Рішення

від 04.03.2014 по справі 906/747/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" березня 2014 р. Справа № 906/747/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Каранда О.О. - довір. від 27.02.2014;

від відповідача: ОСОБА_2 - довір. №190 від 02.07.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар Бір" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Коростинь)

про стягнення 147780,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 06.02.2014 було оголошено перерву до 12:30 04.03.2014.

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полар Бір" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 147780,00грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №23/12-11А від 23.12.2011.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.07.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Житомирської області №31/2014 від 21.01.2014 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та справу №906/747/13 передано для розгляду судді Прядко О.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.01.2014 справу №906/747/13 було прийнято до провадження та призначено засідання суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви від 20.06.2013 та від 04.03.2014 (а.с.42-44,175-179). В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №23/12-11А від 23.12.2011 в частині сплати орендних платежів за користування, належного позивачу на праві власності, нежилого приміщення площею 127 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, за період 01.10.2012-01.04.2013. При цьому, представник позивача зазначив, що місячний розмір орендної плати визначений позивачем з урахуванням п.3.1 договору пропорційно фактично переданій площі та погоджений відповідачем шляхом підписання акту звірки розрахунків; що позивач не скористався своїм правом відповідно до п.3.1 договору на збільшення розміру орендної плати в разі зменшення курсу гривні до долара США за офіційним курсом НБУ на день оплати, тому вказав на відсутність підстав для призначення судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення розміру заборгованості з орендної плати.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що жодних платежів за договором оренди №23/12-11А від 23.12.2011 відповідач не здійснював, тому заборгованість відповідача за оренду приміщення станом на день розгляду справи складає 147780,00грн.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву від 09.07.2013 та від 01.03.2014 (а.с.92-93,180-181); зокрема пояснив, що рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти звірки розрахунків не можуть вважатися належними доказами невиконання відповідачем умов договору оренди від 23.12.2011, оскільки не мітять посилання на цей договір, а в самому договорі зазначений зовсім інший розмір орендної плати та площа орендованого приміщення.

В судовому засіданні судом оглядалися матеріали господарської справи №906/748/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар Бір" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, про стягнення 44220,00грн, частина копій яких була долучена судом до матеріалів справи (а.с.182-189).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

23.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полар Бір" (позивач/орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_3 (відповідач/орендар) був укладений договір №23/12-11А оренди нежитлового приміщення (далі - договір, а.с.8-14), за змістом п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном з 23 грудні 2011 року по 20 грудня 2012 року вбудовані приміщення загальною площею 165 квадратних метри, а саме нежитлове приміщення, розташоване на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_2. Вказані приміщення будуть використовуватись виключно для розміщення кафе-пабу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що позивач зобов`язується передати в користування відповідачу приміщення згідно з п.1.1 цього договору по акту приймання-передачі майна, в строк до 09.01.2012.

Вступ орендаря в користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення (п.2.1 договору).

З акту прийому-передачі від 01.10.2012 (а.с.15) вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, загальною площею 127кв.м. Вказаний акт є належним та достатнім доказом на підтвердженням того, що вказане в ньому майно було передане відповідачу для здійснення ним підприємницької діяльності саме як фізичній особі-підприємцю на виконання сторонами умов договору оренди №23/12-11А від 03.12.2011, про що зроблено посилання в самому акті.

При цьому, суд зазначає, що передача в оренду приміщення у розмірі 127кв.м, а не 165кв.м, як передбачено умовами договору оренди, не суперечить останньому та виражає волю сторін договору до настання певних наслідків в цій частині. Не має правового значення і недотримання сторонами п.6.1 договору в частині передачі об'єкта в оренду до 09.01.2012.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата становить 32000,00грн за один місяць оренди і перераховується відповідачем позивачу не пізніше 5 числа поточного місяця. Орендна плата збільшується на відсоток зменшення курсу гривні до долара США за курсом НБУ на день оплати. Орендар сплачує орендну плату за перший і останній місяць оренди до двадцять третього грудня 2011 року. Вказані платежі у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря не повертаються.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили виключення, згідно якого сплата за другий та третій місяці оренди складає по 8000,00грн відповідно. Починаючи з четвертого місяця оренди орендна плата сплачується згідно п.3.1 договору.

Відповідно до п.3.3 договору, що містить додаткові положення до попередніх пунктів договору щодо розміру орендної плати, літній майданчик, що знаходиться при вході до приміщення та має площу 98 кв.м. протягом одного року з початку оренди не оплачується, починаючи з 11 листопада 2012 року орендна плата за нього становить 8000,00 грн. Орендна плата збільшується на відсоток зменшення курсу гривні до долара США за курсом НБУ на день оплати. Поряд з цим, слід зазначити, що матеріалами справи, в т.ч. актами прийому-передачі орендованого майна та технічним паспортом на нежитловий будинок (а.с.15,88,183-189), не підтверджується передача відповідачу в оренду вказаного в п.3.3 договору літнього майданчика площею 98 кв.м. Згідно пояснень представника позивача на час укладення договору оренди від 23.12.2011 будівництво об'єкту оренди ще не було закінчено, що підтверджується наявною в матеріалах справи декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 15.04.2012 (а.с.82-87).

Крім того, з пояснень позивача вбачається (а.с.42-44), що з огляду на передачу відповідачу згідно акту прийому-передачі від 01.10.2012 приміщення меншої площі ніж, передбачено договором оренди №23/12-11А від 23.11.2011, орендна плата за користування приміщенням по АДРЕСА_2 була обрахована позивачем з розрахунку 193,93грн за метр площі пропорційно площі фактично переданої відповідачу згідно акту прийому-передачі від 01.10.2012, що з урахуванням п. 3.1. договору в розрізі по кожному місяцю оренди становить 24630,00грн (127кв.м х 193,93грн).

З огляду на вказане, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача орендної плати в загальній сумі 147780,00грн за період користування об'єктом оренди з 01.10.2012 по 01.04.2013, тобто по день фактичного повернення відповідачем орендованого майна.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань по договору оренди від 23.11.2011, останнім було надано акти прийому-передачі від 01.10.2012 та 01.04.2013 (а.с.15,88).

При цьому, суд вказує, що договір оренди від 23.12.2011 №23/12-11А не містить положень щодо встановлення обов'язку орендаря по сплаті орендних платежів в залежність від виставлення орендодавцем рахунків-фактур чи підписання сторонами актів виконаних робіт.

Отже, рахунки-фактури №СФ-00051/2 від 01.10.2012, №СФ-0000057 від 26.11.2012, №СФ00000060 від 01.12.2012, №СФ-0000006 від 03.01.2013, №СФ-02/04-2 від 04.02.2013 та №СФ-03/01-1 від 01.03.2013 (а.с.46-48,56-58), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00047/2 від 31.10.2012, №ОУ-00050/2 від 30.11.2012, №ОУ-0000058 від 31.12.2012, №ОУ-0000003 від 31.01.2013, №ОУ-0000008 від 28.02.2013 та №ОУ-0000016 від 31.03.2013 (а.с.49-54), а також акти звірки розрахунків (а.с.16, 55) не є належними доказами на підтвердження обставин невиконання відповідачем умов договору №23/12-11А оренди нежитлового приміщення від 23.12.2011, оскільки не містять посилань на цей договір.

Натомість договір №23/12-11А від 23.12.2011 встановлює обов'язок орендаря проводити розрахунки за оренду приміщення не пізніше 5 числа поточного місяця (п.3.1 договору).

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що відповідач не сплачував жодних платежів на виконання своїх зобов'язань за договором зі сплати орендної плати.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання по сплаті орендних платежів, що випливають з п.4.2 договору, у заявлений позивачем до стягнення період не виконав.

Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, господарським судом враховано, що за ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За правилами ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 12.6 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Така заява повинна бути зроблена не пізніше чим за один місяць до закінчення строку оренди. Проте загальний строк оренди не може бути більшим за два роки та дев'ять місяців.

Оскільки сторонами не надано суду доказів направлення позивачем відповідачу будь-яких повідомлень чи заяв про припинення дії договору оренди від 23.12.2011 №23/12-11А як у встановлений законом місячний термін, так і в термін, визначений п.12.6 цього договору, суд приходить до висновку, що договір оренди спочатку був пролонгований після 20.12.2012 за умов відсутності відмови орендодавця від продовження договору, а потім в силу вимог ч.2 ст.795 ЦК України припинив свою дію за згодою сторін з 01.04.2013, тобто з моменту повернення майна орендарем за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.2.4 договору майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі.

Поряд з цим, суд вказує, що фактичне користування орендарем майном на умовах договору оренди презюмується в період з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна та до моменту підписання ними акта повернення майна з оренди, за винятком випадків настання обставин, передбачених ч.6 ст.762 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача по внесенню орендної плати припиняється моментом повернення майна, що також випливає з п.4.8 договору оренди від 23.11.2011, та підтверджує правомірність нарахування позивачем орендної плати по 01.04.2013.

Водночас, суд зазначає, що зобов'язання відповідача та строки його виконання були встановлені п. 3 договору і не можуть ставитися сторонами в залежність від виконання позивачем певних дій.

Відповідно до ст.629 та ч.1 ст.762 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розрахунок розміру орендної плати має здійснюватися з урахуванням фіксованих платежів за конкретні місяці оренди, передбачених п.п. 3.1-3.2 договору, виходячи з критерію пропорційного співвідношення до фактично переданої площі.

Здійснивши перерахунок орендної плати за фактично прийняту відповідачем до користування площу приміщення в 127 кв.м., суд приходить до висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення з відповідача буде сума заборгованості у розмірі 110835,00грн, обрахована наступним чином: 24630,00грн (127кв.м х 193,93грн)/перший місяць оренди/ + по 6157,50грн /пропорційне співвідношення орендної плати до суми заборгованості за другий та третій місяць оренди/ + по 24630,00грн /за четвертий, п'ятий та шостий місяці оренди/.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 ГПК).

Наведені відповідачем у відзивах на позовну заяву обставини, спростовуються висновками суду та наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на викладене, суд вважає позов позивача заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню частково на суму 110835,00грн. орендної плати.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_1, ідент номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар Бір" (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, будинок 18А, ідент. код 23701064):

- 110835,00грн орендної плати;

- 2216,70грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.03.14

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - рек. з повід.