Рішення

від 01.10.2013 по справі 2-10292/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Cправа №2-10292/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Лампіки О.В.,

за участю представника позивача - Чичви О.С.,

представника третьої особи, - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу № 2-10292/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Новофарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», третя особа, - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віль-Транс-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення суми заборгованості та зобов'язання надати документи, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість по кредитному договору № КС-310Д від 14 липня 2008 року за період з 22 жовтня 2010 року по 14 жовтня 2011 року у сумі 685760,53 долара США; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість по кредитному договору №КС-242Д від 11 січня 2008 року за період з 22 жовтня 2010 року по 14 жовтня 2011 року у сумі 629980,13 доларів США; стягнути з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» на користь банку заборгованість по кредитному договору № КС-242Д від 11 січня 2008 року у сумі 1000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 жовтня 2011 року становить 7970,00 гривень та заборгованість по кредитному договору № КС-310Д від 14 липня 2008 року у сумі 1000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 жовтня 2011 року становить 7970,00 гривень, що загальному становить заборгованість у розмірі 15940,00 гривень. Також позивач просить зобов'язати ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм», ТОВ «Святослав», ТОВ Агрофірма «Ліга», ТОВ «Віль-Транс-Сервіс», ТОВ «Черкаси-Дніпро», ОСОБА_4, Сільськогосподарське ТОВ «Дружба-Нова» надати позивачу оригінали та належним чином засвідчені копії технічних паспортів на зареєстровану сільськогосподарську техніку.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що між ТОВ «Святослав» та позивачем були укладені кредитний договір № КС-310Д від 14 липня 2008 року, предметом якого було надання ТОВ «Святослав» кредиту у сумі 915000,00 доларів США. Відповідно до п. А.3 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки в порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту; 11% річних згідно п. А.6 кредитного договору та 26% річних згідно п. А.7 у випадку порушення позичальником зобов'язання по погашенню кредиту; кредитний договір № КС-242Д від 11 січня 2008 року, предметом якого було надання ТОВ «Святослав» кредиту у сумі 720505,20 доларів США. відповідно до п. А3 позичальник кредитного позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки в порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту; 12% річних згідно п. А.6 кредитного договору та 24% річних згідно п. А.7 у випадку порушення позичальником зобов'язання по погашенню кредиту. Банком були надані кредитні кошти ТОВ «Святослав» за вищевказаними кредитними договорами. Крім цього, між ТОВ «Святослав» та позивачем були укладені договори застави № КС-242Д-Д31 від 11 січня 2008 року та по договору застави № КС-310Д-ДИ від 14 липня 2008 року. На підставі п. 6 договору застави № КС-242Д-Д31 від 11 січня 2008 року в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позичальником було передано банку в заставу майнові права на отримання сільськогосподарської техніки. Відповідачі ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» та ТОВ «Святослав» повинні були надати Банку технічні паспорти щодо реєстрації права власності на сільськогосподарську техніку, однак відповідачі даного зобов'язання не виконали. До того ж, позивачу стало відомо, що позичальник в порушення умов договорів застави, здійснив зняття вищевказаної техніки з реєстрації, а техніка перереєстрована на осіб, які залучені третіми особами по справі. Крім того, 12 січня 2009 року були укладені два договори поруки між позивачем та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», предметами яких є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником всіх своїх обов'язків за кредитним договором №КС-310 від 14 липня 2008 року. Отже, позивач зазначає, що 04 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення по справі № 2-7544/2011 про стягнення заборгованості по кредитним договорам №№ КС-242Д від 11 січня 2008 року, КС-310Д від 15 липня 2008 року з ОСОБА_3 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі: кредитний договір №КС-310Д від 14 липня 2008 року станом на 22 жовтня 2010 року - 1252812,63 доларів США; кредитний договір №КС-242Д від 11 січня 2008 року на 22 жовтня 2010 року - 730346,82 доларів США. Однак, на даний час зобов'язання по кредитним договорам не виконуються, сума заборгованості зростає, що станом на 14 жовтня 2011 року складає за кредитним договором № КС-310Д від 14 липня 2008 року - 1938533,16 доларів США; за кредитним договором № КС-242Д від 11 січня 2008 року - 1360326,95 доларів США. У зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, будь-яких додаткових пояснень по справі суду не надав.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за його відсутності не надали, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернулися.

Представник третьої особи ТОВ «Черкаси-Дніпро» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість.

В інших судових засіданнях представники відповідачів та третіх осіб яких приймали участь, проти позову заперечували в повному обсязі, надали свої письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11 січня 2008 року між позивачем та ТОВ «Святослав» був укладений кредитний договір № КС-242Д, предметом якого було надання ТОВ «Святослав» кредиту у сумі 720505,20 доларів США. Відповідно до п. А.3 позичальник кредитного позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки в порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту; 12% річних згідно п. А.6 кредитного договору та 24% річних згідно п. А.7 у випадку порушення позичальником зобов'язання по погашенню кредиту (а.с. 9-17, Том - 1).

14 липня 2008 року між позивачем та ТОВ «Святослав» був укладений кредитний договір № КС-310Д, предметом якого було надання ТОВ «Святослав» кредиту у сумі 915000,00 доларів США. Відповідно до п. А.3 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки в порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту; 11% річних згідно п. А.6 кредитного договору та 26% річних згідно п. А.7 у випадку порушення позичальником зобов'язання по погашенню кредиту (а.с. 18 - 25, Том 1).

Зобов'язання за укладеними кредитними договорами банком, на відміну від позичальника, були виконані в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 01 лютого 2008 року та 15 липня 2008 року (а.с. 53 - 54).

18 червня 2007 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» (постачальник) та ТОВ «Святослав» (покупець) було укладено договір № Н-133 Т-07 поставки сільськогосподарської техніки, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (товар) згідно з умовами оплати, які викладені в п. 3.3 договору (а.с. 37 - 40, Том 1).

Відповідно до п. 3.3 договору до обов'язків покупця належить провести оплату за товар в сумі 4638551,25 гривень у т.ч. ПДВ20% - 773091,88 гривень, еквівалент 918525,00 доларів США двома частинами, відповідно до п. 3.3.1. та п. 3.3.2.

Оплатити першу частину вартості товару в сумі 1000000,00 гривень, що становить 21,5% від загальної вартості товару, в т. ч. ПДВ 166666,67 гривень, в термін до 25 червня 2007 року, грошовий еквівалент 198019,80 доларів США (п. 3.3.1 договору).

Оплатити другу частину вартості товару в сумі 3638551,25 гривень, що становить 78,5% від вартості товару, в т. ч. ПДВ 606425,21 гривень, в термін до 28 вересня 2007 року, грошовий еквівалент 720505,20 доларів США (п. 3.3.2 договору).

04 червня 2008 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» (постачальник) та ТОВ «Святослав» (покупець) було укладено договір № Н-233 Т-08 поставки сільськогосподарської техніки, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (товар) згідно з умовами оплати, які викладені в п. 3.3 договору (а.с. 41 - 44, Том 1).

Відповідно до п. 3.3 договору до обов'язків покупця належить провести оплату за товар в сумі 5544000,00 гривень у т.ч. ПДВ 20% - 924000,00 гривень, двома частинами, відповідно до п. 3.3.1. та п. 3.3.2.

Оплатити першу частину вартості товару в сумі 1108800,00 гривень, що становить 20,0% від загальної вартості товару, в т. ч. ПДВ 184800,00 гривень, здійснюється покупцем в строк до 20 червня 2008 року (п. 3.3.1 договору).

Оплатити другу частину вартості товару в сумі 4435200,00 гривень, що становить 80,0% від вартості товару, в т. ч. ПДВ 739200,00 гривень, здійснюється покупцем в строк 15 липня 2008 року (п. 3.3.2 договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевикладеними кредитними договорами були укладені аналогічні за своїм змістом договори поруки:

- договір поруки № КС 310Д-П1 від 04 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3, згідно п. 2 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с. 45);

- договір поруки № КС 241Д-П1 від 11 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 (а.с. 47, Том 1);

- договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року між позивачем та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» (а.с. 48 - 51, Том 1).

11 січня 2008 року між ТОВ «Святослав» (заставодавець) та позивачем (заставодержатель) був укладений договір застави № КС-242Д-ДЗ1, згідно п. 1 якого предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майнових прав по договору (контракту) поставки сільськогосподарської техніки від 18 червня 2007 року № Н-133 Т-07, укладений між заставодавцем та ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» (боржник) на отримання сільськогосподарської техніки (товар), а після отримання заставодавцем товару - він стає предметом застави в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Святослав» перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника (а.с. 30 - 36).

На строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця (п. 7 договору застави).

Також 14 липня 2008 року між ТОВ «Святослав» (заставодавець) та позивачем (заставодержатель) був укладений був укладений другий аналогічний за змістом договір застави № КС - 310Д-ДИ, згідно п. 1 якого предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майнових прав по договору (контракту) поставки сільськогосподарської техніки від 04 червня 2008 року № Н-233 Т-08, укладений між заставодавцем та ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» (боржник) на отримання сільськогосподарської техніки (товар), а після отримання заставодавцем товару - він стає предметом застави в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Святослав» перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника (а.с. 26 - 29, Том 1).

Також судом було встановлено, що 04 липня 2011 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-7544/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості були задоволені та присуджено стягнути з відповідачів, як з поручителів на користь позивача заборгованість по кредитним договорам №№ КС-242Д від 11 січня 2008 року, КС-310Д від 14 липня 2008 року, а саме, присуджено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача у рахунок погашення сум заборгованості за кредитним договором №КС-310Д від 14 липня 2008 року - 9908165,90 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача у рахунок погашення сум заборгованості за кредитним договором № КС-242Д від 11 січня 2008 року - 5775461,34 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача у рахунок погашення сум штрафу за кредитним договором № КС-242Д від 11 січня 2008 року - 12989377,93 гривень; стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» на користь банку у рахунок погашення заборгованості 3 164,00 гривень (а.с. 59 - 64, Том 1).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 січня 2010 року було порушено провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав».

27 вересня 2010 року ухвалою Господарського суду Черкаської області по справі №01/11 були затверджені вимоги кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Святослав» та зобов'язано розпорядника майна боржника окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 17589773,46 гривень (а.с. 111 - 137, Том 1).

14 червня 2011 року постановою Господарського суду Черкаської області по справі №01/11 Товариство з обмеженою відповідальністю «Святослав» було визнано банкрутом (а.с. 110, Том 1).

Також судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 21 березня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено у зверненні стягнення на сільськогосподарську техніку, що належить третім особам на праві власності згідно укладених ними правочинів.

Постановою Вищого Господарського суду України від 30 жовтня 2012 року рішення Господарського суду Черкаської області від 21 березня 2012 року було залишено у силі (а.с. 3 - 10, Том 2).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів , належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», як з поручителів, заборгованість за кредитними договорами № КС-242Д від 11 січня 2008 року та № КС-310 Д від 14 липня 2008 року.

Натомість, жодних доказів на підтвердження наявної суми заборгованості та розрахунки такої заборгованості суду надані не були, що вказує на недоведеність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

З огляду на викладене, збільшення позивачем сум грошових зобов'язань за укладеними кредитними договорами, які є предметом розгляду по даній справі, мають бути повністю доведені та обґрунтовані стороною позивача, що не було здійснено останнім під час судового розгляду справи.

Вирішуючи позовну вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідача ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» та до третіх осіб щодо зобов'язання останніх надати позивачу оригінали та належним чином засвідчені копії технічних паспортів на сільськогосподарську техніку, суд дійшов висновку про наступне.

По даній справі спірні правовідносини виникли з кредитних договорів № КС-242Д від 11 січня 2008 року № КС-310Д від 14 липня 2008 року, договорів застави майнових прав №КС-242Д-Д31 від 11 січня 2008 року та № КС-310Д-ДИ від 14 липня 2008 року, укладених між позивачем та ТОВ «Святослав», а також договорів поруки від 11 січня 2008 року, 04 липня 2008 року та 12 січня 2009 року, укладених між позивачем та ОСОБА_3, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус». ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» не є стороною по даним договірним відносинам.

Правовідносини між ТОВзІІ «Новофарм» та ТОВ «Святослав» виникли на підставі договорів поставки сільськогосподарської техніки № Н-133 Т-07 від 18 червня 2007 року та №Н-233 Т-08 від 04 червня 2008 року. При цьому позивач не є стороною зазначених договорів і відповідно, ТОВзІІ «Новофарм» будь-яких обов'язків перед позивачем за цими договорами не має. Крім того, право власності на зазначену в договорах сільськогосподарську техніку перейшло від ТОВзІІ «Новофарм» до ТОВ «Святослав», у зв'язку з відчуженням її на користь останнього.

А тому, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВзІІ «Новофарм» щодо надання останнім позивачу оригіналів та належним чином засвідчених копій технічних паспортів на сільськогосподарську техніку не можуть бути задоволені судом.

Окрім того, згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, вбачається, що позивач заявив частину свої позовних вимог до відповідача ТОВзІІ «Новофарм» та третіх осіб по справі, обравши при цьому спосіб захисту свого порушеного права не передбачений вимогами чинного законодавства.

Щодо аналогічних позовних вимог про надання документів на сільськогосподарську техніку, заявлених позивачем до третіх осіб по справі, суд також відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, на захист прав та інтересів якої відкрито провадження у справі.

Відповідач - це особа, яка за заявою позивача або іншого ініціатора процесу залучається судом до участі у справі для визначення підстав покладання на неї обов'язку щодо поновлення суб'єктивного права позивача, яке зазнало посягань.

Як вбачається з матеріалів справи, треті особи набули права власності на спірну сільськогосподарську техніку, згідно укладених ними цивільно-правових угод (договорів купівлі - продажу), які в силу вимог ст. 204 ЦК України є дійсними. Їх недійсність судом визнана не була.

А отже, з огляду на те, що право власності третіх осіб на сільськогосподарську техніку на час розгляду справи судом не припинено, у зв'язку з чим суд не вбачає за можливе витребували у власників, які не є відповідачами по справі, оригінали титульних документів на

вказану техніку.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм», ТОВ «Святослав», ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», третя особа, - ОСОБА_4, ТОВ Агрофірма «Ліга», ТОВ «Віль-Транс-Сервіс», ТОВ «Черкаси-Дніпро», Сільськогосподарське ТОВ «Дружба-Нова» про стягнення суми заборгованості та зобов'язання надати документи не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати по справі, що складаються з судового збору у сумі 3441,00 гривень стягнути з позивача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60 - 61, 88, 128, 154, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Новофарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», третя особа, - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віль-Транс-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення суми заборгованості та зобов'язання надати документи, - відмовити.

Судові витрати по справі, що складаються з судового збору у сумі 3441,00 гривень стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: А.В. Брага