Постанова

від 22.07.2014 по справі 911/2889/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 911/2889/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Куксова В.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014 (повний текст підписано - 08.05.2014р.)

у справі №911/2889/13 (суддя - Черногуз А.Ф.)

за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави

до 1) Київської обласної державної адміністрації

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2013 у справі № 911/2889/13 (суддя Т.Д. Лилак), що було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 позов Прокурора Києво-Святошинського району Київської області задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 186 "Про надання в оренду земельних ділянок"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.03.2005 року між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Базіс-Центр"; зобов'язано ТОВ "Базіс-Центр" повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0032 площею 10,0 га, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності; вирішено стягнути з Київської обласної державної адміністрації в доход державного бюджету України 2 647,77 грн судового збору; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр") в доход державного бюджету України 2 647,77 грн судового збору.

Постаново Вищого господарського суду України від 05.03.2014 у справі № 911/2889/13 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" задоволено частково; Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі № 911/2889/13 господарського суду Київської області та рішення господарського суду Київської області від 10.10.2013 скасовано; справу № 911/2889/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/2889/13 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.04.04р. № 186 «Про надання в оренду земельних ділянок» прийнято на підставі позитивного висновку землевпорядної документації у відповідності до вимог чинного на момент його прийняття земельного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Київської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/2889/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Київської області від 29.04.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 10.06.2014р. порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р., враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів у складі головуючого судді: Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшла заява про відкладення розгляду справи; від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.06.2014р. оголошено перерву до 15.07.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий судді Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

В судове засідання 15.07.2014р. представники прокуратури не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.07.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий судді Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Куксов В.В.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/2889/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/2889/13.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 186 від 07.04.2004 "Про надання в оренду земельних ділянок" затверджено розроблений державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект відведення земельної ділянки загальною площею 10,0 га (ріллі - 9,7 га, сіножатей - 0,30 га) за рахунок земель державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" в оренду на 49 років земельну ділянку, зазначену у п. 1.2 цього розпорядження для будівництва торговельно-складського комплексу, вилучивши цю ділянку із постійного користування державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

Також, з тексту даного розпорядження, прмірник з електронної бази надано представником КОДА, вбачається, що останнім, крім того, надавалась в оренду земельна ділянка ТОВ "Євроінвест".

На підставі зазначеного розпорядження та розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 01.12.2004 № 509 - 02.03.2005 між Київською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 10,0 га (ріллі - 9,70 га, сіножатей - 0,30 га), розташовану на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту; цільове призначення - для будівництва торгівельно-складського комплексу; термін дії договору - 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Прокурор вважає, що проект землеустрою у порушення ст. 123 Земельного кодексу України розроблявся за відсутності згоди Києво-Святошинської районної державної адміністрації на розроблення проекту землеустрою, на невідповідність проекту відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства. Крім того прокурор посилається на перевищення повноважень Київською обласною державною адміністрацією при вилученні та наданні земельної ділянки в оренду згідно розпорядження від 07.04.2004 №186 "Про надання в оренду земельних ділянок", а також на порушення ТОВ "Базіс-Центр" умов договору та діючого законодавства щодо початку будівельних робіт на земельній ділянці та несплату втрат сільгоспвиробництва та невирішеність проектом землеустрою питання сплати збитків землекористувачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ці вказівки є обов'язковими під час нового розгляду для суду першої інстанції, який розглядатиме справу. Під час нового розгляду місцевий господарський суд зобов'язаний діяти згідно з цими вказівками і не має права ухилитися від їх виконання.

В постанові від 05.03.2013р. у справі № 911/2889/13 Вищий господарський суд України, скасовуючи своєю постановою рішення Господарського суду господарського суду Київської області від 10.10.2013 у справі № 911/2889/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. по справі 911/2889/13 зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих адміністрацій.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Отже способом волевиявлення державної адміністрації, яка здійснює розпорядження власністю від імені держави, щодо регулювання земельних відносин є прийняття головою відповідної адміністрації розпорядження.

Оскільки земельна ділянка площею 10,00 га, яка знаходиться поза межах населеного пункту с. Соф. Борщагівка (землі сільськогосподарського комплексу «Совки» державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»), відноситься до земель державної власності, розпорядження нею здійснює Київська обласна державна адміністрація.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004р. № 186 «Про надання земельних ділянок в оренду» було надано ТОВ «Базіс-Центр» в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 10,0 га (ріллі-9,7 га, сіножатей -0,3 га) за рахунок земель державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» для будівництва торговельно-складського комплексу, вилучивши цю ділянку із постійного користування останнього, та віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підставами для визнання спірного розпорядження недійсним на думку прокурора є прийняття його всупереч положень ст. 123 Земельного кодексу України за відсутності згоди Києво-Святошинської районної державної адміністрації на розроблення проекту землеустрою, невідповідністю проекту відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства..

Проте колегія суддів вважає такі твердження прокурора такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 151 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.

До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки. Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

У разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку. У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

У матеріалах справи містяться висновки про погодження місця розташування об'єкта від Києво-Святошинської районної державної адміністрації - висновок № 3207/6-10; Державного підприємства „Науково-дослідний виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця"; Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів; Відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації; Києво-Святошинською районної санітарно-епідеміологічної станції; Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області; Обласного центру з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва при управлінні культури Київської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 № 863 "Про погодження місця розташування об'єкта" товариству з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" було погоджено місце розташування об'єкта - земельна ділянка площею 10,0 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського комплексу "Совки" державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для будівництва торговельно-складського комплексу.

У відповідності до вимог земельного законодавства ТОВ "Базіс-Центр" звернувся до Київської обласної державної адміністрації з клопотання (№10/02/04-01 від 10.02.2004) про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, яке було задоволено та відповідачу Київською обласною державною адміністрацією надано згоду №11-32-10871 на розробку проекту відведення земельної ділянки, копія якої міститься в матеріалах справи. Згода у встановленому порядку зареєстрована Київською ОДА та підписана заступником Голови Київської ОДА.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення ТОВ "Базіс-Центр" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,0 га на території Софыъвсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для будівництва торговельно-складського комплексу. В складі проекту землеустрою містяться висновки про погодження проекту землеустрою, які згідно ст. 123 Земельного кодексу України отримані від Державного підприємства „Науково-дослідний виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця"; Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; Києво-Святошинської районної ради Київської області; Києво-Святошинської районної державної адміністрації; Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів; Відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної; Києво-Святошинською районної санітарно-епідеміологічної станції; Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області; Обласного центру з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва при управлінні культури Київської обласної державної адміністрації (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1 Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженого наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 11.03.1997 № 39, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, одним із головних завдань державної землевпорядної експертизи є перевірка відповідності проектної документації вимогам земельного законодавства України та діючих нормативно-технічних документів.

Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Основними завданнями державної експертизи є: організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи (ст.ст.1, 4 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Статтею 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлено, що результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Згідно з ст. 36 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» позитивний висновок державної експертизи дійсний протягом строку дії об'єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі. Якщо у строк, встановлений частиною першою цієї статті, не розпочато реалізацію заходів, передбачених об'єктом державної експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі.

Згідно з п.п. 9, 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. У разі відведення земельної ділянки для розробки корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України начальником Київського обласного головного управління земельних ресурсів було затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації № 13-44 від 25.02.2004, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Базіс-Центр», розроблений Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", відповідає вимогам земельного законодавства та оцінюється позитивно.

Нормами статті 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» регулюється порядок спростування висновків державної експертизи, а відповідно до статті 38 передбачено можливість оскарження в судовому порядку рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, прийнятих на підставі висновків експертизи, які скасовані або визнані недійсними.

Виходячи з приписів законодавства, наявність чинного позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації № 13-44 від 25.02.2004 р. є належною та обов'язковою підставою для прийняття органом виконавчої влади - Київською обласною державною адміністрацією, розпорядження про реалізацію передбачених такою документацією заходів, тобто затвердження проекту та надання в оренду земельної ділянки для будівництва торговельно-складського комплексу.

При цьому, при розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем не подано жодного доказу, який спростував би в установленому законом порядку вказаний позитивний висновок державної експертизи, а сам висновок державної експертизи спростовує доводи позивача щодо наявності порушень законодавства при вирішенні питання про відведення земельної ділянки відповідачу.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для констатації наявності порушення компетенції у діях Київської обласної державної адміністрації розпоряджатися спірною земельною ділянкою, як на тому наполягає прокурор.

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Статтею 150 Земельного кодексу України передбачено вилучення Кабінетом міністрів України особливо цінних земель.

Проте як вбачається з землевпорядної документації, земельна ділянка площею 10га складається з ріллі площею 9,7 га та сіножатей площею 0,3га, а тому повноваження щодо розпорядження такою ділянкою не відносились до повноважень Кабінету міністрів України згідно ч.9 ст.149 Земельного кодексу України.

Згідно висновку Державного підприємства "Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" №16-05, ґрунти земельної ділянки не можуть бути віднесені до особливо цінних земель у відповідності до ст. 150 Земельного кодексу України, а тому земельна ділянка не відносилась до особливо цінних земель, які вилучаються у порядку ст.150 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що, повноваження на вилучення та надання такої ділянки відносились саме до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

Твердження прокурора про те, що земельна ділянка 10га є ділянкою землі дослідних полів державної науково-дослідних установи та є особливо цінними землями, які згідно ст.150 Земельного кодексу України вилучаються Кабінетом міністрів України, при розгляді справи не підтверджено.

Суд також враховує, що згідно висновку Державного підприємства "Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" № 16-05, ґрунти земельної ділянки не можуть бути віднесені до особливо цінних земель, які вилучаються у порядку ст.150 Земельного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор також посилається на порушення ТОВ "Базіс-Центр" вимог земельного законодавства, а саме щодо відстуності у проекті землеустрою розрахунку збитків та їх невідшкодування ТОВ "Базіс-Центр".

Проте в матеріалах справи міститься розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь з земель ДП "НДВК "Пуща-Водиця", затверджений Київською обласною державною адміністрацією 25.02.2004, згідно з яким розмір втрат складає 663489,00 грн. та копії платіжних доручень № 112, 113, 114 від 21.12.2004, якими ТОВ "Базіс-Центр" було сплачено втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у загальній сумі 663489,00 грн., що у свою чергу спростовує твердження прокурора.

Крім того, в проекті землеустрою містяться висновки Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів №1789, №6808, висновок Києво-Святошинської РДА №3207/6-10 від 19.04.2004 року та інші.

У вказаних висновках зазначено, що відшкодування збитків землекористувачу має бути закладено у кошторис будівництва.

Таким чином, твердження прокурора про те, що питання обчислення розмірів збитків, заподіяних вилученням земельних ділянок проектом землеустрою не вирішено суперечить матеріалам справи, оскільки проектом землеустрою передбачено закладення збитків у кошторисі на будівництво та подальше їх відшкодування ТОВ "Базіс-Центр", що не заборонено законодавством України.

Посилання прокурора на невиконання ТОВ "Базіс-Центр" умов договору оренди щодо початку будівельних робіт також не приймаються судом з наступних підстав.

Згідно оскаржуваного договору оренди, земельна ділянка під будівництво торгівельно - складського комплексу передана ТОВ "Базіс-Центр" на 49 років, при цьому ні розпорядженням КОДА від 07.04.2004 року № 186, ні договором оренди землі від 02.03.2005 року не встановлено строків щодо початку та завершення будівництва об'єкту.

Суд також приймає до уваги, що для будівництва торгівельно-складського комплексу ТОВ "Базіс-Центр" вже здійснено виконано комплекс проектних, вишукувальних робіт, отримано ряд погоджень, технічних умов, дозволів, які необхідні для виконання будівельних робіт (копії підтверджуючих документів містяться в матеріалах справи).

Отже, оскільки судом встановлено, що оскаржуване розпорядження прийнято у цілковитій відповідності з вимогами чинного на момент такого прийняття законодавства повноважною особою, суд вважає вимоги про його скасування безпідставними, необґрунтованими, відповідачами спростованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відтак колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте відповідачем-1 розпорядження № 186 від 07.04.2004 відповідає положенням земельного законодавства України, підстави для визнання його недійсним у суду відсутні.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

В пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

З огляду на положення ст. 124 Земельного кодексу України, відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад, лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відповідність розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 186 вимогам законодавства чинних на момент його прийняття, підстав для визнання, укладеного на його виконання, договору оренди землі від 02 березня 2005 року недійсним у відповідності до приписів ст. 124 Земельного кодексу України не вбачається.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Враховуючи вище наведе колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005 року недійсним, а отже підстави для повернення земельної ділянка площею 10,00 га розташована поза межами населеного пункту с. Софіївська-Борщагівська, Києво-Святошинського району Київської області у суду відсутні.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2014 року по справі № 911/2889/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2889/13 повернути до Господарського суду Київської області

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді В.В. Куксов

І.А. Іоннікова