомірності декларування позивачем сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2008 року за господарськими операціями з ТОВ «Концерн Еврометал», податкова інспекція виходила із неможливості підтвердження сплати до бюджету ПДВ по ланцюгу контрагентів постачальника позивача - ТОВ «Концерн Еврометал».

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, нормами Закону № 168/97-ВР право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, а положення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону не ставить право платника податку на застосування « 0» ставки податку в залежність від того, чи зареєстрований нерезидент платником податків. Єдина підстава для застосування « 0» ставки податку - це засвідчення експорту належно оформленою митною вантажною декларацією, належність оформлення якої підтверджено матеріалами справи та фактичним здійсненням експортної операції, що також достеменно встановлено у процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.07.2010 року по справі №2а-6938/09/8/0170 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К. Судді (підпис)Карась О.В. (підпис)Острович С.Е.

Ухвала складена у повному обсязі 27.09.2013р.