Постанова

від 10.10.2013 по справі 920/502/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа№ 920/502/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Джепа Г.В. ( за довіреністю)

від відповідача: Гончаренко Є.С. ( за довіреністю), Кравцова О.В. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства « ПРОСТО-страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі № 920\502\13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко»

до приватного акціонерного товариства « ПРОСТО-страхування»

про стягнення 1 204 081,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з приватного акціонерного товариства « ПРОСТО-страхування» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» страхове відшкодування в сумі 1 204 081, 83 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2013 року по справі № 920\502\13 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з приватного акціонерного товариства « Просто-страхування» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» 1 204 081,83 грн. страхового відшкодування та судові витрати.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань щодо огляду пошкодженого майна у встановлений строк, не включив до суми відшкодування вартість обладнання систем опалення, водо та електропостачання пошкодженої вогнем будівлі в сумі 164 215,5 грн. Зазначив також, що відповідачем невірно застосовано коефіцієнт пропорційності при визначені суми страхового відшкодування. Вказав, що попередній висновок про вартість майна позивача ( копію якого використано відповідачем в якості підстави для зменшення суми страхової виплати) є недійсним, оскільки остаточний звіт про оцінку ним не виготовлявся та прийшов до висновку, що відповідач не мав права при розрахунку страхової виплати зменшити її розмір в декілька разів шляхом безпідставного застосування коефіцієнту пропорційності 0,34.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2013 року по справі № 920\502\13 повністю скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» про стягнення страхового відшкодування повністю відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про те, що судом першої інстанції рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не врахував при винесенні рішення, що відповідачем було здійснено всі необхідні заходи щодо встановлення розміру збитків, висновки суду першої інстанції відносно неналежного виконання обов'язку своєчасного огляду пошкодженого майна, передбаченого п.11.4 Договору, є безпідставним та не відповідає дійсності. Окрім того, не було прийнято до уваги, що відповідно до п.13.4 договору страхування залучення експертів є правом, а не обов'язком страховика, натомість страхувальник, згідно п.11.2 договору зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, які підтверджують розмір завданих в результаті настання страхового випадку збитків. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що після ознайомлення з результатами оцінки, проведеної ПП «Пліч-Опліч» позивач не висловлював заперечень та не вимагав проведення додаткової експертизи. Страхова сума за договором була встановлена сторонами договору у розмірі меншому ніж ринкова вартість застрахованого майна, а тому правомірно було розраховано розмір страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнту пропорційності, відповідно до п.11.11 договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2013 року по справі № 920\520\13 прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства « ПРОСТО-страхування» та призначено справу до розгляду.

10 вересня 2013 року через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 11.09.2013 року представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

10.10.2013 року представники сторін з'явились у судове засідання та надали свої пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 24 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» (Страхувальник) та приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (Страховик) укладено Договір добровільного страхування майна № 1203051 (надалі - Договір). (а.с.9 том 1).

Відповідно до пп. 1.1-1.2, 5 та 6 Договору визначено, що відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо страхового захисту на строк з 00 годин 00 хвилин 24.01.2012 року по 00 годин 00 хвилин 23.01.2013 року майна, що розташоване у місті Суми по вулиці Заливній 7/1, у тому числі: конструктивні елементи будівлі, внутрішнє оздоблення приміщення та промислове обладнання згідно Додатку № 2 Договору, що є його невід'ємною частиною.

09.05.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання події, яка має ознаки страхової (а.с. 13 том 1), а саме, внаслідок пожежі застраховане за Договором майно було пошкоджено.

Відповідно до пункту 4.1.5 Договору втрата, знищення або пошкодження майна внаслідок протиправних дій третіх осіб, в тому числі підпал віднесено до переліку страхових випадків. Факт настання страхового випадку відповідачем не заперечувався.

Пунктом 11.2 зазначеного Договору передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться лише після встановлення факту (причин, обставин, наслідків) настання страхового випадку і розміру збитків. Також, для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, які підтверджують розмір завданих в результаті настання страхового випадку збитків і документи, які підтверджують необхідні витрати на відновлення, ремонт або заміну майна, якому заподіяний збиток.

Згідно п. 11.4 Договору страховик-зобов'язаний вжити всіх заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування протягом 2-х робочих днів як тільки стане відомо про настання страхового випадку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо залучення експертів та огляду пошкодження майна у встановлений договором строк.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити на наступне.

Як видно з обставин справи та долучених доказів , відповідачем було проведено огляд пошкодженого майна (акти огляду від 10.05.2012 року, від 23.05.2012 та від 21.08.2013 року) та ініційовано проведення незалежної оцінки з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок настання страхового випадку. Відповідно до оцінки, що була виконана незалежним оцінщиком ПП «Пліч-Опліч» (а.с. 40 том 1), був встановлений наступний розмір завданих збитків: розмір завданого позивачу матеріального збитку в результаті пошкодження вогнем конструктивних елементів будівлі складає 1 406 556,44 грн. (висновок №07-08-04/06-12 від 06.08.2012 року, з урахуванням листа вих. № 18/10/12/1); розмір завданого позивачу матеріального збитку в результаті пошкодження вогнем внутрішнього оздоблення приміщень складає 414 643,74 грн. (висновок №18-1/06-12 від 18.06.2012 року); розмір завданого позивачу матеріального збитку в результаті пошкодження вогнем промислового обладнання складає 209 153,64 грн. (висновок №18-1/06-12 від 11.09.2012 року).

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо залучення експертів та огляду пошкодження майна у встановлений договором строк, оскільки страховик вжив всіх заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування , як передбачено пунктом 11.4 договору.

Колегія суддів вважає також необґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення строків виплати страхового відшкодування.

Відповідно до п. 11.5 Страховик потягом 30 (тридцяти) робочих днів після дати отримання від страхувальника всіх документів, що підтверджують факт (причини, обставини, наслідки) настання страхового випадку і розмір збитку приймає рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та складає страховий акт. Водночас, згідно з п. 11.8 Договору виплата страхового відшкодування відбувається на підставі заяви на виплату страхового відшкодування та протягом 10 робочих днів з дня складення страхового акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих позивачем заяв на виплату страхового відшкодування від 09.07.2012 року, від 14.09.2012 року та від 23.10.2012 року на користь позивача була фактично сплачена сума у розмірі 697 535,89 гривень.

Своєчасність сплати страхового відшкодування відповідно до пп. 11.5, 11.8 Договору, підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 22348 від 23.07.12р.; № 28580 від 18.09.12р.; № 34040 від 06.11.12р. та не заперечувалось сторонами у справі.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було безпідставно враховано в суму страхового відшкодування 164 215,15 грн., яка складається з вартості обладнання, матеріалів та робіт, необхідних для відновлення опалення, водо та електропостачання пошкодженої вогнем будівлі, оскільки позивач не виконав обов'язку щодо належного підтвердження розміру збитків, передбаченого п. 11.2 договору колегія судів зазначає на наступне.

Пунктом 11.9 договору добровільного страхування майна передбачено, що сума страхового відшкодування виплачується страховиком страхувальнику в сумі розрахованій згідно з наданими страховику документами для визначення розміру збитку за вирахуванням франшизи, встановленої договором, при цьому при частковому пошкодженні майна - в розмірі відновлювальних витрат з врахуванням зносу.

Як видно з матеріалів справи збитки, завдані в наслідок пошкоджень та необхідності відновлення та/або заміни обладнання, що входить до систем опалення, водо та електропостачання не були належним чином доведені «Ямал&Ко». Позивач не включив вищезазначене обладнання до переліку предметів, знищених пожежею, не надав інших належних доказів наявності таких пошкоджень, крім того, пошкодження зазначеного обладнання не було відображено в жодному акті огляду, що складався сторонами договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до п. 11.2 Договору наявність пошкоджень може бути підтверджена, зокрема, такими доказами як перелік знищеного, пошкодженого чи втраченого майна, акти огляду пошкодженого майна, погоджені та підписані страховиком та страхувальником, фото та відеоматеріалами, які відображають перелік та характер пошкоджень. Як вбачається з матеріалів справи, таких доказів позивачем надано не було. Акти дефектації, рахунки-фактури та видаткові накладні, виготовлені на замовлення позивача, та якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги, не дають можливості встановити факт наявності пошкоджень та їх характер, і тому не можуть вважатися належними доказами по справі.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що сума страхового відшкодування в розмірі 164215,15 грн., що включає в себе вартість обладнання, матеріалів та робіт, необхідних для відновлення опалення, водо та електропостачання пошкодженої вогнем будівлі не підтверджується доказами, наданими до матеріалів справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення зазначеної суми задоволенню не підлягають.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності застосування відповідачем коефіцієнту пропорційності при визначенні розміру страхового відшкодування. Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками, оскільки порядок застосування коефіцієнту пропорційності при визначенні розміру страхового відшкодування передбачений п. 11.11 Договору, у якому зазначено, що у випадку, якщо розмір страхової суми становить певну частку вартості застрахованого майна, страхове відшкодування виплачується в такій же частці від визначених по страховому випадку збитків.

Відповідно до ст.9 Закону «Про страхування» розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору страхова сума за договором страхування визначається з урахуванням оціночної вартості майна.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв в якості доказу, висновок TOB «Українська ділова експертиза» (а.с.104 том 3), оригінал якого був досліджений колегією суддів, оскільки останній засвідчений печаткою позивача, також відповідно до супроводжувального листа зазначений висновок був наданий «Ямал&Ко» та врахований відповідачем при визначенні страхової суми та розміру страхового відшкодування. Відповідно до зазначеного висновку на дату укладення Договору оціночна ринкова вартість майна складала 16 200 000,00 (шістнадцять мільйонів двісті тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність застосування відповідачем висновку TOB «Українська ділова експертиза» при укладенні договору страхування та розрахунку страхового відшкодування зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. Інформація про розмір ринкової вартості майна є такою інформацією, що має істотне значення для оцінки страхового ризику.

Згідно з п. 13.1 договору страхувальник зобов'язаний до підписання договору страхування надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі письмово інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику протягом 3-х робочих днів з дня такої зміни.

Як вбачається з матеріалів справи висновок TOB «Українська ділова експертиза» був складений на замовлення позивача та наданий ним відповідачу під час укладення договору страхування та другий раз після настання страхового випадку разом з іншими документами, надання яких вимагається відповідно до умов договору, що підтверджується упровідним листом від 02.06.2012 року, вхідних 349.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування є підставою для відмови страховика у здійсненні страхової виплати. Відповідно до п. 12.3 Договору підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є: невиконання або неналежне виконання страхувальником умов Договору; ненадання страхувальником інформації про будь-яку зміну ступеня страхового ризику; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей відносно об'єкту страхування.

Позивач не надав жодних доказів того, що він повідомляв відповідача про недійсність наданого ним при укладанні договору висновку, або про наявність іншого висновку до отримання страхового відшкодування, до виплати страхового відшкодування. Натомість, як видно з листа позивача від 08.01.2013 року № 83 (а.с. 96-97 том 1) вже після сплати страхового відшкодування позивач просив врахувати при визначенні коефіцієнту пропорційності ринкову вартість торгівельно-ресторанного комплексу «Здибанка», визначену відповідно до звіту єкспертно-оціночної фірми «Апекс» та надано копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості єкспертно-оціночної фірми « Апекс».

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач мав законні підстави використати висновок TOB «Українська ділова експертиза» при визначенні страхової суми за договором та розміру страхового відшкодування, відповідно до якого на дату укладення Договору оціночна ринкова вартість майна складала 16 200 000,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору страхова сума за договором була визначена із врахуванням інформації щодо ринкової вартості, наданої позивачем та за домовленістю сторін, встановлена у розмірі 10 000 000,00 грн. що включає: ліміт відповідальності страховика при пошкодженні конструктивних елементів будівлі - до 5 000 000,00 грн. (пункт 2.1.1 Договору); ліміт відповідальності при пошкодженні промислового обладнання - до 4 500 000,00 грн. (пункт 2.1.2 Договору); ліміт відповідальності при пошкодженні/знищенні внутрішнього оздоблення - до 500 000,00 грн. (пункт 1.2 Договору). Відповідно до Договору страхова сума на конструктивні елементи будівлі та внутрішнє оздоблення приміщення, які можуть бути віднесені до ринкової вартості будівлі становить разом 5 500 000,00 гривень.

Як передбачено пунктом 3 Договору страхове відшкодування зменшується на суму безумовної франшизи, яка складає 0,5% від ліміту відповідальності при пошкодженні конструктивних елементів будівлі, та 1% від ліміту відповідальності при пошкодженні внутрішнього оздоблення приміщення та промислового обладнання.

Отже, оскільки страхова сума за договором була встановлена сторонами договору у розмірі меншому ніж ринкова вартість застрахованого майна, відповідно до п. 11.11 договору коефіцієнт пропорційності повинен розраховуватися як відношення страхової суми до суми ринкової вартості застрахованого майна. Таким чином, розрахунок розміру страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнту пропорційності 0,34 відповідає умовам договору.

Виходячи з результатів проведеної оцінки матеріальної шкоди незалежним експертом ПП «Пліч-Опліч» за вирахуванням суми непідтвердженого збитку у розмірі 164 215,15 грн., який складається з вартості обладнання, матеріалів та робіт, необхідних для відновлення опалення, водо та електропостачання пошкодженої вогнем будівлі, та з урахуванням коефіцієнту пропорційності та франшизи відповідачем було встановлено наступний розмір страхового відшкодування: по конструктивним елементам будівлі - 397 395,92 гривень; по внутрішньому оздобленню приміщення - 135 978,77 гривень; по промисловому обладнанню - 164 153,64 гривень, а загальна сума страхового відшкодування, розрахована та виплачена відповідачем відповідно до умов Договору становить 697 528,43 гривень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийняв в якості доказу ринкову вартість майна в 5 669 000,00 грн., визначену відповідно до висновку про оцінку майна Експертно-оціночною фірмою «АПЕКС», оскільки зазначений висновок не був наданий при укладенні договору добровільного страхування майна № 1203051 від 24 січня 2012 року, окрім того, як видно з матеріалів справи зазначений висновок був наданий позивачем відповідачу лише 16.01.2013 року, лише через два місяці після виплати страхового відшкодування, та не міг бути прийнятим відповідачем до уваги при укладанні договору страхування, ані при здійснення розрахунку страхового відшкодування.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позивач належним чином, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України не підтвердив позовні вимоги, тому підстави для їх задоволення відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 920/502/13 підлягає скасуванню, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. року по справі № №920/502/13 скасувати .

В задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» (40035, М. Суми, вул.Заливна, 7/1, ідентифікаційний код 23292531) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена 10, ідентифікаційний код 24745673) 12040,82 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарський суду міста Києва

Матеріали справи №920/502/13 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.