ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 жовтня 2013 р.Справа № 2а-3002/12/1470
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Косцової І.П.
суддів - Турецької І.О.
- Стас Л.В.
за участю секретаря - Заболотної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТВКом" до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання неправомірною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "ТВКом" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому, просило визнати неправомірною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № Ю84/26 від 07.05.2012 р. на суму 43017,31 грн. та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва не вважати заборгованістю, яка виникла у Приватного підприємства "ТВКом", м. Миколаїв в І кв.2005 р., в зв'язку з неперерахуванням Державним казначейством частини єдиного податку до Пенсійного фонду, що призвело до нарахування фінансових санкцій та страхових внесків.
В обґрунтування вимог зазначено, що замість відрахувань від суми єдиного податку, сплаченого позивачем за грудень 2004 року, Держказначейством було здійснено відрахування з Єдиного податку, сплаченого за березень 2005 року (в 1-му кварталі 2005р. підприємства, які перебували на спрощеній системі оподаткування, сплачували єдиний податок у розмірі 50% від установленого, а внески до ПФ на доходи працівників у розмірі 32% сплачували у повному обсязі).
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що відповідач 07.05.2012 р. прийняв вимогу № Ю 84/26 якою вимагає від позивача сплатити суму боргу на суму 43017,31грн, у тому числі недоїмку по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 33683,95грн., штраф у сумі 4402,97грн. та пеню у сумі 4930,39грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на ЗУ «Про вирішення питання щодо заборгованості субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у звязку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року І кварталу 2005 року»№ 3583 від 16.03.2006 року. Статтею 2 Закону №3583 встановлено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 квартал 2005 року, не застосовується.
Проте колегія суддів такий висновок вважає помилковим з огляду на наступне.
Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. Пенсійний фонд є органом,який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечуєсвоєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Відповідно до Прикінцевих положень та преамбули вищевказаного Закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року, зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Крім того, згідно ст. 5 цього Закону передбачено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
При цьому згідно ст.ст. 14т а 15 зазначеного Закону страхувальниками і відповідно платниками страхових внесків згідно цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003р. наведено такий же перелік платників страхових внесків.
Отже, позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування єдиним податком, також є страхувальником і платником страхових внесків.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 зазначеного вище Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Натомість, згідно п.6 ст. 17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страховівнески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
За приписами ст.45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005р." в редакції чинній з 23.12.2004р. по 22.03.2005р., установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому Законом України №1058-IV також визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
З 14 квітня 2006р. набрав чинності Закон України №3583 від 16.03.2006. «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року", яким врегульовано питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не надійшли до Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та не сплачені страхувальниками у визначені законом строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати внесків і стягуються з урахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Вимоги зазначених нормативно-правових актів при обчисленні заборгованості позивача дотримано, що небуло встановлено судом першої інстанції.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року не відповідає вимогам ст. 159 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процессуального права, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТВКом" до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання неправомірною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства "ТВКом" - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Суддя - доповідач: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Л.В.Стас.
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2013 |
Оприлюднено | 21.10.2013 |
Номер документу | 34212907 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Косцова І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні