Рішення

від 10.10.2013 по справі 908/3063/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/75/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 Справа № 908/3063/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Заводська, 33, ідентифікаційний код 36459962)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Леніна, 16, ідентифікаційний код 33005203)

про стягнення заборгованості в сумі 307 000, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Мотрич М.О., начальник юридичного відділу, довіреність № 1/13 від 20.08.2013р.

від відповідача: не з'явився (в судовому засіданні 26.09.2013р. Іванус Д.О., довіреність № б/н від 29.01.2013р.)

ТОВ "ВП "Пожспецмаш" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Агросталь" про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. № 20/6-ФД в сумі 307 000, 00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 16.09.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 612, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 85 ГПК України.

Ухвалою від 17.09.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3063/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.09.2013р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 26.09.2013р. розгляд справи відкладений на 10.10.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 15.10.2013р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2013р. підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 19.08.2013р. № 487, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. № 20/6-ФД в сумі 307 000, 00 грн., а саме: 100 000, 00 грн. основного боргу, 200 000, 00 грн. пені та 7 000, 00 штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ "ВП "Пожспецмаш" та ТОВ "Агросталь" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. № 20/6-ФД.

ТОВ "ВП "Пожспецмаш" на виконання умов договору перерахувало 20.06.2012р. та 21.06.2012р. відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн.

Проте відповідач не виконав умови п. 3.1 Договору стосовно повернення фінансової допомоги до 11.07.2012р.

13.06.2013р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернути отримані кошти, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та своєчасно не повернув грошові кошти позивачу у зв'язку із чим йому додатково було нараховано 200 000, 00 грн. пені та 7 000, 00 грн. штрафу.

Відповідач у судове засідання 10.10.2013р. не з'явився.

10.10.2013р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від 10.10.2013р. та клопотання про відкладення розгляду справі від 10.10.2013р.

У клопотанні про витребування доказів від 10.10.2013р. відповідач зазначає, що у розпорядженні відповідача відсутній оригінал господарського договору, що є підставою заявлених вимог, у зв'язку із чим просить суд витребувати у ТОВ "ВП "Пожспецмаш" оригінал договору № ВП 20/6-ФД про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. укладеного між ТОВ "ВП"Пожспецмаш" та ТОВ "Агросталь".

Клопотання відповідача про витребування доказів від 10.10.2013р. розглянуто та задоволено судом, в судовому засіданні було оглянуто оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. № ВП 20/6-ФД.

У клопотанні про відкладення розгляду справи від 10.10.2013р. відповідач зазначає, що у зв'язку із тим що на час судового засідання у даній справі представник відповідача перебуває у іншому суді, а також зазначає, що особиста присутність представника відповідача у даній справі є обов'язковою за для надання пояснень та додаткових доказів в обґрунтування підстав своїх заперечень на позов у зв'язку із чим просить суд не вирішувати спір в даному судовому засіданні у відсутність представника відповідача та без відзиву на позовну заяву.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 10.10.2013р. не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначено в п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином відповідач не був позбавлений можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того суд вже відкладав 26.09.2013р. розгляд справи на 10.10.2013р. та відповідач мав достатньо часу для надання відзиву, доказів та додаткових пояснень по даній справі.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Агросталь" (Позичальник) та ТОВ "ВП"Пожспецмаш" (Позикодавець) укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. № ВП 20/6-ФД за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору).

Як зазначено у п. 2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми сто тисяч гривень, без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 Договору, термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання Позичальником Позикодавцю усної або письмової (на розсуд позичальника) заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

На виконання зазначеного договору позивач перерахував на рахунок відповідача 100 000, 00 грн. поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 3853 від 20.06.2012р. на суму 50 000, 00 грн. та платіжним дорученням № 3879 від 21.06.2012р. на суму 50 000, 00 грн. (а.с. 7-8).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає повернення до 11.06.2012р.

Згідно до п. 3.2 Договору, повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язання за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю Сторін (п. 8.1 Договору).

У листі від 13.06.2013р. вих. № 376 позивач вимагав від відповідача повернення суму перерахованої фінансової допомоги у розмірі 100 000, 00 грн. та сплатити штрафні санкції, у розмірі 175 500, 00 грн.

Доказів що свідчать про повернення відповідачем фінансової допомоги у розмірі 100 000, 00 грн. відповідачем не надано.

У довідці ПуАТ "АК "Промислово - інвестиційний банк" від 25.09.2013р. № 125-20-2-2/318 виданої ТОВ "ВП"Пожспецмаш" зазначено, що надходження коштів в період з червня 2012р. по вересень 2013р. на поточний рахунок в національній валюті № 26004619991115/980, відкритий в ПАТ "Промінвестбанк" від ТОВ "Агросталь" не було.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про надання поворотної фінансової допомоги № ВП 20/6-ФД від 20.06.2012р.

Як зазначено у абз. 8 ст. 14.1.257 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено у п. 2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми сто тисяч гривень, без ПДВ.

На виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № ВП 20/6-ФД від 20.06.2012р. позивач перерахував на рахунок відповідача 100 000, 00 грн. поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 3853 від 20.06.2012р. на суму 50 000, 00 грн. та платіжним дорученням № 3879 від 21.06.2012р. на суму 50 000, 00 грн. (а.с. 7-8).

Як зазначено у ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В даному випадку поворотна фінансова допомога підлягає повернення до 11.06.2012р. (пункт 3.1 Договору).

Згідно до п. 3.2 Договору, повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.

Доказів що свідчать про повернення відповідачем фінансової допомоги у розмірі 100 000, 00 грн. відповідачем не надано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ВП 20/6-ФД від 20.06.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "Агросталь" не виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ВП 20/6-ФД від 20.06.2012р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 200 000, 00 грн. пені, та 7 000, 00 грн. штрафу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено у п. 4.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги № ВП 20/6-ФД від 20.06.2012р. у випадку неповернення фінансової допомоги у визначений п. 3.1 термін, Позичальник сплачує на користь Позикодавця штраф у розмірі 7% від суми позики, а також пеню у розмірі 0,5% від суми позики за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 200 000, 00 грн., а саме:

від суми боргу 100 000, 00 грн. за період з 11.07.2012р. по 15.08.2013р. позивачем нараховано 200 000, 00 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені розраховується за період з 12.07.2012р. по 11.01.2013р. (кількість днів прострочки 184) від суми боргу 100 000, 00грн. та складає 7 542, 22 грн.;

При цьому суд вважає неправомірним нарахування позивачем пені після 11.01.2013р. з огляду на наступне.

Як зазначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Господарський суд враховує, що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення (п. 4.1 Договору) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку із викладеним, позивачем неправомірно нараховано пеню до 15.08.2013р., оскільки період нарахування пені в даному випадку з 12.07.2012р по 11.01.2013р. крім того ставка пені за прострочений період не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 7 542, 22 грн. пені. В частині стягнення 192 457, 78 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачена, що, однак, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі. У такому випадку сума штрафу може заявлятися до стягнення понад нараховану боржникові суму пені, оскільки в цьому разі не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги № ВП 20/6-ФД від 20.06.2012р. у випадку неповернення фінансової допомоги у визначений п. 3.1 термін, Позичальник сплачує на користь Позикодавця штраф у розмірі 7% від суми позики, а також пеню у розмірі 0,5% від суми позики за кожний день прострочення.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000, 00 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю оскільки відповідач не повернув фінансову допомогу до 11.07.2012р.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 307 000, 00 грн. в частині 192 457, 78 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 114 542, 22 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 62,68 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 290, 83 грн. судового збору (37,31 % від належних до сплати 6 140, 00 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Леніна, 16, ідентифікаційний код 33005203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Заводська, 33, ідентифікаційний код 36459962) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 7 542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 22 коп. пені, 7 000 (сім тисяч) 00 коп. штрафу та 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 83 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в розмірі 192 457 (сто дев'яносто дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 78 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 15.10.2013р.

Суддя В.М. Соловйов