Постанова

від 15.10.2013 по справі 51/334

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа№ 51/334

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Вербовецька Я.І.

від відповідача - Аніна К.К.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційні скарги "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" та

Комунального підприємства "Дирекція з управління

та обслуговування нежитлового фонду"

Дарницького району міста Києва

на рішення

господарського суду м. Києва.

від 03.07.2013 року.

у справі № 51/334 ( головуючий суддя: Пригунова А.Б.,

судді: Гулевець О.В., Любченко М.О.)

за позовом Комунального підприємство "Дирекція з

управління та обслуговування нежитлового фонду"

Дарницького району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробниче підприємство "Адіоз"

про стягнення 424 449, 51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, код ЄДРПОУ 16283425), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) неустойку у розмірі 155188,80 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 80 коп.) грн., 1960,61 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят грн. 61 коп.) грн. - судового збору та 61,12 (шістдесят одна грн. 12 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Адіоз" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва у справі № 51/334 в частині задоволення позову.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 51/334 та прийняти нове рішення.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 року та від 05.08.2013 року апеляційні скарги прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

06.09.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу в якій просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Адіоз" відмовити повністю.

Розгляд справи було відкладено на 24.09.2013 року.

В судовому засіданні 24.09.2013 року оголошено перерву до 15.10.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва укладено договір оренди нерухомого майна (будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва № 112, за умовами якого позивач зобов'язався, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 333 від 02.04.2008 р., передати, а позивач - прийняти в оренду нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. (підвал) під склад.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору за користування об'єктом відповідач сплачує позивачу плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району міста Києва та на дату підписання договору становить 26,00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 6466,20 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктами 3.5., 3.6. договору встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Згідно з п. 4.15. договору відповідач після припинення дії договору оренди зобов'язаний передати майно по акту приймання-передачі позивачу.

Термін дії договору, відповідно до п. 9.1., встановлено з 01.03.2008 р. до 01.03.2009 р.

У відповідності до п.п. 9.3., 9.5. договору після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації. Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом вих. № 31 від 05.03.2009 р. відповідач повідомив Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва про намір не заключати повторно договір № 112 на оренду підвальних приміщень по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві.

17.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 99 від 16.03.2009 р., у якому повідомив, що термін дії договору № 112 від 01.03.2008 р. закінчився 01.03.2009 р і на новий термін продовжуватись не буде та вимагав звільнити орендоване приміщення, передавши його представнику Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва по акту приймання-передачі.

У листі вих. № 46 від 03.04.2009 р., адресованому Комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва відповідач повідомив адресата, що ніхто із представників позивача не звертався з пропозицією чи вимогою підписати акт приймання-передачі приміщень по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві.

Листом вих. № 51 від 14.04.2009 р. відповідач звернувся до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва із проханням про надання копій документів, які підтверджують право власності на приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві та знаходження його на балансі позивача.

Листом вих. № 90 від 08.07.2009 р. відповідач повторно звернувся до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва про надання копій документів, які підтверджують право власності на підвальні приміщення та місця загального користування по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві та знаходження їх на балансі позивача.

22.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 523 від 22.06.2011 р. про сплату заборгованості за оренду нежитлового приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві за договором № 112 від 01.03.2008 р. за період з 01.08.2009 р. до 01.07.2011 р. в розмірі 247970, 35 грн. та заборгованість по сплаті земельного податку за період з 01.08.2009 р. до 01.07.2011 р. в розмірі 15658,73 грн.

Листом вих. № 181 від 17.10.2011 р. відповідач повідомив позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" не має намірів проводити оплату за договором № 112 від 01.03.2008 р., оскільки вважає його незаконним.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що після закінчення терміну дії договору № 112 від 01.03.2008 р., відповідач продовжує користуватись приміщеннями по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, у зв'язку з чим Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування вищевказаним приміщенням за період з серпня 2009 року до грудня 2011 року у розмірі 306446,61 грн., інфляційні витрати за період з серпня 2009 року до грудня 2011 року у розмірі 9531,00 грн., 3% річних у розмірі 10762,97 грн., неустойку у розмірі 253440,00 грн. та витрати по сплаті земельного податку за вказаний період з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 19058,59 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до положень 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами здійснювалось листування щодо відсутності намірів продовжувати договір № 112 від 01.03.2008 р., а відтак - вищевказаний договір є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Про припинення договору № 112 від 01.03.2008 р. зазначається, зокрема, в рішенні Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. у справі № 16/586 за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" про стягнення 85921,30 грн., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Тобто, в силу вищенаведених норм, на орендаря покладено обов'язок повернення орендованого майна після закінчення договору, що, в свою чергу, свідчить про необхідність вчинення орендарем активних дій, спрямованих на фактичну передачу орендованих приміщень орендодавцю внаслідок припинення договірних відносин.

При цьому, за змістом наведеного, ініціатива таких дій покладається саме на орендаря.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Цільове призначення приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києва вказане в договорі № 112 від 01.03.2008 р., який не визнаний недійсним у судовому порядку, а відтак - в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним.

Наслідки продовження користування майном після закінчення договору оренди встановлені ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Тобто, орендар є заінтересованою особою щодо вчасного повернення майна у зв'язку із закінченням терміну дії відповідного договору оренди з метою уникнення відповідальності, встановленої ст. 785 Цивільного кодексу України.

В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним дій відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, спрямованих на повернення Комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва приміщень по вул. Ревуцького, 31 у місті Києва у зв'язку з припиненням договору № 112 від 01.03.2008 р., зокрема, направлення на адресу позивача акту приймання-передачі (повернення) майна, звернення до позивача про явку представника Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва у відповідний час для здійснення повернення орендованого майна тощо.

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, передбачений договором № 112 від 01.03.2008 р. обов'язок сплати орендних платежів після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна є волевиявленням сторін відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.5. договору № 112 від 01.03.2008 р. встановлено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату до дати підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення плати за фактичне користування нежитловими приміщеннями по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, що положеннями договору № 112 від 01.03.2008 р. не передбачено.

Відсутнє також і законодавче закріплення оплати фактичного користування нежитловими приміщеннями за відсутності відповідного договору оренди.

При цьому, вимог про стягнення орендної плати за час фактичного користування відповідачем приміщенням чи збитків, Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва не заявлено.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві у розмірі 306446,61 грн.

Договором № 112 від 01.03.2008 р. врегульовано лише сплату орендної плати після закінчення терміну його дії, в той час як сплату інших платежів вказаним договором не передбачено, тобто зобов'язання відповідача щодо сплати платежів, окрім орендної плати, припинились одночасно із закінченням терміну дії зазначеного договору, зокрема, стосовно відшкодування плати за землю пропорційно орендованій площі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат по сплаті земельного податку та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за приписами наведеної норми відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України наступає у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання.

Разом з тим, приймаючи до уваги висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача зобов'язань по відношенню до позивача щодо оплати за фактичне користування приміщенням та витрат по сплаті земельного податку, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми є необґрунтованими а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення у сумі 253440,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що неустойка час прострочення повернення приміщення з оренди становить 155188,80 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При розрахунку розміру неустойки, задовольняючи частково позовні вимога в частіші стягнення неустойки, суд першої інстанції обґрунтовує тим, що орендна плата за користування приміщення сторонами узгоджена в договорі і становить 6466,20 на місяць, проте, судом не взято до уваги п. 3.2. Договору, яким передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, тому розрахунок здійснений позивачем з врахуванням ст. 258 ЦК України, зроблено відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню, тому стягненню підлягає неустойка в розмірі 253440,00 грн. А рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" відмовити.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва задовольнити частково

3. Рішення господарського суду м. Києва від 03.07.2013 року у справі № 51/334 змінити та викласти у наступній редакції.

Позов Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, код ЄДРПОУ 16283425), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) неустойку у розмірі 253440,00 (двісті п'ятдесят три тисячі чотириста сорок грн. 00 коп.) грн., 3201,61 (три тисячі двісті одну грн. 61 коп.) грн. - судового збору та 99,80 (дев'яносто дев'ять грн. 80 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Адіоз" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, код ЄДРПОУ 16283425), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) 982,68 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

6. Справу № 51/334 повернути до господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 17.10.2013 року.