Постанова

від 18.09.2013 по справі 28/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2013р.м.Київ№ 28/150 12:00

Господарський суд міста Києва у складі:

головуючого судді Митрохіної А.В.

при секретарі судового засідання Цибульському Р.М.

За участі представників сторін:

Від позивача Гордієнко К.Г. дов. № б/н від 19.03.2013р.

Від відповідача Пісна Д.В. дов. № б/н від 06.09.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Дінакор»

До Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Про визнання недійсним повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Дінакор» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.11.2003 №0001902302/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно донарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 619,50 грн., в тому числі основний платіж - 59079,69 грн. та фінансові санкції - 29 539,81 грн. внаслідок неповного та не об'єктивного з'ясування всіх обставин господарської діяльності позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2004 (суддя Борисенко І.В.) порушено провадження у справі №28/150 та призначено розгляд справи на 08.04.2004.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2004 (суддя Борисенко І.В.) було зупинено провадження у справі №28/150 до закінчення розгляду по суті господарським судом справи №28/182 за позовом Приватного підприємства «Дінакор» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним повідомлення-рішення №0001912302/2 від 25.11.2003р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва №35 від 04.10.2005р., у зв'язку з призначенням суді Борисенко І.В. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу №28/150 передано для подальшого розгляду судді Митрохіній А.В.

Листами Господарського суду м. Києва від 07.02.2011, від 01.04.2011, від 30.09.2011 зобов'язано сторони повідомити суд про усунення причин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2011 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №28/150 до свого провадження та зобов'язала сторони - повідомити суд про вирішення питання, що зумовило зупинення провадження у справі №28/150.

У зв'язку з набранням чинності з 01.09.2005 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до перехідних положень (п. 6) адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту (абз. 5 п. 6 КАС України).

Листом Господарського суду м. Києва від 04.03.2013 зобов'язано сторони повідомити суд про усунення причин, що зумовили зупинення провадження у справі.

13.05.2013 на адресу Господарського суду м. Києва надійшли пояснення, від представника відповідача до яких додані копії документів по справі №28/182.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 поновлено провадження у адміністративній справі №28/150 та призначено розгляд адміністративної справи на 19.08.13.

У судовому засіданні 19.08.13 оголошувалась перерва до 09.09.2013.

У судовому засіданні 09.09.2013 оголошувалась перерва до 18.09.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2013 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Представник позивача у судове засідання 18.09.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник позивача у судове засідання 18.09.2013 з'явився, надав пояснення по справі відповідно до яких проти позову заперечував, посилаючись на факти порушень, виявлених під час документальної перевірки позивача, що викладені в акті перевірки, та просив суд у позові відмовити.

Позивач заявою про зміну предмета позову від 06.03.2004р. №6/03-04 ПП «Дінакор» просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.02.2004р. №0001902302/3.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 03.12.2002р. по 31.01.2003р. відповідачем проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.1999 по 01.02.2003., результати якої оформлено Актом №86/23-0211/23735595 від 27.06.2003.

Під час перевірки відповідачем, зокрема, було встановлено, що позивач порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме:

1. в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону віднесло до складу податкового кредиту за період з липня 2000р. по грудень 2002р. суми ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не використовуються в господарській діяльності підприємства та не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу), а також суми ПДВ, пов'язані з оплатою послуг мобільного та пейджингового зв'язку, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання в розмірі 21386,9грн. (стор.27 Акту).

2. в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 означеного Закону в період з квітня 2000 р. по жовтень 2002р. включено до податкового кредиту суми ПДВ, що зазначені в податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог закону, на загальну суму 37692,88грн. В Акті перевірки вчинено запис про те, що в отриманих позивачем податкових накладних не зазначено податковий номер покупця та номер податкової накладної.

На підставі викладених вище порушень 25.11.2003 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001912302/2, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88619 грн., в тому числі основний платіж - 59079,69грн. та фінансові санкції - 29539,81грн.

Щодо правомірності нарахування відповідачем податкового зобов'язання за період з липня 2000р. по грудень 2002р. суми ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не використовуються в господарській діяльності підприємства та не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу), а також суми ПДВ, пов'язані з оплатою послуг мобільного та пейджингового зв'язку, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання в розмірі 21386,9грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статуту ПП «Дінакор» займається виробництвом залізобетонних виробів і фігурних елементів мощення для будівництва. До основних видів товарно-матеріальних цінностей, які були предметом купівлі для забезпечення господарської діяльності ПП «Дінакор» відносяться: цемент, арматура, щебінь, пісок річковий, пігмент (для змішування), дизпаливо, бензин та інші матеріали для забезпечення нормальної роботи підприємства такого профілю.

Згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Спірна сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту позивачем за фактом сплати коштів, за належним чином оформленими податковими накладними, які виписані продавцем в момент виникнення у нього податкового зобов'язання відповідно до закону.

Твердження відповідача про те, що означені ТМЦ не пов'язані з господарською діяльністю і їх вартість не включається до складу валових витрат спростовується також постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011р. у справі 2а-2983/1/2670, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.1.22012р. Вказаними судовими рішеннями підтверджується правомірність формування позивачем валових витрат в зв'язку з придбанням означених вище ТМЦ та визначено неправомірним донарахування податку на прибуток.

Також не підтверджується матеріалами справи твердження відповідача про формування позивачем податкового кредиту з сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог закону, на загальну суму 37692,88грн. Означені податкові накладні складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджує право позивача на податковий кредит у відповідний період.

За вимогами ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване позивачем рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог щодо своєчасності, обґрунтованості, добросовісності та щодо запобігання несправедливій дискримінації.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 69 , 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язок щодо доказування та не спростував наведені позивачем факти, з огляду на що позовні вимоги Приватного підприємства «Дінакор» визнаються правомірними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За таких обставин, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 4, 6, 69-71 , 94 , 111, 160-165 , 167 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Дінакор» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0001902302/3 від 27.02.2004р.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дінакор» (03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, оф. №20, а/с 35, код ЄДРПОУ 23735595) 85,00 грн. - держмита та 118,00 грн. - інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини 18 вересня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.В. Митрохіна