Ухвала

від 01.10.2013 по справі 814/1485/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р.Справа № 814/1485/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Шевчук О.А.

- Джабурії О.В.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представників товариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" - Піхоцького Ігора Миколайовича, Михайлова Гліба Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнська атомна енергетична компанія" (далі ТОВ "ЮАЕК") звернулося до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Южноукраїнська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року №0000082201 (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що висновки зроблені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів та щодо неправомірності формування податкового кредиту є помилковими, оскільки реальність факту укладення та виконання правочинів з ТОВ "Международний труд" підтверджені належними первинними документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ "ЮАЕК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ за №0000082201 від 20 лютого 2013 року.

В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Южноукраїнської ОДПІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 17 грудня 2012 року по 21 грудня 2012 року посадовими особами Южноукраїнської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності ТОВ "Международний труд" за період з 01 жовтня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від №42/22-01/35153970 від 28 грудня 2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Пpo податок на додану вартість", в результаті чого безпідставно завищено дозволений податковий кредит за рахунок ТОВ "Международний труд" в податковій декларації в розмірі ПДВ 415 575 грн., чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 415 575 грн., в тому числі у жовтні 2010 року - 214 175 грн., у листопаді 2010 року - 138 370 грн., у грудні 2010 року - 63 030 грн.

- п. 198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено дозволений податковий кредит за рахунок ТОВ "Международний труд" в податковій декларації за березень 2011 року в розмірі ПДВ 21 989 грн., чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 21 989 грн., в тому числі у березні 2011 року - 21 989 грн.

На підставі Акту було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 20 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 656346,00 грн. в тому числі за основним платежем 437 564 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 218 782 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентом ТОВ "Международний труд", який в свою чергу є добросовісним платником податку на додану вартість, що підтверджено декларуванням ним взаємовідносин з позивачем.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.198.1 ст.198 ПК України.

В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області вказується, що у ТОВ "Международний труд" відсутні основні фонди та трудові ресурси, які б могли здійснювати навантаження-розвантаження товару, а тому правочини, здійснені між ТОВ "ЮАЕК" та ТОВ "Международний труд" є нікчемними.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п.139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ЮАЕК" (Покупець) та ТОВ "Международний труд" (Поставщик) укладено договір поставки №ДП.14/10-10 від 04 жовтня 2010 року.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що поставка здійснюється транспортом Поставщика за рахунок Покупця.

В підтвердження реальності цих господарських операцій позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, журнали-ордери та платіжні доручення (а.с. 50-115).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно мав право на складання податкових накладних.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту є правильними.

Стосовно тверджень апелянта щодо нікчемності укладеного позивачем правочину з ТОВ "Международний труд" судова колегія зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення), мали можливість на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, відповідно, оскаржувані дії щодо викладення таких висновків в акті перевірки вчинені з перевищенням повноважень і це є достатньою підставою для визнання їх неправомірними та задоволення позову.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 жовтня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: