Ухвала

від 09.10.2013 по справі 2а-11722/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/24470/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько О.В..,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011,

ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011

та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011

у справі № 2а-11722/10/2670

за позовом ДПІ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексанз" (далі - Товариство),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації,

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

ДПІ звернулася до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства, припинити юридичну особу відповідача та визнати недійсним його свідоцтво платника ПДВ.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011 провадження у справі закрито в частині визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації Товариства з посиланням на відсутність у податкового органу повноважень на звернення з даними позовними вимогами.

Постановою цього ж суду від 13.01.2011 у задоволенні решти позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що податковим органом не доведено фіктивності реєстрації відповідача та провадження ним протиправної діяльності.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 названі судові акти попередніх інстанцій залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статтям 33, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що ОСОБА_1, який є керівником та єдиним засновником Товариства, не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача; фактично усі юридично значущі дії від імені Товариства вчинялися неповноважними особами з метою побудови схеми ухилення від оподаткування шляхом сприяння іншим суб'єктам господарювання у створенні сприятливих умов для отримання безпідставної податкової вигоди.

Пунктом 17 частини першої статті Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (який діяв на час звернення ДПІ з даним позовом до адміністративного суду) передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, звертатись до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що податкові органи мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності виключно у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Відповідь на питання, з якою метою податковим органам надано повноваження звертатися до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, дає аналіз завдань і функцій податкових органів.

Завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції державних податкових органів визначені статтями 8- 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, забезпечують облік платників податків.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

А відтак податкові органи відповідно до пункту 17 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» мають право звертатися до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Отже, податковий орган вправі використовувати підстави щодо припинення юридичної особи, визначені у частині другій статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», лише у розрізі виконання своїх функцій з контролю у сфері оподаткування.

У справі, що переглядається, як на підставу позовних вимог позивач послався на порушення закону, допущені при створенні юридичної особи відповідача, які не можна усунути. При цьому позивача наголошує, що даний факт мав наслідком зловживання у сфері податкового контролю.

Однак зазначені обставини не знайшли свого документального підтвердження у ході розгляду цієї справи. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 під час його допиту як свідка надав змістовні пояснення щодо діяльності Товариства, підтвердивши їх поданими первинними документами.

ДПІ, в свою чергу, не подано жодних доказів на підтвердження протиправності діяльності позивача, його участі у схемах мінімізації податків тощо.

А відтак суди цілком об'єктивно зазначили про відсутність у розглядуваному випадку підстав для припинення юридичної особи Товариства та обґрунтовано відмовили у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Правильним є і висновок судів про те, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про визнання недійсним запису про державну реєстрацію з будь-яких підстав.

Наведене обумовлює законність закриття судами провадження у справі за вимогами ДПІ про визнання недійсним запису про державну реєстрацію Товариства в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на відповідність висновків судів нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011, ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі № 2а-11722/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько