Рішення

від 22.10.2012 по справі 2778-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2012 Справа №5002-7/ 2778-2012

За позовом прокурора міста Судака в інтересах держави в особі:

1. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

2. Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

3. Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим

до відповідачів:

1. Грушевської сільської Ради

2. Приватного акціонерного товариства "Прогрес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Судакська міська рада

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариство «Агрофірма «Грушевська»

про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій

Головуючий суддя Іщенко І.А.

Судді Ейвазова А.Р.

Шаратов Ю.А.

За участю представників:

від прокуратури - Приймак А.О., посвідчення №017186, прокурор

від позивача 1- не з'явився, представник

від позивача 2 - Спіліоті І.І., довіреність № 28-43/312 від 30.05.11, юрисконсульт

від позивача 3 - Савіч О,С., довіреність № б/н від 19.03.13, представник

від відповідача1- не з'явився

від відповідача 2 - Сейтхалілова Л.І., довіреність № 77 від 04.07.13, представник

від відповідача 2 - Тюлькіна Т.В., довіреність № 97 від 27.08.12, представник

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - не з'явились

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- не з'явились

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 прокурор міста Судака звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим з позовною заявою до Грушевської сільської Ради та приватного акціонерного товариства "Прогрес", в якій просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладання договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення від 01.08.08, укладеного між Грушевською сільської радою в особі голови Подуби Н. П. та закритим акціонерним товариством "Прогрес";

- зобов'язати приватне акціонерне товариство "Прогрес" припинити господарську діяльність пов'язану з використанням водного об'єкту місцевого значення пруду Шахмурза;

- зобов'язати приватне акціонерне товариство "Прогрес" повернути водний об'єкт місцевого значення пруд Шахмурза у розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

01.10.2012 до канцелярії суду від прокурора міста Судака надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладання договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення від 01.08.08, укладеного між Грушевською сільської радою в особі голови Подуби Н. П. та закритим акціонерним товариством "Прогрес" (наразі - приватним акціонерним товариством);

- зобов'язати приватне акціонерне товариство "Прогрес" повернути водний об'єкт місцевого значення пруд Шахмурза у розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим (а.с. 27-28, т.2).

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 203, 207, 215, 388, 393, 1212 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 5, 8, 51 Водного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що укладений 01 серпня 2008 року між Грушевською сільською Радою та приватним акціонерним товариством "Прогрес" договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення - пруду Шахмурза площею 2,9 га та обсягом 38 тис. кв. м. слід визнати недійсним з моменту укладення, з огляду на перевищення Грушевською сільською радою повноважень при його укладанні, а також з огляду на відсутність у приватного акціонерного товариства "Прогрес" в оренді земельної ділянки, на якій розташовано спірний пруд.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 у позові було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 по справі №5002-7/2778-2012 апеляційну скаргу прокурора м. Судака було задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 було скасовано.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Прогрес", з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційного суду норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 по справі №5002-7/2778-2012 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Прогрес", задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 по справі №5002-7/2778-2012 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим, з метою дослідження договору купівлі-продажу від 23.09.2004, укладений між Відкритим акціонерним товариством агрофірмою "Грушівська" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Прогрес" (покупець), предметом якого є спірний ставок (т. 1 а. с. 72-73), та врахуванням того, що даний спір стосується також прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства агрофірми "Грушівська", яке не було залучено до участі в справі, та жодним чином не досліджено обставин, пов'язаних із укладенням договору купівлі-продажу від 23.09.2004.

Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим дана справа була розподілена на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 справу прийнято до провадження суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А та призначено до розгляду.

На виконання Постанови Вищого господарського суду України від 17.04.2013, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів залучено Судакську міську раду (вул. Леніна, 85а, м. Судак, АР Крим, 98000, ідентифікаційний код юридичної особи 22255663); у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Відкрите акціонерне товариство «Агрофірма» Грушевська» (вул. Советська, 40, с. Грушівка, м. Судак, 98020, ідентифікаційний код юридичної особи 00412777).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 строк розгляду справи було продовжено за клопотанням прокурора в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України до 23.07.2013.

Приймаючи до уваги предмет спору та складність справи, суд вирішив ввести до складу суду у даній справі додатково двох суддів, призначивши колегіальний розгляд справи, з визначенням складу колегії відповідно до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим від 23.07.2013 суд вирішив розглядати справу колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Відповідно до частини 3 статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду справи № 5002-7/2778-2012 визначено склад колегії: головуючий суддя - Іщенко І.А., судді - Лукачов С.О., Пукас А.Ю.

Ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим від 24.07.2013 розгляд справи призначено на 23.09.2013 на 10 годин 00 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Автономної Республіки Крим Плотникова І.В. №107 від 23.09.2013, у зв'язку із відпусткою судді Лукачова С.О., судді Пукаса А.С., які входять до складу колегії, здійснено заміну судді Лукачова С.О., судді Пукаса А.С. за допомогою автоматизованої системи та призначено членами колегії суддю Ейвазову А.Р. та суддю Гризодубову А.М.

Ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим від 23.09.2013 розгляд справи призначено на 22.10.2013 на 10 годин 00 хвилин.

Розпорядженням в. о. керівника апарату господарського суду Автономної Республіки Крим Курінной Л.Б. №122 від 21.10.2013, у зв'язку із відпусткою судді Гризодубовой А.М., яка входить до складу колегії, здійснено заміну судді Гризодубовой А.М. за допомогою автоматизованої системи та призначено членом колегії суддю Шаратова Ю.А.

Позивач - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - Грушевська сільська Рада явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Треті сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Під час судового засідання прокурор, а також представники позивачів - Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, наполягали на задоволенні позовної заяви, та стверджували, що при укладенні оскаржуваного Договору Грушевська селищна рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства не мала права надавати у користування водні об'єкти місцевого значення на умовах оренди, крім того передача водного об'єкту місцевого значення відбулася у порушення Порядку надання в користування водних об'єктів місцевого значення на умовах оренди, а отже Грушевською селищною радою порушенні стаття 19 Конституції України, статті 8, 51 Водного кодексу України Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.07.2000 № 1293-2/2000.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Прогрес" проти задоволення позову заперечував, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, а права позивачів не порушеними, а також зазначив, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим не може бути належним позивачем у спірних правовідносинах, а таким чином позов прокурора в інтересах Верховної Ради Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Посилаючись на постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим №193-5/06 від 22.09.2006 (а.с. 38-46, т.2) відповідач вказав про те, що закритому акціонерному товариству "Прогрес" були погоджені матеріали місця розташування об'єктів, а саме, для розміщення туристско-спортивної бази і обслуговування пруду Шахмурза на землях ВАТ "Агрофірма "Грушевська" (Грушевська сільська рада) 5,32 га.

Штучна водойма (пруд) Шахмурза переданий у власність ЗАТ "Прогрес" згідно договору купівлі-продажу від 23 вересня 2004 року колишнім власником ВАТ "Агрофірма Грушевська". Рішення і договір мають юридичну силу та ніким не оскаржені.

Приватне акціонерне товариство "Прогрес" звернуло увагу суду на те, що позивачами було пропущено строки позовної давності, більш того, без поважних причин, оскільки текст спірного договору погоджений останніми у 2008 році, втім з позовною заявою прокурор звернувся лише у 2012 році. На підставі приписів статті 267 Цивільного кодексу України відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

01.08.2008 між Грушівською сільською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Прогрес" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Прогрес", орендар) укладено договір оренди поверхневого водного об'єкта місцевого значення (а.с. 16-17, т. 1).

Згідно пункту 1.1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в користування на умовах оренди поверхневий водний об'єкт місцевого значення ставок Шахмурза в руслі річки Сухий Індол, інвентарний № 40-р, який розташований на сході від села Грушівка Судакського регіону Автономної Республіки Крим.

У оренду передається водний об'єкт площею 2,9 га і об'ємом 38 тис. м3 (при проектному рівні), (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору Гідротехнічна споруда ставок Шахмурза (гребля з гідрозасувом і котлован) належить Орендареві за договором купівлі - продажі від 23.09.2004 і не є об'єктом даного договору.

Договір укладено строком на 49 років, що встановлено пунктом 1.4 договору.

Укладений між сторонами договір був погоджений Республіканським комітетом Автономної Республіками Крим з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства, начальником відділу охорони та екологічного контролю по Східно-Кримському регіону та скріплено відповідними печатками.

В подальшому прокуратурою міста Судака було проведено перевірку додержання вимог законодавства під час розпорядження (надання в оренду) водними об'єктами місцевого значення, якою встановлено, що спірний договір укладено за відсутності рішення відповідної міської або районної ради про надання в оренду водного об'єкта місцевого значення.

Вважаючи, що Грушевською сільською Радою спірний договір укладено з порушенням умов діючого законодавства при відсутності у приватного акціонерного товариства "Прогрес" в оренді земельної ділянки, на якій розташовано спірний пруд, при відсутності рішення відповідної міської або районної ради про надання в оренду водного об'єкту місцевого значення, а також за відсутності рішення щодо делегувань Грушевській сільській раді або сільському голові повноважень на укладання договору оренди водного об'єкту, прокурор звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним такого договору та про зобов'язання повернути державі спірний об'єкт.

Приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 N 3-рп/99 надане офіційне тлумачення положення абзацу четвертого частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 прокурори подають позови до господарського суду саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Згідно пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому пунктом 5 частини 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного суду України визначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачем у справі є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Такою особою прокурором міста Судака в позовній заяві зазначено:

- Раду Міністрів Автономної Республіки Крим;

- Верховну Раду Автономної Республіки Крим;

- Державну екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідно до внесених Законом України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" N 3530-VI від 16.06.2011 змін до статті 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради. Зазначені зміни набрали чинності 14.07.2011, тож з цієї дати повноваження щодо розпорядження водними об'єктами місцевого значення, і відповідно, право витребування таких об'єктів, перейшли до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" від 16.06.2011 № 3530-VI (далі - Закон № 3530) Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчу владу в Автономній Республіці Крим безпосередньо та через міністерства Автономної Республіки Крим, республіканські комітети Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, спрямовує, координує та контролює діяльність таких органів.

Згідно частини 2 статті 5 Закону № 3530 до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим серед інших входять міністри Автономної Республіки Крим, голови республіканських комітетів Автономної Республіки Крим (далі - члени Ради міністрів Автономної Республіки Крим).

Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 N 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції".

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 6.2 "Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища", затвердженого постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 № 359 (в редакції на час укладання договору оренди водного об'єкту) екологічна інспекція Рескомприроди Криму в тому числі регіональні, міські, районні) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, входить до структури Рескомприроди Криму і до складу екологічної інспекції Рескомприроди Криму.

Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, як юридичну особу утворено лише у 2012 році.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.11.11, Державна екологічна інспекція в Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Пунктом 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також динними особами - нерезидентами вимог: встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також із додержання режиму використання їх території.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства під час розпорядження (надання в оренду) водними об'єктами місцевого значення Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим, а також будь-які докази виявлення Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим порушень з боку відповідачів додержання вимог законодавства.

Судова колегія зазначає наступне, у матеріалах справи міститься Ухвала Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 по справі №2а-8663/08/2 відповідно до якої провадження у адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Верховної ради Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Респубілки Крим з адміністративним позовом до відповідача - Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання незаконним пункту 3 наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 554 від 18.07.2001 та інвентаризаційного опису основний засобів Агрофірми «Грушевська» за станом на 31.12.2000 повернення трьох штучно створених водних об'єктів місцевого значення - ставків, загальною вартістю 817214,58 грн. - державі було закрито. Ухвала оскаржена не була та набрала законної сили 02.02.2009 (а.с. 12-13,т. 2).

Предметом спору по справі №2а-8663/08/2 було питання про законність прийняття Фондом майна Автономної Республіки Крим Наказу за № 554 від 18.07.2001 щодо передачі до власності (статутного фонду) Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Грушевська», що створюється, майна, яке є державною власністю та грошових коштів на суму 1327381,00 грн., у тому числі за № 17 - котловану, інвентарний номер 52, вартістю 72561,98 грн., за № 18 - котловану, інвентарний номер 53, вартістю 137321,45 грн. та № 23 - котловану, інвентарний номер 59, вартістю 607331,15 грн.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

Статтею 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Згідно до пункту 2 статті 12 Водного кодексу України Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 за № 413 затверджено Порядок ведення державного водного кадастру.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення державного водного кадастру, державний водний кадастр ведеться Державним водним господарством - за розділом «Водокористування», та Мінекоресурсів - за розділами «Підземні води» та «Поверхневі води». Зазначені центральні органи виконавчої влади є замовниками робіт щодо вкладання державного водного кадастру і затверджують кадастрові матеріали Мінекоресурсів - самостійно, а Держводгосп - за погодженням з Мінекоресурсів.

Наказом Державного комітету України з водного господарства від 03.06.1997 за № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2\2442 затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.

Вказаний перелік складено з певними критеріями щодо водного об'єкту, який належить включити до вказаного Переліку, а саме: «Назва річки (водойми)», «Куди впадає (де знаходиться)», «Довжина (виражена в км)», «Площа водозбору (водної поверхні), виражена в кв.м.», «Адміністративна одиниця, в якій знаходиться» та «Код».

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим за № 554 від 18.07.2001 у власність (статутного фонду) Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Грушевська», передане майно, яке є державною власністю та грошові кошти на суму 1327381,00 грн., у тому числі нерухоме майно на суму 1172914,40 грн., згідно додатку до вказаного наказу, до якого, зокрема, увійшли за № 17 - котлован, інвентарний номер 52, вартістю 72561,98 грн., за № 18 - котлован, інвентарний номер 53, вартістю 137321,45 грн. та № 23 - котлован, інвентарний номер 59, вартістю 607331,15 грн., який не було скасовано, або визнано недійсним.

Відповідно до указу Президента України від 18.08.1995 № 757\95 Фонд майна Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України та повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, здійснює державну політику в сфері приватизації майна, що знаходиться в загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим, комунальної власності.

Спірні котловани побудовані Радгоспом «Грушевський» господарським способом з метою збору осадків для поливу, водонакопичувальна споруда тощо. Вказані котловани передані до статутного фонду ВАТ «Агрофірма «Грушевська» в процесі приватизації у відповідності з законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 № 290\96 - ВР, Положенням «Про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також, створених на їх базі орендних підприємств», затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718.

Відповідно до частини 8 статті 25 Земельного кодексу України гідротехнічні споруди, водойми та інше можуть бути передані до власності сільськогосподарських підприємств, створених колишніми працівниками державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

23.09.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Агрофірма «Грушевська» - Продавець та ЗАТ «Прогрес» - Покупець було укладено договір купівлі - продажу споруди.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору на підставі рішення Правління ВАТ «Агрофірма «Грушевська», протокол від 20.09.2004, узгодженого зі Спостережною радою ВАТ «Агрофірма «Грушевська», протокол від 20.09.2004р., Продавець зобов'язується передати до власності Покупця гідротехнічну споруду - плотину з затвором та котлован, площею 3,5 га, балансовою вартістю 50802,00 грн., розташовану на земельній ділянці, наданій Продавцю у постійне користування державним актом серії II - КМ № 002935, виданим на підставі рішення 2-ої сесії 23-го скликання Грушевської селищної Ради від 06.05.1998р. № 52 та зареєстрованим 09.07.1998р. Судацьким міським управлінням земельних ресурсів під № 62, а Покупець зобов'язується прийняти вказану споруду та сплатити ціну згідно умов Договору.

Відповідно до акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.09.2004 на підставі розпорядження ВАТ «Агрофірма «Грушевська» від 24.09.2004 був проведений огляд котловану з площинним затвором. У пункті «стисла характеристика об'єкту» вказано: Будівництво господарським способом. Штучна споруда плотина з затвором та котлованом. Площа дзеркала 2,7 га та з охоронною прибережною площею 3,5 га.

Відповідно до висновків комісії було вирішено - передати об'єкт згідно договору купівлі - пролажу.

Пунктом 1.2 у договорі об'єкт проданий за 75000,00 грн.

Платіжними дорученнями за № 397 від 04.11.2004 на суму 25000,00 грн. та № 356 від 24.09.2004 на суму 50000,00 грн. ЗАТ «Прогрес» була сплачена вартість придбаного об'єкту у повному обсязі.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, сторонами були виконані істотні умови щодо укладення та здійснення обов'язків щодо договору купівлі - продажу майна відповідно до умови чинного Законодавства.

Згідно пункту 2 статті 386 Цивільного кодексу України Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Однак, під час розгляду справи суду не було надано яких-небудь доказів з оскарження права власності ТОВ «Прогрес» на вказане майно.

Згідно статті 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається з підстав не заборонених законом.

Крім того, згідно статті 318 Цивільного Кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ТОВ «Прогресс» є добросовісним набувачем спірного майна, який має право розпоряджатись вказаним майном.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у тому числі орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Не належність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 N18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме, його треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, спірний договір ніяким чином не порушує права або охоронювані законом інтереси держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає, що строки позовної давності можуть бути застосовані судом лише при наявності порушеного права позивача, у зв'язку з чим не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 24.10.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Головуючий суддя І.А. Іщенко

Судді А.Р. Ейвазова

Ю.А. Шаратов