Ухвала

від 08.04.2015 по справі 908/3063/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/75/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.04.2015 Справа № 908/3063/13

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь"

про відстрочку виконання рішення суду

у справі № 908/3063/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Заводська, 33, ідентифікаційний код 36459962)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Леніна, 16, ідентифікаційний код 33005203)

про стягнення заборгованості в сумі 307 000, 00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача (заявника): Іванус Д.О., довіреність № б/н від 11.03.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13 позов ТОВ "ВП "Пожспецмаш" до відповідача ТОВ "Агросталь" задоволений частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000, 00 грн. основного боргу, 7 583, 31 грн. пені, 7 000, 00 грн. штрафу та 2 291, 45 грн. витрат на судовий збір.

В частині стягнення пені в розмірі 192 416, 69 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою від 18.10.2013р. виправлено описку та арифметичні помилки, допущені в пунктах 2,3 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13.

28.10.2013р. на виконання рішення суду виданий наказ № 908/3063/13.

30.10.2013р. у зв'язку із поданням ТОВ "Агросталь" апеляційної скарги справу направлено до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р у справі № 908/3063/13 апеляційну скаргу ТОВ "Агросталь" залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13 залишено без змін.

27.03.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ "Агросталь" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13 на 6 місяців.

Ухвалою від 27.03.2015р. заяву відповідача прийнято до розгляду, судове засідання по розгляду заяви призначено на 08.04.2015р. о 15 год. 00 хв.

Представник ТОВ "Агросталь" (відповідача) в судовому засіданні 08.04.2015р. підтримав заву від 26.03.2015р. з наведених у ній підстав, просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13 на 6 місяців, починаючи з моменту набрання ухвали про відстрочку виконання рішення законної сили.

Зокрема, відповідач посилається на збитки у вигляді неврожаю внаслідок складних та несприятливих погодних умов, що склалися у травні 2012 року, підтверджені висновком Торгово-промислової палати України від 26.04.2013р. № 870/05-4.

В результаті цього кредитори розпочали масово в судовому порядку стягувати з ТОВ "Агросталь" заборгованість, неустойку та збитки за існуючими договорами (контрактами).

Так, на підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/317/13-г від 16.09.2013р. стягнуто з ТОВ "Агросталь" на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд 128 581,20 грн. основного боргу.

На підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/3063/13 від 28.10.2013р. стягнуто з ТОВ "Агросталь" на користь ТОВ "ВП "Пожспецмаш" 100 000,00 грн. основного боргу, 7 583,31 грн. пені, 7 000,00 грн. штрафу та 2 291,45 грн. витрат на судовий збір.

На підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/3198/13 від 22.11.2013р. стягнуто з ТОВ "Агросталь" на користь ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" борг на загальну суму 325 864,00 грн.

На підставі наказу господарського суду Запорізької області № 908/3205/13 від 06.12.2013р. стягнуто з ТОВ "Агросталь" на користь ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" борг на загальну суму 1 565 385,63 грн.

На підставі наказу господарського суду Сумської області № 920/551/14 від 17.04.2014р. стягнуто з ТОВ "Агросталь" на користь ПАТ "Компанія Райз" борг на загальну суму 55 008,01 грн.

На сьогоднішній день вищевказані рішення судів боржником не виконані у зв'язку із тим, що фактично підприємство не працює та не отримує доходів, що підтверджується поданим фінансовим звітом станом на 31.12.2014р.

Також у власності ТОВ "Агросталь" перебуває рухоме майно, заставодержателем якого за цілим рядом договорів застави є АТ "Укрексімбанк".

Іншого майна, зареєстрованого за ТОВ "Агросталь" на праві власності у встановленому порядку, на яке можливо звернути стягнення, більше немає.

Крім того, у товариства відсутні грошові кошти або будь-яке інше майно від інших осіб, або майно, яке перебуває в оренді в інших осіб.

Тяжка політико-економічна криза, що склалась в Україні, неможливість підтримання державою сільськогосподарських товаровиробників внаслідок девальвації національної грошової одиниці - гривні, зростання цін на сільськогосподарські культури, добрива та пальне відобразилось на тому матеріальному становищі, в якому перебуває відповідач.

На теперішній час засновники ТОВ "Агросталь" вживають усіх можливих заходів щодо пошуку грошових коштів задля погашення існуючих боргів перед кредиторами. У найближчий час відповідач планує відновити роботу підприємства, зокрема, засіяти поля агрокультурами та наприкінці серпня зібрати врожай для його подальшої реалізації. За отримані кошти планується частково покрити свої боргові зобов'язання перед існуючими кредиторами.

Позивач в судове засідання 08.04.2015р. не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника. У відзиві від 07.04.2015р. № 39 заперечив проти задоволення заяви. Позивач вважає, що виняткові підстави, які б ускладнювали виконання відповідачем рішення або робили його неможливим у визначений строк, відсутні. Крім того, звертає увагу суду на те, що заборгованість відповідача перед ним існує з 2012 року, а за цей час гривня знецінилася понад 30 %.

Також позивач зазначив, що підприємство з 03.02.2015р. знаходиться на стадії ліквідації, що також унеможливлює надання відстрочки боржнику у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1, 3 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках , залежно від обставин справи , може відстрочити або розстрочити виконання рішення , ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Згідно пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За приписами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у заяві, відповідачем надано Висновок про форс-мажорні обставини для ТОВ "Агросталь" станом на 31.05.2012р., наданий Торгово-промисловою палатою України 26.04.2013р. № 870/05-04, Вимогу заступника начальника відділу ДВС Якимівського РУЮ Запорізької області від 13.03.2015р. по зведеному виконавчому провадженню № 40994298, копії рішень господарських судів у справах № 908/317/13-г, № 908/3063/13, № 908/3198/13, № 908/3205/13, № 920/551/14, копію фінансового звіту підприємства за 2014р., а також копії договорів застави та додаткових договорів до договорів застави між ТОВ "Агросталь" та ПуАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк").

Проте, дані документи не можуть свідчити про неможливість виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3063/13.

Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3063/13 про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000, 00 грн. основного боргу, 7 583, 31 грн. пені, 7 000, 00 грн. штрафу та 2 291, 45 грн. витрат на судовий збір прийнято ще 10.10.2013р.

За цей час ТОВ "Агросталь" не здійснив за цим рішенням на користь позивача жодного платежу.

Як встановлено рішенням суду, прострочення сплати суми основного боргу з боку відповідача триває з 11.07.2012р., тобто вже 33 місяців.

Посилаючись на обставини, які на думку відповідача ускладнюють виконання рішення, заявник зазначає неврожай весни 2012р. Проте, з моменту фіксування втрати відповідачем врожаю (31.05.2012р.) до подачі відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення (27.03.2015р.) пройшло більше 33 місяців.

До того ж, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність взаємозв'язку між неврожаєм весни 2012 року та неможливістю виконання рішення суду у 2015 році.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13 встановлено відсутність існування будь-яких об'єктивних підстав чи конкретних обставин, що свідчили б про поважність порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 20.06.2012р. № 20/6-ФД.

Згідно висновку про форс-мажорні обставини від 26.04.2013р. № 870/05-4, наданого Торгово-промисловою палатою України, навесні 2012 року несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ТОВ "Агросталь" станом на 31.05.2012р. є форс-мажорними обставинами.

Господарський суд враховує, що під час розгляду справи № 908/3063/13 по суті відповідач визнав позовні вимоги повністю. Тобто ним визнано і факт порушення грошових зобов'язань за Договором.

Відповідач не надавав суду жодного заперечення чи пояснення щодо наявності в нього поважних причин невиконання Договору, хоча про необхідність надання таких доказів відповідача повідомлялось відповідною ухвалою суду.

Ненадання відповідачем до суду відомостей про наявність у нього форс-мажорних обставин у 2012р. та доказів на їх підтвердження є свідченням того, що на момент розгляду справи в суді в 2013р. для відповідача зазначені обставини не являлись такими, що унеможливлювали чи перешкоджали виконанню останнім покладених на нього зобов'язань. Тобто, сам відповідач не пов'язував зазначені форс-мажорні обставини з невиконанням ним вимог Договору.

Суд звертає увагу відповідача також на те, що господарська діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ст. З ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач стверджує, що загибель сільськогосподарських культур навесні 2012 року вплинула на виконання Договору.

По-перше, обираючи вид господарської діяльності підприємець усвідомлює (має усвідомлювати) ризики такого виду діяльності, а відтак відповідач усвідомлював (мав усвідомлювати), що господарська діяльність, пов'язана з вирощуванням сільськогосподарських культур може мати такі негативні наслідки, як загибель рожаю чи його пошкодження.

По-друге, вказані наслідки є результатами самостійної та ініціативної господарської діяльності боржника, яка здійснювалась ним на власний ризик, а відтак негативні наслідки такої діяльності виникли внаслідок дій (бездіяльності) самого боржника, який не тільки обрав такий вид діяльності та не застосував заходи мінімізації своїх збитків, а саме: застрахувати свої ризики через втрату врожаю на більш вигідних умовах, встановити зрощення на полях та інше.

Також суд звертає увагу заявника на те, що його посилання на показники фінансової звітності лише 2014р. є недостатніми, оскільки відомостей про результати господарської діяльності за 2013-2014р.р. відповідач суду не надав.

Господарський суд також наголошує, що наявність зведеного виконавчого провадження відносно відповідача ніяким чином не ускладнює виконання рішення по справі № 908/3063/13 та не робить його виконання неможливим.

Не є обставиною для задоволення заяви відповідача про відстрочку і факт перебування належного йому майна в заставі ПуАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк").

Більш того, згідно наданих відповідачем договорів застави, з листопада 2011 року відповідачу в АТ "Укрексімбанк" збільшено обсяг кредитної лінії з лімітом заборгованості до 2 566 400 грн. та терміном користування до 02.11.2016р.

Незважаючи на отримання кредиту, ТОВ "Агросталь" боргові зобов'язання перед кредиторами не сплатило, продовжує наполягати на тому, що в квітні 2015 року товариство перебуває у важкому фінансовому стані.

Посилання заявника на тяжку політико-економічну кризу в Україні, неможливість підтримки державою сільськогосподарських товаровиробників, девальвацію гривні, зростання цін на сільськогосподарські культури, добрива та інше також не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Позивач зареєстрований на території України та здійснює свою діяльність на території держави Україна. У відносинах відповідача та позивача, в яких останній фактично виступає кредитором, проблеми девальвації національної валюти, ростом цін та падіння курсу національної валюти України (гривні) у відношенні до іноземних валют, безпосередньо та в першу чергу стосуються саме позивача. Позивач, як сторона, що належним чином виконала свої зобов'язання перед відповідачем, продовжує нести збитки через відсутність можливості розпорядження коштами, які складають суму заборгованості, їх використання в підприємницькій діяльності та інших цілях.

Разом з тим, інформація про наявність інфляційних процесів у економіці держави є загальновідомою. Знецінення гривні суттєво зачіпає інтереси позивача щодо стягнення з боржника (відповідача у справі) боргу за рішенням суду у цій справі.

Господарський суд також враховує, що відповідачем не надано жодного доказу, який би гарантував можливість отримання позивачем належних за рішенням суду грошових коштів через 6 місяців. Тобто, відповідачем на даний момент не визначені:

загальна площа та розташування земель, що використовуватимуться для засівання в цьому році;

найменування сільськогосподарських культур, які будуть засіяні, їх кількість та асортимент;

наявність постачальників сільськогосподарських культур, необхідної сільськогосподарської техніки, паливо-мастильних матеріалів для обслуговування, людських ресурсів та ін.;

показників та прогнозів по збиранню майбутнього врожаю;

обґрунтовані причини з яких 6 наступних місяців нададуть змогу відповідачу отримати прибуток, необхідний для погашення заборгованості перед позивачем;

інших гарантій того, що відповідач буде здатний після відстрочення виконувати рішення суду і не збанкрутує.

Таким чином, господарський суд вважає, що заявником не наведені переконливі доводи щодо наявності саме тих виняткових конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Сплата відповідачем 30.03.2015р. суми боргу в розмірі 10 000,00 грн. на адресу отримувача "Аграрний фонд" за рішенням суду у справі № 908/317/13-г не є доказом, який підтверджує викладені у заяві про відстрочку обставини.

За змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Приймаюче судове рішення про відмову у задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення, господарський суд також звертає увагу сторін на наступне.

Відповідно до Конституції (Основного Закону) України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII від 12.02.2015, із змінами, внесеними згідно із Законом № 213-VIII від 02.03.2015) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 в рішенні від 26.06.2013р. № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Законом України від 17.07.1997р. № 457/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ратифіковано конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, з відповідними заявами та застереженнями.

За приписами ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписаної 04.11.1950р., ратифікованої 17.07.1997р. яка набула чинності 11.09.1997р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом N 11 від 11 травня 1994 року, протоколом N 14 від 13 травня 2004 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. (п.40) по справі "Горнсбі проти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

У пілотному рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, Європейський суд визнав проблему невиконання рішень національних судів системною в Україні:

"55. ... Суд дійшов висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов'язані з якимсь поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної з положеннями Конвенції (...)."

Крім того, в резолютивній частині цього рішення Європейський суд також вказав:

".... зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту...."

Порушення прав заявників на виконання остаточних рішень судів протягом розумного строку, з посиланням на справу Юрій Миколайович Іванов, було констатовано у рішеннях Європейського суду від 09.01.2014 у справі "Кисельова та інші проти України", заява № 6155/05, "Хайнацький та інші проти України", заява № 12895/08, "Сем'яністий та інші проти України", заява № 7070/04, та рішеннях від 13.02.2014 у справі "Щукін та інші проти України", заява № 59834/09, та у справі "Васильєв та інші проти України", заява № 29266/08.

З огляду на викладене, суд вважає, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області, яке набрало законної сили ще 28.10.2013р., за умови відсутності жодних доказів про часткову сплату боргу відповідачем, порушить право позивача на виконання рішення суду протягом розумного строку, а значить і права на справедливий судовий захист.

До того ж, приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні заяви боржника про відстрочку суд враховує, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.04.2015р. № 20402459, з 03.02.2015р. стягувач ТОВ "ВП "Пожспецмаш" перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Керуючись ст. 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2013р. у справі № 908/3063/13 строком на 6 місяців відмовити повністю.

Суддя В.М. Соловйов