Постанова

від 22.10.2013 по справі 5/62

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа№ 5/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Малішевська В.О. - довіреність №2040 від 08.10.12р.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: АК «Східно-Європейський банк» Ткаченко Н.Ф. довіреність № 2676 від 21.12.12 р.;

від третьої особи ТОВ «Стайєр» арбітражний керуючий Птушко С.В.

за участю прокурора: Лиховид О.С. - посвідчення №002628 від 05.09.12р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області та приватного підприємства «Маркос»,

на рішення Господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року,

у справі № 5/62 (суддя: Іванова Л.Б.)

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області, м. Київ,

до приватного підприємства «Маркос», м. Київ,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк», м. Київ,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Стайєр» (04107, м. Київ, вул. Татарська, 32, код 31172213)

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

та за зустрічним позовом приватного підприємства «Маркос», м. Київ,

до Національного банку України, м. Київ,

про визнання іпотечного договору припиненим, в зв'язку з банкрутством іпотекодавця,

за участю прокуратури міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі ГУ НБУ по місту Києву і Київській області звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПП «Маркос» про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. І, а.с. 2-5).

29 листопада 2010 року до місцевого господарського суду звернулось ПП «Маркос» з зустрічним позовом до Національного банку України про визнання договору іпотеки припиненим (т. І, а.с. 112-116).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року по справі № 5/62 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено (т. ІІ, а.с. 72-84).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26 січня 2011 року за № 12-203/1515, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 5/62 від 11 січня 2011 року у частині відмови у первісному позові та прийняти нове рішення про задоволення вимог Національного банку України у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача за первісним позовом мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, а окремі обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими є недоведеними.

Також, до апеляційного господарського суду зі скаргою звернувся відповідач за первісним позовом, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 11 січня 2011 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та визнати іпотечний договір, зареєстрований за № 525 від 16 березня 2009 року, укладений між Національним банком України та ТОВ «Стайєр» на забезпечення кредитного договору № 08/08/10 від 16 березня 2009 року припиненим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2011 року апеляційні скарги прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження (т. ІІ, а.с.88).

Ухвалою від 14 березня 2011 року зупинено апеляційне провадження у справі № 5/62 до вирішення пов'язаної з нею справи № 44/209-б про банкрутство ТОВ «Стайєр», а також суд зобов'язав позивача повідомити колегію суддів про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі (т. ІІ, а.с. 152-154).

10 липня 2013 року Прокуратура міста Києва звернулась з клопотанням № 05/1/3р-2-13 про поновлення провадження у справі та надала копію Постанови ВГСУ від 11 грудня 2012 року у справі 44/209-б-50/118-б ( т. ІІ а.с. 163-174)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2013 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 10 вересня 2013 року (т. ІІ, а.с. 160-162).

В судовому засіданні 10 вересня 2013 року, було оголошено перерву до 18 вересня 2013 року.

18 вересня 2013 року розгляд справи було відкладено на 24 вересня 2013 року.

24 вересня 2013 року, продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 01 жовтня 2013 року.

01 жовтня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 жовтня 2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 08 жовтня 2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному, колегію суддів змінено на: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою від 08 жовтня 2013 року, колегія у зміненому складі прийняла справу № 5/62 до свого провадження.

В судовому засіданні 08 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 22 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України за ініціативою суду, ухвалено залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайєр» (04107, м. Київ, вул. Татарська, 32, код 31172213) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача, оскільки судове рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки. Представник ТОВ «Стайєр» був присутній в попередніх судових засіданнях та присутній в судовому засіданні 22 жовтня 2013 року, з матеріалами справи ознайомлений.

6 серпня 2013 року представник НБУ звернувся із заявою про залучення до участі у справі іншого відповідача, враховуючи, що на цей час власником майна є Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «С-ПРОФІТ ЛТД» (юридична особа зареєстрована у Великобританії).

Заява первісного позивача, щодо залучення до участі іншого відповідача Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «С-ПРОФІТ ЛТД» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст.24 ГПК України: «Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.»

Отже право заміни первісного відповідача належним відповідачем, можливе тільки до прийняття рішення судом першої інстанції, оскільки розгляд справи за участю іншого відповідача є спором який не був предметом розгляду судом першої інстанції. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України : «В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

На підставі викладеного, Київський апеляційний господарський суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви про залучення до участі в справі іншого відповідача.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

06 лютого 2009 року між Національним банком України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (кредитор) та АКБ «Східно-Європейський банк» (позичальник) укладено кредитний договір № 08/09 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії на 150 000 000 грн. на строк з 06.02.2009 по 05.02.2010 за ставкою 16,5% річних, в рамках цього договору укладаються окремі кредитні договори (т. І а.с. 57-60)

16 березня 2009 року між Національним банком України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (кредитор) та АКБ «Східно-Європейський банк» (позичальник) укладено кредитний договір № 08/09/10 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії за договором від 06 лютого 2009 року № 08/09 у розмірі 40 200 000,00 грн. на строк з 16 березня 2009 року до 05 лютого 2010 року з відсотковою ставкою 16,5 % річних (т. І, а.с. 8-9).

Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором в частині надання кредиту виконав в повному обсязі, що сторонами не заперечується та підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку за 16.03.2009 року (т. І, а.с. 63).

Пунктом 1.2. кредитного договору сторони погодили, що під забезпечення кредиту надається офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрівське, вул. Київська, буд. 43, що належить майновому поручителю товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» на праві власності вартістю 93 772 718,00 грн., про що укладається іпотечний договір.

На виконання вказаного пункту кредитного договору 16 березня 2009 року Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (іпотекодержатель) та ТОВ «Стайєр» (іпотекодавець) уклали іпотечний договір (далі - іпотечний договір), яким погодили, що вказаний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, з повернення кредиту, наданого у сумі 40 200 000,00 грн. строком повернення не пізніше 05 лютого 2010 року, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних, сплати штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, а також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору та кредитного договору (т. І, а.с. 10-12).

Згідно з п. 5.1. іпотечного договору, предметом іпотеки є офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43 (далі - майно).

Іпотечний договір 16 березня 2009 року посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Козяриком В. М. та зареєстровано в реєстрі за №771.

Однак, станом 01.10.2010 року та на час розгляду справи в господарському суді позичальник - АКБ «Східно-європейський банк» свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, грошові кошти, отримані у позивача за Кредитним договором, не повернув. Згідно довідки-розрахунку, яка не заперечується сторонами, заборгованість АКБ «Східно-Європейський банк» перед позивачем за первісним позовом становить 43 384 854,90 грн. з урахуванням простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, нараховані проценти та сума пені за прострочення оплати процентів по кредиту (т. І а.с. 13).

Оскільки АКБ «Східно-Європейський банк» свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у Національного банку України виникло право вимагати виконання обов'язків згідно іпотечного договору від ТОВ «Стайєр».

За своє правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відносини пов'язані з виконання іпотечних договорів регулюються Законом України «Про іпотеку» від 15 грудня 2005 року N 3201-IV зі змінами та доповненнями.

Абзацом 2 статті 1 вказаного закону встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 20 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на майно здійснюється у випадках, передбачених умовами Іпотечного договору, відповідно до статті 24 та розділу 5 Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із пунктом 24 цього договору.

Виходячи з умов Кредитного договору, Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» повинен виконати свій обов'язок по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків в строк до 05.02.2010 року, а отже з 06.02.2010 року вказане зобов'язання вважається простроченим, і Національний банк України саме з цієї дати має право вимагати виконання обов'язків за Кредитним договором від АКБ «Східно-Європейський банк».

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість АКБ «Східно-Європейський банк» перед позивачем за первісним позовом становить 43 384 854, 90 грн. (сорок три мільйони триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок), у тому числі: 40 200 000 гривень - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 3 143 860, 25 грн. (три мільйони сто сорок три тисячі вісімсот шістдесят гривень двадцять п'ять копійок) - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 40 994, 65 (сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. - сума пені за прострочення оплати процентів по кредиту.

Постановою Правління Національного банку України № 756 від 18 грудня 2009 року «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк» з 21.12.2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку ( т. ІІ а.с. 46-48).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2010 року порушено провадження у справі № 44/209-б про банкрутство ТОВ «Стайєр» (т. І а.с. 127-128).

29 червня 2010 року ухвалою господарського суду міста Києва було затверджено мирову угоду по справі № 44/209-6 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр», відповідно до якої право власності на предмет іпотеки перейшло до приватного підприємства «Маркос» (т. І а.с. 21-25).

02 серпня 2010 року, ухвалою господарського суду міста Києва №44/209-6 затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано банкрута - ТОВ «Стайєр» як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2011 року по справі № 44/209-б скасовано ухвали господарського суду міста Києва від 01 червня 2010 року, 29 червня 2010 року та 02 серпня 2010 року, а справу № 44/209-б направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.12р. у справі №44/209-б-50/118-б, залишеною в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012р., визнано Національний банк України кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» на суму 43 384 854,91грн. (перша черга). Зобов'язано ліквідатора ТОВ «Стайєр» внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Національного банку України у розмірі 43 384 854,91 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2012 року у справі №44/209-б-50/118-б ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.12р та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012р у справі №44/209-б-50/118-б залишено без змін, касаційну скаргу ТОВ «Стайєр» в особі ліквідатора залишено без задоволення ( т. ІІ а.с.172-174).

Позивач за первісним позовом просить звернути стягнення на майно, а саме: офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрівське, вул. Київська, буд. 43, на яке набуло право власності приватне підприємство «Маркос» на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва 29 червня 2010 року по справі № 44/209-6 про банкрутство ТОВ «Стайєр».

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно : «офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрівське, вул. Київська, буд. 43, з 22.06.2012 року належав Смірнову Андрію Ростиславовичу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів», а з 22.10.2012 року, належить на праві власності Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «С-ПРОФІТ ЛТД» на підставі «договору про задоволення вимог іпотеко держателя р.№ 9493 від 12.10.2012.»

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

У даній справі, спірне майно, що було предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеними між НБУ та майновим поручителем (ТОВ «Стайєр») за АКБ «Східно-Європейський банк», відчужене в процесі ліквідаційної процедури майнового поручителя.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Установлено, що спірне майно було відчужене в період ліквідаційної процедури майнового поручителя (ТОВ «Стайєр»), на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва 29 червня 2010 року по справі № 44/209-6 про банкрутство ТОВ «Стайєр».

Згідно із частиною другою статті 16, статтею 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Разом із тим віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна.

Установлено, що позивач за первісним позовом не є власником майна, що оспорюється.

Крім того, частиною другою статті 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від набувача, якщо воно було продане у порядку, установленому для виконання судових рішень.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 червня 2013 року про неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 9, 12 Закону України «Про іпотеку», статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частини першої статті 216 ЦК України, частини першої статті 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України: «Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.»

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги Національного банку України задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. В задоволенні первісного позову належить відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог приватного підприємства «Маркос» про визнання іпотечного договору, зареєстрованого за № 525 від 16.03.2009 р., укладеного між Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю «Стайєр» на забезпечення кредитного договору. № 08/08/10 від 16.03.2009р, припиненим ( т. І а.с. 112-116), колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог ПП «Маркос» посилається на те, що грошові вимоги виникли на підставі іпотечного договору не заявлені згідно вимог Закону в процедурі банкрутства і вважаються погашеними, дія іпотечного договору припинена з моменту припинення ТОВ «Стайєр».

Вказане в зустрічному позові повністю спростоване матеріалами справи.

Крім того вимога Приватного підприємства «Маркос» про зобов'язання визнати Іпотечний договір припиненим не відповідає визначеним ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту прав та інтересів, не призводить до поновлення порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

В даному випадку зазначена вимога фактично направлена на встановлення факту, що має юридичне значення. Однак, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту, що має юридичне значення може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому, питання про те, чи припинений договір, чи ні - вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами.

За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, встановлення юридичних фактів не відноситься до компетенції господарського суду.

Отже за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено відповідачем.

Враховуючи наведене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що місцевий господарський суд при винесення оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку про необхідності відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року, задоволенню не підлягає.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»): «Апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК.»

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АВ № 515809-810) ПП «Маркос» код 33643768 станом на 07.08.2013 року, внесено «запис про припинення державної реєстрації юридичної особи 29.08.2012 року, припинено за рішенням засновників».

За таких умові, відповідно до ч. 6 ст. 80 ГПК України, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Маркос» - необхідно припинити.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 24, 27, 99, 101, п. 1ч. І ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайєр» (04107, м. Київ, вул. Татарська, 32, код 31172213) до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача.

2. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства «Маркос».

3. Апеляційну скаргу Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року по справі № 5/62 залишити без задоволення.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року по справі № 5/62 залишити без змін.

5. Справу № 5/62 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Жук Г.А.

Суховий В.Г.