Постанова

від 05.03.2014 по справі 911/2889/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 911/2889/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі господарського суду№ 911/2889/13 Київської області за позовомпрокурора Києво-Святошинського району Київської області до 1) Київської обласної державної адміністрації 2) ТОВ "Базіс-Центр" про за участю представників сторін: прокуратури - відповідача 1- відповідача 2- визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки прокурор відділу Генеральної прокуратури України Боднарчук В.М., посв. № 023013 не з'явився Колосовський Ю.О. дов. № 3 від 23.08.2013. В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр", за участю третьої особи Відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі,в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004р. №186 "Про надання в оренду земельних ділянок"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.03.2005 між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Базіс-Центр"; зобов'язати ТОВ "Базіс-Центр" повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0032 площею 10,0 га, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2013 (суддя Лилак Т.Д.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 (головуючого судді Репіної Л.О., суддів Суліма В.В., Тарасенко К.В.) задоволений позов Прокурора Києво-Святошинського району Київської області: визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004р. №186 "Про надання в оренду земельних ділянок"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.03.2005 між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Базіс-Центр"; зобов'язано ТОВ "Базіс-Центр" повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0032 площею 10,0 га, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту, до земель державної власності.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Базис-Центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника відповідача 2 та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 186 "Про надання в оренду земельних ділянок" затверджено розроблений державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект відведення земельної ділянки загальною площею 9,96 га ріллі за рахунок земель державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" в оренду на 50 років земельну ділянку, зазначену у п.1.2 цього розпорядження для будівництва торговельно-складського комплексу, вилучивши цю ділянку із постійного користування державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".

На підставі зазначеного розпорядження 02.03.2005 між Київською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Базіс-Центр" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в державній власності, загальною площею 10,0 га (ріллі - 9,70 га, сіножатей - 0,30 га), розташовану на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту. Термін дії цього договору - 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що проект землеустрою розроблявся на підставі листа Київської обласної державної адміністрації, тому Київська обласна державна адміністрація, здійснивши оформлення свого рішення про надання ТОВ "Базіс-Центр" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки листом №11-32-10871, а не розпорядженням, діяла не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно виходили із приписів ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення та укладання Договору), якою визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Стаття 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення) встановлювала, що відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронних і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Стаття 123 ЗК України (також в редакції, чинній на час прийняття рішення) встановлювала, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання про виділення земельної ділянки у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення) було визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, таким чином Київська обласна державна адміністрація мала право розпоряджатись землями за межами населених пунктів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що лист, як форма викладу інформації, не може бути скасований, оскільки сам по собі не є правовим актом, а є документом інформаційного характеру. Розпорядження Київською обласною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не приймалось, а відтак і розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 186 "Про надання в оренду земельних ділянок" є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Також оскільки позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Базіс-Центр", є похідною від першої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації та задоволення судом вказаної позовної вимоги, суди дійшли висновку про задоволення позовної вимоги і про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, так як визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації, на підставі якого було укладено договір оренди землі, не породжує жодних прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, з такими висновками не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки судові рішення прийняті по неповно встановленим обставинам справи, з ненаданням оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи.

Визнаючи розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року №186 "Про надання в оренду земельних ділянок" незаконним на тих підставах, що проект землеустрою розроблявся на підставі листа Київської обласної державної адміністрації, тому Київська обласна державна адміністрація, здійснивши оформлення свого рішення про надання ТОВ "Базіс-Центр" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки листом № 11-32-10871, а не розпорядженням, суди попередніх інстанцій не врахували і не надали оцінку наявності Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 №864 "Про погодження місця розташування об'єкта".

Статті 118 та 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення) встановлювали, що відповідна місцева державна адміністрація розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення, проте, цими статтями не встановлено форму дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, суди попередніх інстанцій визнали незаконним і скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 року №186 "Про надання в оренду земельних ділянок" в цілому, проте в матеріалах справи (т.1 а.с.14, т.3 а.с.213) міститься лише витяг з цього розпорядження, а повний текст розпорядження відсутній, і судами не з'ясовано, чиї ще законні права та інтереси зачіпає це скасоване розпорядження.

В матеріалах справи (т.1 а.с.77-86) міститься копія Постанови Вищого адміністративного суду України від 13.06.2007 у справі № К-34721/06, який за касаційною скаргою ТОВ "Базис-центр" переглядав постанову господарського суду м. Києва від 21.06.2006 та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2006 у справі за позовом ТОВ "Базис-центр" до Київської обласної державної адміністрації за участі Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.12.2005 № 886 "Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації", яким попередні розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 за № 864 та від 07.04.2004 № 186 були скасовані.

Судами попередніх інстанцій під час прийняття судових рішень у господарській справі № 911/2889/13 не враховано зазначену Постанову Вищого адміністративного суду України від 13.06.2007 у справі № К-34721/06.

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005, укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Базіс-Центр", є похідною від першої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації та задоволення судом вказаної першої позовної вимоги, суди дійшли висновку про задоволення позовної вимоги і про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 02.03.2005.

Проте, і такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки в пункті 1.1 оспорюваного Договору оренди земельної ділянки (т.1 а.с.15-16) зазначено, що орендодавець у відповідності до Земельного кодексу України, згідно з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07.04.2004 № 186 та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 01.12.2004 № 509 надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування спірну земельну ділянку.

Договір від 02.03.2005 оренди земельної ділянки підписаний заступником голови Києво-Святошинської райдержадміністрації і завірений печаткою Києво-Святошинської РДА, при цьому судами не встановлено, на підставі якого документа заступник голови Києво-Святошинської райдержадміністрації підписував Договір від імені Київської обласної державної адміністрації.

Також судами попередніх інстанцій не встановлено зміст розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 01.12.2004 № 509 та не надано йому правової оцінки.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій по неповно встановленим та дослідженим обставинам справи, внаслідок чого судові рішення є передчасними, і наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр", скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Центр" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. у справі №911/2889/13 господарського суду Київської області та рішення господарського суду Київської області від 10.10.2013р. скасувати.

Справу №911/2889/13 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова