Постанова

від 24.09.2013 по справі 906/747/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа № 906/747/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Дроздовський М.Г.

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ТзОВ "Полар Бір" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.13 р. у справі № 906/747/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Полар Бір" (м.Київ)

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (м.Коростинь)

про стягнення 147780,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 року у справі № 906/747/13 (суддя Шніт А.В.) відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ "Полар Бір" подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування скарги зазначає, що протягом господарських відносин сторони підписували акти здачі прийняття робіт, в яких сторонам погоджено ціну - "24 630 грн." та послугу - "орендна плата за відповідний місяць". Відповідачем було порушені умови договору оренди нежитлового приміщення №23/12-11А від 23.12.2011р. щодо сплати орендної плати, як наслідок у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 147780,00грн. за період з жовтня 2012р. по березень 2013р. Судом не взято до уваги акт звірки розрахунків як доказ наявності боргу за орендні відносини.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, проте в судовому засіданні представники відповідача заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та надали свої пояснення. Рішення суду першої інстанції вважають прийнятим із дотриманням усіх встановлених норм чинного законодавства та просять залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, оскільки вважають її безпідставною та необгрунтованою.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 року у справі № 906/747/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біла ведмедиця (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Полар Бір") - орендодавець (позивач у справі) та Фізичною особою ОСОБА_5 - орендар (відповідач у справі) укладений договір оренди нежитлового приміщення №23/12-11А від 23.12.2011р.

Водночас з зазначеного договору вбачається, що орендодавцем є ТОВ "Біла ведмедиця", хоча станом на 23.09.2010р. проведена реєстрація змін до установчих документів позивача, орендарем зазначена фізична особа (громадянин) ОСОБА_5

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування терміном з 23.12.2011р. по 20.12.2012р. вбудовані приміщення загальною площею 165 квадратних метри. А саме нежитлове приміщення, розташоване на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_1. Вказані приміщення будуть використовуватись виключно для розміщення кафе-пабу.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що позивач зобов`язується передати в користування відповідачу приміщення згідно з п. 1.1. цього договору по Акту приймання - передачі майна, в строк до 09.01.2012р.

З Акту прийому - передачі від 01.10.2012р. (а.с. 15) вбачається, що позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення загальною площею 127кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, лише 01.10.2012р., що суперечить пунктам 1.1., та 6.1. договору.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що орендна плата становить 32000,00грн. за один місяць оренди і перераховуються відповідачем позивачу не пізніше 5 числа поточного місяця.

Сплата за другий та третій місяці оренди складають по 8000,00грн. відповідно. Починаючи з четвертого місяця оренди орендна плата сплачується згідно п.3.1 (п. 3.2 договору).

В п.3.3. договору зазначено, що літній майданчик, що знаходиться при вході до приміщення та має площу 98кв.м. протягом одного року з початку оренди не оплачується. Починаючи з 11.11.2012р. орендна плата за нього становить 8000,00грн.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушені умови договору оренди нежитлового приміщення №23/12-11А від 23.12.2011р. щодо сплати орендної плати, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 147780,00грн. за період з жовтня 2012р. по березень 2013р., звернувся до суду з позовом про стягнення 147780,00 грн. заборгованості .

Як зазначалось раніше, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 року у справі № 906/747/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч.1 ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтями 11 та 509 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом даного спору є наявність у відповідача обов'язку сплатити орендну плату у розмірі 147780,00грн. за договором №23/12-11А оренди нежитлового приміщення від 23.12.2011р.

Отже до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту передачі приміщення саме по договору №23/12-11А оренди нежитлового приміщення від 23.12.2011р., та невиконання відповідачем зобов'язань в частині сплати позивачу орендних платежів у встановлені договором строки та розмірі.

Проаналізувавши матеріали справи, та доводи сторін колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами було порушено умови договору оренди нежитлового приміщення від 23.12.2011р. №23/12-11А в частині: передачі майна у встановлений договором строк: в п.6.1 договору зазначено передача приміщення до 09.01.2012р., фактична передача здійснена 01.10.2012р., що підтверджується актом приймання - передачі; строку найму: в договорі визначено з 23.12.2011р. по 20.12.2012р., позивач вказує на наявність заборгованості з жовтня 2012р. по березень 2013р.; площі приміщення, яке передається в оренду: в договорі зазначено 165 кв.м., в акті приймання передачі - 127 кв.м. (а.с. 15).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження апелянта про те, що відповідачем порушені умови договору щодо сплати за оренду нежитлового приміщення і як наслідок виникнення заборгованості у відповідача в розмірі 147780,00грн. не може бути прийняте до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту невиконання відповідачем умов договору оренди від 23.12.2011р. №23/12-11А.

Твердження позивача про те, що рахунки - фактури (а.с. 47-48, 56-58), виставлені відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору від 23.12.2011р. №23/12-11А не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в них відсутнє посилання на зазначений договір та відсутні докази виставлення вищезазначених рахунків відповідачу як на підставу оплати за оренду нежитлового приміщення.

Також не можуть прийматись до уваги акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), як доказ невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 23.12.2011р. №23/12-11А (а.с. 49-54), оскільки вони не містять посилання на договір; вартість послуг в актах здачі-прийняття робіт визначена у розмірі 24630,00грн., в той час як в договорі зазначена зовсім інша орендна плата, та не зазначені строки виконання зобов'язань за вказаними актами.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що не можуь братись до уваги твердження позивача про те, що відповідачем порушені умови договору щодо сплати за оренду нежитлового приміщення і як наслідок виникнення заборгованості у відповідача в розмірі 147780,00грн., оскільки позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту невиконання відповідачем умов договору оренди від 23.12.2011р. №23/12-11А.

Поряд з цим, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано договір оренди нежитлового приміщення № 01/06-12А від 25.05.2012 року, укладений між ТзОВ "Полар Бір" та фізичною особою-підпроиємцем ОСОБА_5. Даний договір підписано сторонами та скріплено відбитками печаток. Умови зазначеного договору в частині площі орендованого приміщення (127 кв.м.) та встановленої орендної плати (24630,00 грн.) відповідають обставинам справи. Разом з цим, позивач вказує, що йому не відомо про укладення зазначеного договору, відтак в позовній заяві останній посилається лише на договір № 23/12-11А від 23.12.2011 р.

Викладене свідчить, що сторони намагались привести у відповідність до фактичних обставин свої орендні відносини шляхом укладеного нового договору. Відтак, зазначена обставина підтверджує висновки суду першої інстанції про те, що подані позивачем докази не свідчать про невиконання відповідачем умов договору № 23/12-11А від 23.12.2011 р.

Оскільки договір оренди нежитлового приміщення № 01/06-12А від 25.05.2012 року не являється підставою позовних вимог і не надавався суду першої інстанції, є правомірним висновок суду першої інстанції, що зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг витікають з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з жовтня 2012р. по березень 2013р., в яких не визначено строк його виконання, а тому у позивача є право вимоги виконання боржником зобовязання перед кредитором відповідно до приписів статті 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що з вимогою про сплату послуг, по зазначеним актам, позивач до відповідача не звертався, у зв'язку з чим дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність у позивача на момент його звернення до господарського суду порушеного або оспорюваного права, за захистом якого він міг би звернулися до суду, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг у відповідача не настав з огляду на статтю 530 ЦК України.

Колегія суддів також погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вимогою в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України не може вважатись звернення позивача з позовом у даній справі, оскільки останнє є адресованою господарському суду заявою про захист порушеного права в примусовому порядку.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Полар Бір" від 18.07.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 року у справі № 906/747/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Коломис В.В.