Постанова

від 15.10.2013 по справі 922/1554/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 922/1554/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Євкова О.М., дов. б/н від 09.10.2012 (у справі)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Піднята Цілина» (вх. № 2265Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 у справі № 922/1554/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Піднята Цілина», с. Стариця Харківської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дергачі Харківської області

про стягнення 91 062,58 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Агрофірма «Піднята цілина», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 91062,58 грн., у тому числі, 83691,59 грн. суми основного боргу та 110,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору переробки давальницької сировини №02, укладеного між сторонами 28.09.2012, який посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань просив розірвати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2013 у справі №922/1554/13 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено, з посиланням на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. У апеляційній скарзі зазначив, що позивач надав документи в обґрунтування вимог викладених у позовній заяві, а саме матеріалами справи підтверджено оплату позивачем послуг по переробці сировини у сумі 7200,00 грн., видатковою накладною №РН- 0000049 від 19.09.2012 підтверджена ринкова вартість насіння соняшника на час укладання договору.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, не скористався наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи , проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 28.09.2012 між ТОВ «Агрофірма «Піднята Цілина» (замовник - позивач по справі) та ОСОБА_2 (виконавець - відповідач по справі) було укладено договір переробки давальницької сировини №02, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи по переробці давальницької сировини (насіння соняшника у кількості 24200 кг) в готову продукцію - олію соняшникову 7200 кг та макуху соняшникову 8400 кг.

В пункті 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за виконані роботи, згідно якого розрахунок замовника з виконавцем здійснюється в строк, встановлений сторонами, проте не пізніше 10 днів на розрахунковий рахунок останнього, чи за готівковим розрахунком.

Порядок здачі-приймання готової продукції сторони узгодили в пункті 5 договору і відповідно домовились, що здача-приймання готової продукції проводиться сторонами з моменту оповіщення замовника виконавцем про готовність виготовленої продукції до приймання, але не пізніше обумовлених строків виконання робіт по переробці сировини.

Договором встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання та діє до моменту його виконання, проте в будь-якому разі до 31.12.2013.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу насіння соняшнику на переробку у кількості 24200,00 кг, що підтверджується відповідним актом №28/09 від 31.10.2012, що підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками (а.с.11).

Також, позивач перерахував відповідачу грошову суму в розмірі 7260,00 грн. передплату за переробку насіння соняшнику, згідно платіжного доручення №173 від 04.10.2012 на підставі рахунку-фактури №04 від 28.09.2012 (а.с. 12-13).

Враховуючи, що договором сторони чітко не визначили строк виконання робіт та те, що протягом тривалого часу відповідач так і не приступив до переробки насіння соняшнику, позивач звернувся 01.03.2013 до нього із вимогою про виконання зобов'язання. Дану вимогу відповідач отримав 07.10.2013, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з особистим підписом ОСОБА_2 (а.с.17).

Не дочекавшись від відповідача відповіді на вимоги чи виконання умов договору, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із позовною заявою про стягнення з відповідача 7 260,00 грн. перерахованої попередньої оплати, 83 691,59 грн. - основного боргу, що складаються з ринкової вартості 24200 кг насіння соняшника, а також 110,99 грн. - 3% річних. Крім того, позивач просив розірвати спірний договір, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивачем не було доведено суду, що ринкова вартість 24200 кг насіння соняшника на час укладання договору становила саме 83 691,59 грн., також ним не було надано належних доказів того, що грошова сума в розмірі 7 260,00 грн. - це є передплата саме за договором від 28.09.2012. Щодо розірвання договору, то суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів істотне порушення умов договору відповідачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавств, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, господарський суд в своєму рішенні зазначає, що платіжне доручення №173 від 04.10.2012 та рахунок-фактура №04 від 28.09.2012 не може вважатись належним доказом на підтвердження перерахування передплати в розмірі 7 260,00 грн., саме за договором №02 від 28.09.2012, оскільки в даних документах не має посилання на спірний договір.

Проте, з цього приводу колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура №04 від 28.09.2012 (дата відповідає даті укладення договору №02 від 28.09.2012) містить в собі дані, що перерахування здійснюється саме за переробку соняшника, зазначена кількість товару, а саме - 24200 кг, що відповідає об'єму насіння соняшника, вказаному в спірному договорі.

Крім того, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено конкретних вимог до формулювання призначення платежу, зокрема, зазначення дати та номеру договору.

Стосовно твердження місцевого господарського суду щодо неналежних доказів ринкової вартості насіння соняшнику на час укладення договору, то колегія суддів зазначає, що позивачем була надана видаткова накладна №РН-0000049 від 19.09.2012. Згідно зазначеної видаткової накладної ринкова ціна однієї тони насіння соняшника складає 3458,33 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надано копію відповіді Торгово-промислової палати України від 12.07.2013, в якій зазначено, що вартість насіння соняшника на ринку України, станом на 28.09.2012 складала 4550-4600 грн. за тонну, з урахуванням ПДВ.

Тобто, дана відповідь ТПП України свідчить про те, що позивачем не була завищена вартість однієї тони насіння соняшника, тобто сума 83 691,59 грн. є такою, що відповідач вартості 24200 кг насіння соняшника.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач в жодне судове засідання в суді першої інстанції не з'являвся, хоча був обізнаним щодо розгляду даної справи в господарському суді, про що свідчить телефонограма отримана особисто відповідачем. Відзиву на позовну заяву, як і будь-яких доказів на підтвердження виконання спірного договору - ним надано також не було.

Судом першої інстанції не було витребувано у позивача інших доказів на підтвердження ринкової вартості насіння соняшника на момент укладення договору, а той доказ, що був позивачем наданий (видаткова накладна) - господарський суд взагалі не досліджував.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору №02 від 28.09.2012, то колегія суддів апеляційної інстанції також вважає її обґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти, відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Крім того, цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором, а відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки договір переробки давальницької сировини було укладено з метою переробки насіння соняшника в готову продукцію, а невиконання відповідачем умов договору є істотним порушенням договору, яке позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, колегія суддів вважає, що це є підставою для розірвання договору, оскільки це істотним порушенням його умов в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача щодо розірвання договору №02 від 28.09.2012 є матеріально обґрунтованими, підтвердженими дійсними обставинами справи.

Отже, оскільки факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи, доказів на підтвердження виконання умов договору або матеріалів в обґрунтування поважності причин такого невиконання відповідачем під час розгляду справи подано не було, тому суд першої інстанції дійшов не вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наявністю фактів, які є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 у справі № 922/1554/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Піднята Цілина» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2013 у справі №922/1554/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору та стягнення суми основного боргу і суми витрат на переробку та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 351553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Піднята Цілина» (62530, Харківська область, Вовчанський район, с. Стариця, вул. Садова, 53, код ЄДРПОУ 35226796, р/р 26003060566481 в ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 351533) 83691,59 грн. - основного боргу, 7260,00 грн. - оплати витрат на переробку, 2 968,24 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1484,13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Розірвати договір переробки давальницької сировини №02 від 28.09.2012, укладеного між ТОВ «Агрофірма «Піднята Цілина» та ОСОБА_2

В частині стягнення 3% річних в сумі 110,99 грн. рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 15 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.