Рішення

від 10.10.2013 по справі 911/2889/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 911/2889/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка до 1) Київської обласної державної адміністрації, м. Київ 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр», м. Київ про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки за участю представників:

прокуратури:Барановська В.В., відповідача 1:Мельніченко І.В., довіреність № 1-к від 08.01.2013 року; відповідача 2:Левченко О.В., довіреність № 4 від 23.08.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2013 року Прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр» про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року та повернення земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0032, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.09.2013 року.

Через канцелярію суду 12.09.2013 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

12.09.2013 року через канцелярію суду відповідач-2 надав заяву про застосування строків позовної давності до вимог прокурора.

У судовому засіданні 12.09.2013 року оголошувалася перерва на 19.09.2013 року.

Через канцелярію суду 16.09.2013 року відповідач-2 надав письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 19.09.2013 року представниками відповідача та прокурором було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2013 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судових засіданнях 19.09.2013 року та 03.10.2013 року оголошувалися перерви відповідно на 03.10.2013 року та 10.10.2013 року.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 186 «Про надання в оренду земельних ділянок» (копія залучена до матеріалів справи) затверджено розроблений державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект відведення земельної ділянки загальною площею 9,96 га ріллі за рахунок земель державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр» в оренду на 50 років земельну ділянку, зазначену у п. 1.2 цього розпорядження для будівництва торговельно-складського комплексу, вилучивши цю ділянку із постійного користування державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

На підставі зазначеного розпорядження 02.03.2005 року між Київською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (копія залучена до матеріалів справи), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 10,0 га (ріллі - 9,70 га, сіножатей - 0,30 га), розташовану на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області. за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 договору термін дії цього договору - 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

У позовній заяві прокурор зазначає, що проект землеустрою розроблявся на підставі листа Київської обласної державної адміністрації № 11-32-10871.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин мі сторонами) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Так само, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

За своїм характером дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правовим актом індивідуальної дії, оскільки є документом виданим суб'єктом владних повноважень, прийнятим із метою реалізації прав, свобод та інтересів у сфері земельних правовідносин, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єктів.

Разом з тим, універсальна форма рішення, яким закріплюється надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, законом не визначена.

Невизначеність форми правового акту, яким оформлюється надання зазначеного дозволу, не надає права уповноваженим органам закріплювати таке рішення у довільній формі.

Форма правового акту, в якому закріплюється надання такого дозволу залежить від того, до компетенції якого органу належить надання у користування або передача у власність конкретної земельної ділянки - сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської або районної державної адміністрації.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві районні державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, правовим актом, в якому закріплюється рішення місцевої районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є розпорядження.

З огляду на викладене, Київська обласна державна адміністрація здійснивши оформлення свого рішення про надання ТОВ «Базіс-Центр» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки листом № 11-32-10871 діяла не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Лист, як форма викладу інформації, не може бути скасований, оскільки сам по собі не є правовим актом, а є документом інформаційного характеру. Таким листом могло бути проінформовано ТОВ «Базіс-Центр» про прийняття в розпорядження про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з цим розпорядження Київською обласною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не приймалось.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 2 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Враховуючи викладене, Київська обласна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою не у спосіб, встановлений законодавством, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблявся не на підставі відповідного розпорядження, а лише дозволу, викладеного у формі листа, що є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Зважаючи на те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розпорядженням районної державної адміністрації закріплений не був, а лише містився в зазначеному листі, розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 186 від 07.04.2004 є незаконним, оскільки видання цього розпорядження випливає з проекту землеустрою, розробка якого проведена не на підставі і не у спосіб, визначений законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок» підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Представником відповідача-2 заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок».

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VI від 20.12.2011 року протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про: 1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; 2) застосування наслідків нікчемного правочину; 3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Згідно п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI)

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 25.07.2013 р., що підтверджується відміткою на 1 аркуші позовної заяви, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VI від 20.12.2011 року. набрав чинності 15.01.2012р., відтак, позивач звернувся до суду в межах 3-річного строку позовної давності.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Приписами статей ст. 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статей 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту зазначених вимог Закону слідує, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр» є похідною від первісної позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок» та задоволення судом вказаної первісної позовної вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр», оскільки визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок», на підставі якого було укладено договір, не породжує жодних прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про повернення земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0032, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач-2 у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України просить застосувати строк позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року та повернення земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0032, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Відповідачем-2 в заяві про застосування строків позовної давності зазначено, що прокуратурою Київської області 25.08.2005 року виносився протест на розпорядження Київської ОДА № 186 від 17.04.2004 року.

Таким чином, відповідач-2 вважає, що прокурору ще в 2005 році було відомо про укладення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року між Київської обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр».

З усних пояснень прокурора вбачається, що прокуратурою в 2005 році було винесено протест на розпорядження Київської ОДА № 186 від 17.04.2004 року, однак жодних заперечень чи посилань у вказаному протесті не мітиться, а тому за твердженнями прокуратури строк позовної давності не пропущено.

За таких обставин колегія судів не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування строків позовної давності.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Прокурором заявлено 2 позовні вимогу немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 18 «Про надання в оренду земельних ділянок» та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року) та 1 вимогу майнового характеру (про повернення земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0032, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності, вартість якої згідно п.1.1 договору оренди від 02.03.2005 року складає 150 077,24 грн.) за подання яких підлягає сплаті 5 295,54 грн. судового збору (2 294,00 грн. судового збору за пред'явлення 2 вимог немайнового характеру (1 147,00 грн. - 1 мінімальна заробітна плата на 01.01.2013р.* 2 вимоги немайнового характеру)) + (3 001,54 грн. судового збору за пред'явлення майнової вимоги про повернення земельної ділянки вартістю 150 077,24 грн.).

Згідно ч. 3 ст 49 ГПК України Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору у розмірі 5 295,54 грн. до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Прокурора Києво-Святошинського району Київської області задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 186 «Про надання в оренду земельних ділянок».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.03.2005 року між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Базіс-Центр».

4. Зобов'язати ТОВ «Базіс-Центр» повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0032 площею 10,0 га, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності.

5. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код 00022533) в доход державного бюджету України 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 77 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Центр» (01001, м. Київ, пров. Музейний, 10, код 31815561) в доход державного бюджету України 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 77 грн. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак