Постанова

від 10.10.2013 по справі 5011-23/12386-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-23/12386-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Зубарєв К.М. - представник за довіреністю від 05.07.2013 року;

від відповідача: Зарайський В.В. - представник за довіреністю від 28.08.2013 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріком»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року

у справі № 5011-23/12386-2012 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріком»

до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»

про стягнення 255 831, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юріком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» про стягнення 255 831, 10 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року по справі № 5011-23/12386-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду по справі № 5011-23/12386-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що доказів складання позивачем та надсилання відповідачу актів здачі-приймання робіт по додатковій угоді № 2 від 18.04.2008р. до договору на суму 40 000,00 грн. та додатковій угоді № 3 від 06.05.2009р. на суму 72 000,00 грн., тобто в межах погодженої сторонами договірної ціни, суду не надано, а отже відповідач без отримання вказаних актів здачі-приймання робіт, які є підставою для здійснення розрахунків між сторонами, був позбавлений можливості прийняти роботу, виконану підрядником на заявлені суми, підписати акти здачі-приймання робіт або надати вмотивовану відмову від їх підписання, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 155 693, 52 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважає, що відповідач, який отримав акти виконаних робіт на всю суму (з урахуванням збільшення об'єму робіт) був позбавлений можливості прийняти роботу, виконану підрядником, підписати акти здачі-приймання робіт або надати мотивовану відмову від їх підписання.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріком» по справі № 5011-23/12386-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-23/12386-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юріком" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 17.10.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.013 року виправлено описку в ухвалі від 29.07.2013 року та вказано дату розгляду справи 17.09.2013 року.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року продовжено строк розгляду справи.

У судовому засіданні 17.09.2013 року оголошена перерва до 07.10.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2013 року подав клопотання про витребування додаткових доказів та пояснень від ДК «Укрспецекспорт», оскільки останній є стороною по договору комісії № USE-16.2-52-D/K-06 від 21.06.2006 року посилання на який міститься в договорі № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року в частині оплати вартості робіт.

Колегія суддів відхилила зазначене клопотання відповідача, у зв'язку із тим, що відповідач не надав суду договір комісії № USE-16.2-52-D/K-06 від 21.06.2006 року та докази того, що ДК «Укрспецекспорт» є учасником спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні 07.10.2013 року оголошена перерва до 10.10.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 10.10.2013 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2007 року між Київським державним науково-дослідним інститутом гідроприладів, який в подальшому було перейменовано на Державне підприємство "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юріком» (надалі - виконавець) було укладено договір № 628/2-02-07 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати для замовник розробку пристрою аналого-цифрової обробки інформації якірного підводного буя сигналізації на етапі техноробочого проекту, який включає два етапи: розробку конструкторської та технічної документації, розробку вихідної програми та опису програмного забезпечення та проведення демонстраційних випробувань макету пристрою, захист етапу перед інозамовником.

Відповідно до п. 2.1 договору, договірна ціна за договором встановлюється згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1) і складає усього з ПДВ 120 000,00 грн.

18.04.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору № 628/2-02-07 (далі - додаткова угода № 2), відповідно до п.1.1 якої позивач зобов'язується забезпечити працездатність розробленої позивачем апаратури за договорами № 628/2-02-07 та № 628/3-11-07 під час випробувань автономної станції на території інозамовника.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 додаткової угоди № 2 договірна ціна встановлюється з розрахунку перебування на території відповідача двох спеціалістів терміном 1 місяць згідно з протоколом погодження договірної ціни, який додається до додаткової угоди (додаток № 1) і є його невід'ємною частиною та складає всього з ПДВ 40 000,00 грн.; на придбання квитків для відрядження двох спеціалістів відповідач перераховує позивачу аванс в розмірі 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 666,67 грн.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди № 2 після закінчення виконання роботи за додатковою угодою складається акт здачі-приймання роботи і підписується сторонами; датою виконання роботи є дата підписання сторонами двостороннього акту здачі-приймання роботи.

Згідно з п.6.3 додаткової угоди № 2 усі зміни і доповнення до цієї додаткової угоди дійсні тільки при їх попередньому підписанні обома сторонами.

Колегією суддів встановлено, що сторонами підписано протокол погодження договірної ціни на виконання робіт по додатковій угоді № 2, який є додатком № 1 до зазначеної додаткової угоди та згідно із яким розмір договірної ціни з ПДВ становить всього 40 000, 00 грн.

Позивач вказує, що листом "Про підписання акту ОКР "Олімп" за вих. № 24/Ол від 08.07.2008 року, він надіслав відповідачу по два примірники акту здачі-приймання робіт, протоколу перегляду договірної ціни, калькуляції, із зазначенням у листі про виконання робіт за додатковою угодою № 2 та про надсилання також протоколу перегляду договірної ціни й калькуляції, у зв'язку із збільшенням строку перебування співробітників позивача на території інозамовника.

Як вбачається із зазначених акту здачі-приймання робіт та протоколу перегляду договірної ціни, позивачем вказано вартість робіт у розмірі 58 800,00 грн., згідно протоколу перегляду договірної ціни (додаток № 2 до додаткової угоди № 2), який не підписаний та неузгоджений відповідачем.

06.05.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 628/2-02-07 (далі - додаткова угода № 3), в п.1.1 якої передбачено, що позивач зобов'язується забезпечити працездатність розроблених позивачем апаратури та програмного забезпечення до неї за договорами № 628/2-02-07 від 16.02.2007 та № 628/3-11-07 від 27.12.2007 під час випробувань автономної станції на території інозамовника.

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди № 3 договірна ціна встановлюється з розрахунку перебування на території інозамовника чотирьох спеціалістів позивача орієнтовним терміном один місяць згідно з протоколом погодження договірної ціни, який додається до даної додаткової угоди (додаток № 1), є її невід'ємною частиною і складає з ПДВ всього 72 000,00 грн.

Згідно з п.3.3 додаткової угоди № 3 після закінчення виконання роботи за додатковою угодою складаються технічний акт та акт здачі-приймання роботи і підписуються сторонами.

Відповідно до п.7.2 додаткової угоди № 3 усі зміни і доповнення до цієї додаткової угоди дійсні тільки при їх попередньому підписанні обома сторонами.

У протоколі погодження договірної ціни на виконання робіт, який є додатком № 1 до додаткової угоди № 3, сторонами погоджено договірну ціну, в тому числі ПДВ, всього у розмірі 72 000,00 грн.

Позивач зазначає, що листом від 05.08.2009 № 34/0л направив відповідачу для підписання акти здачі-приймання робіт та протокол перегляду договірної ціни за додатковою угодою № 3, калькуляцію затрат до протоколу перегляду договірної ціни за додатковою угодою № 3.

Як вбачається із зазначених акту здачі-приймання робіт та протоколу перегляду договірної ціни, позивачем зазначено вартість виконаних робіт, з врахуванням ПДВ, всього у розмірі 144 168,00 грн., згідно протоколу перегляду договірної ціни (додаток № 2 до додаткової угоди № 3), який не підписаний та неузгоджений відповідачем.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 844 ЦК України якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін; у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом; якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника; замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду, у цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи; підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази погодження відповідачем запропонованої позивачем нової ціни до додаткових угод № 2 та № 3, та того, що позивач своєчасно попередив відповідача про виникнення необхідності проведення додаткових робіт і у зв'язку із цим перевищення погодженої сторонами договірної ціни.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що матеріалами справи не підтверджено право позивача на застосування нової ціни робіт.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що доказів складання позивачем та надсилання відповідачу актів здачі-приймання робіт по додатковій угоді № 2 від 18.04.2008р. до договору на суму 40 000,00 грн. та додатковій угоді № 3 від 06.05.2009р. на суму 72 000,00 грн., тобто в межах погодженої сторонами договірної ціни, суду не надано, а отже відповідач без отримання вказаних актів здачі-приймання робіт, які є підставою для здійснення розрахунків між сторонами, був позбавлений можливості прийняти роботу, виконану підрядником на заявлені суми, підписати акти здачі-приймання робіт або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із п. 3.6 договору, по закінченню виконання робіт по під етапам договору складається технічний акт та акт здачі-приймання робіт і підписується сторонами. Датою виконання робіт по договору є дата підписання сторонами двосторонніх актів здачі-приймання робіт.

Отже, акт здачі-приймання виконаних робіт є перш за все документом, що підтверджує виконання робіт та їх прийняття. Вартість виконаних робіт, у даних правовідносинах, встановлена умовами договору.

Як зазначалося вище, позивач направив відповідачу для підписання акти здачі-приймання робіт за додатковими угодами № 2 та № 3 до договору № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року на суму 58 800, 00 грн. та 144 168, 00 грн. відповідно.

Таким чином, твердження суду першої інстанції, що відповідач був позбавлений можливості прийняти роботу, у зв'язку із тим, що позивачем не було направлено на його адресу актів здачі-приймання робіт в межах ціни погоджених додатковими угодами є безпідставними, оскільки відповідач не був позбавлений права направити позивачу мотивовану відповідь у разі не погодження із ціною робіт.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема листа відповідача № 602/ПЭО від 16.09.2009 року, останній не заперечував факту виконання робіт позивачем за договором № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року, а лише зазначав, що акти здачі-приймання робіт за додатковими угодами № 2 та № 3 будуть підписанні ним після підписання акта та отримання коштів за договором комісії № USE-16.2-52-D/K-06 від 21.02.2006 року.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотив відмови другої сторони від підписання акта визнається судом обґрунтованим.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять підстав відмови відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт за додатковими угодами № 2 та № 3, а отже суд вважає, їх дійсними, а роботи прийнятими.

Згідно із п. 2.4 додаткової угоди № 2, остаточний розрахунок за виконані роботи по додатковій угоді проводиться після підписання сторонами акту здачі-приймання роботи у термін 10-ти банківських днів з дати отримання коштів по етапу 4.1 договору комісії від 21.02.2006 року № USE-16.2-52-D/K-06.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що кошти по договору комісії від 21.02.2006 року № USE-16.2-52-D/K-06 не отримував, а отже строк оплати вартості робіт не настав.

Натомість, на вимогу ухвали суду вищевказаний договір суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, договір підряду є оплатним договором. Тобто обов'язок відповідача як замовника по договору № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року оплатити прийняті роботи виникає згідно із положеннями закону та договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма чинного законодавства України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому в розумінні даної норми обов'язковою умовою є те, щоб подія, з настанням якої підлягає виконанню зобов'язання, неминуче настала.

В свою чергу, в додатковій угоді № 2 до договору № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року сторони правочину погодили, що строк виконання замовником своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт проводиться після отримання коштів по договору комісії від 21.02.2006 року № USE-16.2-52-D/K-06.

Позивач не є стороною у правовідносинах по договору комісії від 21.02.2006 року № USE-16.2-52-D/K-06. Тобто, подія, на яку посилаються сторони в пункті 2.4 додаткової угоди № 2 до договору № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року, взагалі може не настати, не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за договором.

Суд відзначає, що включення до договору умов, які надають одній зі сторін можливість впливати на настання або ненастання обов'язку з оплати виконаних робіт, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі ст. 530 ЦК України, відповідач повинен сплати вартість виконаних робіт у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Як вбачаться із матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію 11.07.2012 року а отже останній повинен був здійснити оплату вартості виконаних по додатковій угоді № 2 робіт у строк до 18.07.2012 року.

Також, колегія суддів відзначає, що в направленому позивачем відповідачу акті здачі-приймання робіт по додатковій угоді № 2 до договору № 628/2-02-07 від 16.02.2007 року зазначено, що вартість робіт становить 58 800, 00 грн., а вартість робіт з урахуванням сплаченого авансу 48 782, 00 грн.

Однак, як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачем позивачу авансу по додатковій угоді № 2, а тому суд приходить до висновку, що відповідач повинен здійснити оплату вартості робіт по додатковій угоді № 2 у повному обсязі передбаченому умовами додаткової угоди № 2.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди № 3, остаточний розрахунок за виконанні роботи по додатковій угоді проводиться з урахуванням фактичного перебування на території замовника спеціалістів (з урахуванням виплаченого авансу) після підписання сторонами акту здачі-приймання роботи у термін 10 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання роботи.

Як зазначалося вище, враховуючи відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання акту здачі-приймання робіт по додатковій угоді № 3, акт вважає підписаним.

Водночас, хоча відповідачем не заперечується факт отримання вищевказаного акту та в матеріалах справи міститься відповідь відповідача щодо часу підписання актів (лист № 602/ПЭО від 16.09.2009 року), з матеріалів справи не можливо встановити дату направлення позивачем на адресу відповідача акту здачі-приймання робіт по додатковій угоді № 3, а тому колегія суддів приходить до висновку, що на підставі ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити вартість робіт за додатковою угодою № 3 у семиденний строк з дня отримання претензії.

Беручи до уваги, що позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату вартості робіт за додатковою угодою № 3, 11.07.2012 року, останній мав виконати свій обов'язок по оплаті у строк до 18.07.2012 року.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованість підлягають задоволенню у розмірі 112 000, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення із відповідача збитків від інфляції у розмірі 30 124, 64 грн. та 3% річних у сумі 13 568, 88 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, беручи до уваги, що відповідач повинен був здійснити оплату робіт у строк до 18.07.2012 року, прострочення обов'язку щодо оплати починається з 19.07.2012 року.

Зважаючи на те, що загальний розмір індексу інфляції за період з серпня 2012 року по березень 2013 року є від'ємним, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення збитків від інфляції не підлягає задоволенню.

Натомість здійснивши перерахунок 3% річних за період з 19.07.2012 року по 19.04.2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що сума 3% річних за даний період становить 2 527, 33 грн. та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року у справі № 5011-23/12386-2012 частковому скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року у справі № 5011-23/12386-2012 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; код ЄДРПОУ 14310098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріком» (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 5; код ЄДРПОУ 32640045) заборгованість у сумі 112 000 (сто дванадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 2 527 (дві тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 33 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 56 коп.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; код ЄДРПОУ 14310098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріком» (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 5; код ЄДРПОУ 32640045) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 145 (одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 29 коп.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 5011-23/12386-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.