Постанова

від 10.12.2013 по справі 920/502/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 920/502/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал&Ко"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року

у справі № 920/502/13

господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал&Ко"

до приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

про стягнення 1 204 081,83 грн.

за участю представників

позивача - Джепа Г.В.

відповідача - Кравцова О.В., Гончаренко Є.С.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з приватного акціонерного товариства « ПРОСТО-страхування» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» страхове відшкодування в сумі 1 204 081, 83 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року (суддя Кирилюк Т.Ю.) у справі №920/502/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал&Ко" 1204081,83 грн. страхового відшкодування та 24 081,64 грн. - витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року (судді: Руденко М.А. , Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Ямал&Ко" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ямал&Ко» (Страхувальник) та приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (Страховик) укладено Договір добровільного страхування майна № 1203051 (надалі - Договір).

Відповідно до 1.1-1.2, 5 та 6 договору сторони у справі визначили, що Відповідач приймає під страховий захист на строк з 00 годин 00 хвилин 24.01.2012 року по 00 годин 00 хвилин 23.01.2013 року майно, розташоване у місті Суми по вулиці Заливній 7/1, у тому числі конструктивні елементи будівлі, її внутрішнє оздоблення та промислове обладнання.

Згідно з ст.9 Закону «Про страхування» розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.

Пунктом 2.1.1 Договору страхова сума за договором страхування визначається з урахуванням оціночної вартості майна.

Відповідно до п. 2.2 договору страхова сума за договором була визначена із врахуванням інформації щодо ринкової вартості, наданої позивачем та за домовленістю сторін, встановлена у розмірі 10 000 000,00 грн. що включає: ліміт відповідальності страховика при пошкодженні конструктивних елементів будівлі - до 5 000 000,00 грн. (пункт 2.1.1 Договору); ліміт відповідальності при пошкодженні промислового обладнання - до 4 500 000,00 грн. (пункт 2.1.2 Договору); ліміт відповідальності при пошкодженні/знищенні внутрішнього оздоблення - до 500 000,00 грн. (пункт 1.2 Договору). Відповідно до Договору страхова сума на конструктивні елементи будівлі та внутрішнє оздоблення приміщення, які можуть бути віднесені до ринкової вартості будівлі становить разом 5 500 000,00 гривень.

Згідно з пункту 3 договору страхове відшкодування зменшується на суму безумовної франшизи, яка складає 0,5% від ліміту відповідальності страховика при пошкодженні конструктивних елементів будівлі, та 1% від ліміту відповідальності страховика при пошкодженні внутрішнього оздоблення та обладнання.

09 травня 2012 року біля 3 годин 30 хвилин на території розважально-готельного комплексу "Здибанка" по вулиці Заливній 7/1 у місті Суми відбулась пожежа, внаслідок якої було пошкоджено та знищено частину майна. За фактом умисного підпалу будівлі комплексу постановою від 11 травня 2012 року начальника СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області порушено кримінальну справу.

Відповідно до акту про пожежу від 09 травня 2012 року в результаті дії вогню було пошкоджено покрівлю даху приблизною площею 120 кв. метрів, частину стін будівлі та майно, що знаходилось в середині будівлі.

Згідно пункту 4.1.1 договору втрата, знищення або пошкодження майна внаслідок дії вогню віднесено до переліків страхових випадків, які породжують обов'язок Відповідача здійснити страхове відшкодування.

09 травня 2012 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про настання події, яка має ознаки страхового випадку.

Пунктом 11.2 зазначеного Договору передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться лише після встановлення факту (причин, обставин, наслідків) настання страхового випадку і розміру збитків. Також, для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, які підтверджують розмір завданих в результаті настання страхового випадку збитків і документи, які підтверджують необхідні витрати на відновлення, ремонт або заміну майна, якому заподіяний збиток.

Відповідно до п. 11.4 Договору страховик-зобов'язаний вжити всіх заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування протягом 2-х робочих днів як тільки стане відомо про настання страхового випадку.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було проведено огляд пошкодженого майна (акти огляду від 10 травня 2012 року, від 23 травня 2012 та від 21 серпня 2013 року) та ініційовано проведення незалежної оцінки з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок настання страхового випадку. Відповідно до оцінки, що була виконана незалежним оцінщиком ПП «Пліч-Опліч», був встановлений наступний розмір завданих збитків: розмір завданого позивачу матеріального збитку в результаті пошкодження вогнем конструктивних елементів будівлі складає 1406556,44 грн. (висновок №07-08-04/06-12 від 06 серпня 2012 року, з урахуванням листа вих. № 18/10/12/1); розмір завданого позивачу матеріального збитку в результаті пошкодження вогнем внутрішнього оздоблення приміщень складає 414643,74 грн. (висновок №18-1/06-12 від 18 червня 2012 року); розмір завданого позивачу матеріального збитку в результаті пошкодження вогнем промислового обладнання складає 209153,64 грн. (висновок №18-1/06-12 від 11 вересня 2012 року).

Відповідно до п. 11.5 Страховик потягом 30 (тридцяти) робочих днів після дати отримання від страхувальника всіх документів, що підтверджують факт (причини, обставини, наслідки) настання страхового випадку і розмір збитку приймає рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та складає страховий акт. Водночас, згідно з п. 11.8 Договору виплата страхового відшкодування відбувається на підставі заяви на виплату страхового відшкодування та протягом 10 робочих днів з дня складення страхового акту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції висновок TOB «Українська ділова експертиза» був складений на замовлення позивача та наданий ним відповідачу під час укладення договору страхування та другий раз після настання страхового випадку разом з іншими документами, надання яких вимагається відповідно до умов договору, що підтверджується супровідним листом №349 від 02 червня 2012 року, зі змісту якого вбачається, що на дату укладання договору оціночна ринкова вартість майна складала 16200000,00 грн.

Отже, оскільки страхова сума за договором була встановлена сторонами договору у розмірі меншому ніж ринкова вартість застрахованого майна, відповідно до п. 11.11 договору коефіцієнт пропорційності повинен розраховуватися як відношення страхової суми до суми ринкової вартості застрахованого майна. Таким чином, розрахунок розміру страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнту пропорційності 0,34 відповідає умовам договору.

Виходячи з результатів проведеної оцінки матеріальної шкоди незалежним експертом ПП «Пліч-Опліч» за вирахуванням суми непідтвердженого збитку у розмірі 164 215,15 грн., який складається з вартості обладнання, матеріалів та робіт, необхідних для відновлення опалення, водо та електропостачання пошкодженої вогнем будівлі, та з урахуванням коефіцієнту пропорційності та франшизи відповідачем було встановлено наступний розмір страхового відшкодування: по конструктивним елементам будівлі - 397 395,92 гривень; по внутрішньому оздобленню приміщення - 135 978,77 гривень; по промисловому обладнанню - 164 153,64 гривень, а загальна сума страхового відшкодування, розрахована та виплачена відповідачем відповідно до умов Договору становить 697 528,43 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наданих позивачем заяв на виплату страхового відшкодування від 09 липня 2012 року, від 14 вересня 2012 року та від 23 жовтня 2012 року на користь позивача була фактично сплачена сума у розмірі 697535,89 грн. що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 22348 від 23 липня 2012 року; № 28580 від 18 вересня 2012 року; № 34040 від 06 листопада 2012 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відмову позивачу у задоволенні позову.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом попередньої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ямал&Ко" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 зі справи №920/502/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко