Рішення

від 22.10.2013 по справі 23пд/5014/962/2012(4/140пд(13/126пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 жовтня 2013 року Справа № 23пд/5014/962/2012(4/140пд(13/126пд)

За позовом Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (м. Київ)

до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес» (м. Первомайськ Луганської області),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Асоціація «Укртелемережа» (м. Донецьк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група» (м. Київ),

про зобов'язання укласти договір

Судова колегія у складі головуючого судді Воронько В.Д.

Суддів Москаленко М.О. та Лісовицького Є.А.

Секретар судового засідання Мураткіна С.О.

У засіданні брали участь:

від позивача- Корчевний А.В., довіреність б/н від 01.10.2013;

від відповідача- Єфименко В.В., довіреність № б/н від 04.10.2013;

від третіх осіб:

Асоціації «Укртелемережа» - представник не прибув;

та ТОВ «Нова телевізійна група» - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про зобов'язання Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес» укласти з ним договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах, відеограмах виконань, фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників (далі -Договір), проект якого додається.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.09.2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2011, позов задоволено: зобов'язано відповідача укласти з позивачем Договір.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 35 - 40, 43 Закону України23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" та пунктів 1, 3, 4 розділу ІІ Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71, мотивовано обов'язковістю укладення Договору відповідачем як суб'єктом комерційного використання спірних об'єктів суміжних прав.

Постановою Вищого господарського суд України від 27.03.2012 рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2011 зі справи № 4/140пд(13/126пд) скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

В постанові суду касаційної інстанції від 27.03.2012 зазначено, що постанова Вищого господарського суду України від 15.12.2009 з даної справи містила вказівки стосовно необхідності з'ясування всіх істотних умов запропонованого позивачем Договору та обов'язковості дослідження доводів і заперечень сторін щодо кожної з його спірних умов.

Водночас у мотивувальній частині рішення місцевого суду на порушення приписів пункту 3 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України не наведено як відомостей щодо заперечень відповідача стосовно спірних умов Договору, так і доводів, за якими господарський суд їх відхилив.

Резолютивна ж частина рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011 зі справи не містить ні посилання на поданий позивачем проект Договору, ані відомостей стосовно умов цього Договору.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши заявлений Об'єднанням підприємств «Український музичний альянс» позов шляхом зобов'язання відповідача укласти Договір без зазначення умов, на яких вони мають це зробити, не лише всупереч приписам статті 11112 Господарського процесуального кодексу України не виконав згаданих вказівок суду касаційної інстанції, але й неправильно застосував приписи статті 187 Господарського кодексу України (однієї з правових підстав позову), внаслідок чого заявлений позов фактично не вирішив. Зазначені порушення не були усунуті й апеляційним господарським судом.

При цьому посилання попередніх судових інстанцій на те, що спірні питання стосовно умов Договору мали б бути вирішені сторонами відповідно до статті 181 Господарського кодексу України (загальний порядок укладання господарських договорів) не відповідає спрямованості та правовому змісту даного судового спору.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.04.2012 справу № 4/140пд(13/126пд) прийнято до нового розгляду та присвоєно їй номер 23пд/5014/962/2012(4/140пд(13/126пд).

Позивачем позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес» підтримані.

Під час здійснення повторного (третього) розгляду справи відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та вказав, що він не здійснює трансляцію телепрограм та не здійснює початкових передач, як і не має наземного передавача. Він здійснює лише ретрансляцію програм, що є зовсім іншим видом діяльності, термін якого визначений нормою Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме: «ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником».

Крім того, відповідно до Свідоцтва про визначення позивача уповноваженою організацією від 02.04.2009 позивач не уповноважений збирати винагороду за публічне повторне сповіщення фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою та зафіксованих у них виконань. Такого повноваження у нього не має.

Спосіб використання об'єктів суміжних прав у договорі повинен відповідати змісту повноважень, визначених у свідоцтві, а саме: «шляхом їх публічного сповіщення по проводах (через кабель)», тому повноваження, не передбачені Свідоцтвом, в частині збору винагороди за публічне повторне сповіщення, підлягають виключенню з Договору.

В проекті договору, запропонованому позивачем, відсутні умови, що визначають спосіб, в який відповідач використовує певні об'єкти суміжних прав, виключний перелік яких наведений у ч. 1 ст. 43 Закону, а саме:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Як вбачається з наведеної норми Закону до предмету договору може бути віднесений лише спосіб, зазначений у п. «в» ч. 1 ст. 43 Закону, який не передбачає сплату винагороди за використання фонограм або відеограм чи їх примірників - лише за публічне сповіщення виконань.

Відповідач не здійснює публічне сповіщення чи публічну демонстрацію фонограми або відеограми (п. «а» ч. 1 ст. 43 Закону), як і не здійснює публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір (п. «б» ч. 1 ст. 43 Закону).

Спосіб, в який, на думку позивача, відповідач використовує виконання є суттєвою умовою запропонованого договору. Відповідно предмет договору (назви об'єкту суміжних прав та спосіб його використання у спірних правовідносинах) повинен відповідати вимогам ч. 1 ст. 43 Закону, у зв'язку з чим умови п. 1.2. та п. 2.1.2. проекту Договору повинні чітко відповідати приписам цієї норми Закону, а саме:

« 1. Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

в)публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель)».

Постанова КМУ №71 від 2003 року має відношення виключно до застосування ст. 43 Закону. Проект договору запропонований для укладання також на виконання ст. 43 Закону.

Найголовнішим порушенням вимог ст. 43 Закону у запропонованому для укладення позивачем проекті договору є те, що положеннями п. 1.2., п. 2.1.2. передбачається незаконним встановлення відповідачу обов'язку зі сплати винагороди не тільки за комерційне використання фонограм, відеограм, виконань без згоди виробників та виконавців (як це встановлено та впливає зі ст. 43 Закону), а й у всіх без виключення випадках, навіть тоді, коли використання цих об'єктів суміжних прав у програмах організацій мовлення, а також відповідачем, здійснюється за згодою суб'єктів цих суміжних прав.

Встановлення такого господарського зобов'язання незаконними умовами договору прямо суперечить приписам ст.43 Закону, а також постанови КМУ № 71 від 2003 року, які встановлюють обов'язок щодо сплати винагороди виключно у випадку, якщо комерційне використання фонограм, відеограм або виконань відбувалося без згоди виробників та виконавців.

Організацією мовлення у деяких програмах (передачах), виходячи з їх змістовного наповнення, не використовуються ні фонограми, ані відеограми, ані виконання.

Наприклад телевізійна програма «Рада», новостійні програми («CNN», «EuroNews» та інш.) або програми, які транслюють лише аудіовізуальні твори (фільми, телефільми, мультфільми і т.і.), які є об'єктами авторських прав, відповідно до ст.1 Закону, та не мають жодного відношення до застосування положень ст.43 Закону («Телеклуб», «Наше кино», інш. фільмові програми).

Також слід звернути увагу на те, що навіть якщо у програмах (передачах) організація мовлення використовує фонограми, відеограми, то вона сама може бути виробником цих об'єктів суміжних прав відповідно до ст. 430 Цивільного кодексу України (майнові права інтелектуальної власності на об'єкт (фонограму, відеограму, виконання), створений за замовленням, належать замовнику у разі визначення цього у договорі).

Організації мовлення можуть також належати майнові права власності на фонограми, відеограми та виконання, що в них зафіксовані, на підставі ст. 429 Цивільного кодексу України (майнові права інтелектуальної власності на об'єкт (фонограму, відеограму, виконання), створений у зв'язку з виконанням трудового договору юридичною або фізичною особою, де або у якої він працює у разі встановлення цього договором).

Наведене підтверджується також приписами ч. 2 ст. 454 Цивільного кодексу України, а саме:

«Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом».

Таким чином, відповідач може ретранслювати програми (передачі), в яких організації мовлення або взагалі не використовують фонограми, відеограми, виконання, або використовують їх за згодою виробників, виконавців (у тому числі за згодою на подальшу ретрансляцію телепрограми відповідачем з використанням багатоканальної телемережі), або самі є власниками цих об'єктів суміжних прав в порядку ст.ст.429, 430 Цивільного кодексу України.

Уклавши ліцензійний договір з відповідачем на використання програми у таких випадках організації мовлення або уповноважені ними особи надають таким чином згоду відповідачу на використання належних їм об'єктів суміжного права.

Наведене виключає застосування ст. 43 Закону та обов'язок зі сплати винагороди організації колективного управління винагороди, в порядку застосування цієї норми закону.

Виходячи з правової позиції позивача, відповідно до висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 15.12.2009, згідно з приписами Цивільного кодексу України та ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права», позивач отримає право на винагороду від відповідача, лише за таких умов:

1. У програмі, що ретранслюється відповідачем, організація мовлення використала виконання, що зафіксовані у фонограмі або відеограмі, які опубліковані раніше виключно з комерційною метою (ч. 1 ст. 43 Закону).

2. Виконання, що зафіксовано у фонограмі або відеограмі, використано організацією мовлення у програмі, яку ретранслює відповідач, без згоди виробника відеограм або фонограм, або виконавця.

3. Виконання, яке використовувалося організацією мовлення у програмі, що ретранслювалася відповідачем, є зафіксованим на фонограмі або відеограмі.

4. Звуки та/або зображення, зафіксовані у фонограмах та/або відеограмах у вигляді запису, які використані організацією мовлення у програмах, що ретранслюються відповідачем, не входять до аудіовізуального твору.

5. Минув строк дії майнових прав виробників фонограм, відеограм, виконавців, у тому числі права на отримання винагороди.

31.05.2012 від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Заявою від 14.08.2012 відповідач надав пропозиції щодо остаточного кола питань, які мають бути вирішені під час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.08.2012 по справі № 23пд/5014/962/2012(4/140пд(13/126пд) призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи мають ознаки об'єктів суміжних прав зображення зі звуковим супроводом, записані на матеріальний носій в результаті здійснення Позивачем часткового моніторингу 07.02.2009 року передач (програм) «Drive» та «НТВ-Мир» в приміщенні абонента Відповідача - Головіна О.В. за адресою: вул. Макушкіна, 4/22, та якщо мають, то яких саме?

- Чи мають ознаки об'єктів суміжних прав зображення зі звуковим супроводом, записані на матеріальний носій в результаті здійснення добового моніторингу сигналу, що ретранслюється Дочірнім підприємством ТОВ «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес» в рамках здійснення господарської діяльності з надання можливості перегляду телеканалів «М1», «Наше кино», «Viasat History», «НТВ-Мир», та якщо мають, то яких саме?

- Чи відбувається при здійсненні провайдером програмної послуги (Дочірнім підприємством ТОВ «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес») господарської діяльності з надання можливості перегляду пакетів програм телеканалів «НТВ-Мир», «М1», «Наше кино», «Viasat History» (без зміни змісту таких програм) комерційне використання опублікованих з комерційною метою виконань, фонограм, відеограм, які зафіксовані у передачах (програмах) організацій мовлення. Якщо так, то у якій формі Дочірнє підприємство ТОВ «Трейд-Експрес» використовує опубліковані з комерційною метою виконання, фонограми, відеограми, які зафіксовані у передачах (програмах) організацій мовлення.

- Чи є діяльність провайдера програмної послуги (Дочірнього підприємства ТОВ «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес») з надання можливості перегляду пакетів програм телеканалів «НТВ-Мир», «М1», «Наше кино», «Viasat History» (без зміни їх змісту) повторним публічним сповіщенням таких пакетів програм по проводах (через кабель)?

- Що слід розуміти під комерційним використанням провайдерами програмної послуги опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань? У яких випадках провайдерами програмної послуги здійснюється комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань?

Проведення експертизи доручено Науково-дослідницькому центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності, розташованому за адресою: м. Київ, пл. Львівська, 4а.

Провадження у справі № 23пн/5014/962/2012(4/140пд(13/126пд) ухвалою суду від 14.08.2012 зупинено.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, а саме, надходження до суду висновку судової експертизи, суд ухвалою від 19.09.2013 провадження по справі № 23пд/5014/962/2012(4/140пд(13/126пд) поновив.

Відповідаючи на перше запитання експерт у висновку зазначив, що зображення зі звуковим супроводом, записані на матеріальний носій в результаті здійснення позивачем часткового моніторингу 07.02.2009 передач (програм) «НТВ-Мир» та «Drive» в приміщення абонента відповідача - Головіна О.В. за адресою: вул. Макушкіна, 4/22, які містяться на компакт-диску TDK N105LL312D81983662, а саме, файли: M4V31213.mp4, M4V30025.mp4 та M4V42875.mp4, мають малий хронометраж: 01:15 хв., 01:24 хв. та 04:54 хв. відповідно, що не дає можливості ідентифікувати ці зображення як відповідні об'єкти інтелектуальної власності. Зображення зі звуковим супроводом (без нього) притаманні аудіовізуальним творам, відеограмам, передачам (програмам) організацій мовлення, які записані на матеріальний носій, тощо. Наявність на зображеннях логотипів організацій мовлення, а саме «НТВ мир» та «Drive» вказує на можливість того, що ці зображення є частиною передач відповідних організацій мовлення. Однак, ці зображення не містять достатньої кількості ознак, що притаманні аудіовізуальним творам, відеограмам чи передачам (програмам) організацій мовлення, для надання категоричної відповіді на поставлене питання.

Приймаючи до уваги вищезазначене, надати відповідь на перше питання неможливо.

Також експерт зазначив, що зображення зі звуковим супроводом, записані на матеріальний носій в результаті здійснення добового моніторингу сигналу, що ретранслюється Дочірнім підприємством ТОВ «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес» в рамках здійснення господарської діяльності з надання можливості перегляду телеканалів «М1», «Наше кино», «Viasat History», «НТВ-мир» мають ознаки об'єкта суміжних прав, а саме - програм організацій мовлення.

Діяльність провайдера програмної послуги полягає в тому, що він надає абонентам можливість перегляду програм організацій мовлення, тобто, використовує об'єкти суміжних прав - передачі (програми) організацій мовлення та не використовує інші об'єкти суміжних прав, зокрема, опубліковані з комерційною метою виконання, відеограми та фонограми.

Виходячи з наданих на дослідження матеріалів, при здійсненні провайдером програмної послуги (Дочірнім підприємством ТОВ «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес») господарської діяльності з надання можливості перегляду пакетів програм телеканалів «НТВ-мир», «М1», «Наше кино», «Viasat History» (без зміни змісту таких програм) використання опублікованих з комерційною метою виконань, фонограм, відеограм, які зафіксовані у передачах (програмах) організацій мовлення не відбувається.

Після ознайомлення з висновком експертизи позивач у поданій до суду 22.10.2013 заяві виразив сумнів щодо об'єктивності проведеної експертизи, зазначивши, що у нього є всі підстави вважати, що судова експертиза була проведена не належним чином суто з точки експертних досліджень, а також те, що сам судовий експерт не міг бути незалежним та неупередженим при проведенні такої експертизи.

До обставин, які на погляд позивача, викликають явний сумнів в неупередженості та незалежності судового експерта Єліферова Олександра Борисовича при проведенні судової експертизи, позивач навів наступне:

- Проведення судової експертизи відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 14.08.2012 було доручено Науково-дослідницькому центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності, розташованому у м. Києві. Тим не менше судовий експерт Єліферов Олександр Борисович, який проводив експертизу, відповідно до інформації з реєстру атестованих судових експертів проживає у м. Одеса за адресою вул. А. Корольова, буд. 58, кв. 91. Експертиза по цій справі була доручена саме тому експерту, який свого часу очолював юридичний департамент Спілки кабельного телебачення України, що об'єднує провайдерів програмної послуги, до яких належить і відповідач, та представляє їх інтереси.

- Судовий експерт Єліферов Олександр Борисович проживає за тією ж адресою, що і громадянка Єліферова Тетяна Костянтинівна. Тому позивач вважає, що між цим судовим експертом та Єліферовою Т.К. існують родинні відносини. При цьому відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Єліферова Т.К. є учасником ТОВ ТРК «Вега» (код ЄДРПОУ 33264190, місцезнаходження: 92900, Луганська обл., Кремінський район, м. Кремінна, вул. Урицького, 15). Зазначена юридична особа, рівно як і відповідач, є провайдером програмної послуги - ліцензія Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення HP № 0085-п від 02.02.2007. А в силу приписів п. 4 додатка II до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 року ТОВ ТРК «Вега» (як і відповідач) належить до суб'єктів комерційного використання фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань. До слова сказати, ТОВ ТРК «Вега» за весь час виконання позивачем функцій уповноваженої організації (з 2003 року) ніколи не укладало з позивачем договору та не сплачувало винагороду за використання названих об'єктів суміжних прав. Враховуючи родинні відносини судового експерта з особою, яка має фінансові інтереси у сфері надання програмних послуг, та зазначення у висновку судової експертизи загальної правової думки, на підставі якої судовим експертом сформовані відповіді на поставлені судом питання, при тому, що така позиція достеменно є вигідною як відповідачу даної господарської справи, так і ТОВ ТРК «Вега», яке потенційно може взяти учать в розгляді аналогічної справи, позивач вважає, що Єліферов Олександр Борисович був особисто зацікавленим у вирішенні даної справи.

- У жовтневому випуску журналу «Mediasat» № 10(81), віддрукованому наприкінці вересня 2013 року, розміщена стаття під назвою «Единый фронт кабельщиков-энтузиастов». На 54-55 сторінках цього журналу можна знайти інтерв'ю почесного президента Асоціації «Укртелемережа» (3-тя особа у справі) Василя Анипченко. Коментарі, опубліковані у зазначеній статті, надані зі сторони пана Анипченка були б цілком закономірними після отримання висновку судової експертизи. Однак ані відповідач, ані треті особи не знайомились з матеріалами справи після поновлення у ній провадження ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.09.2013, а копію висновку судової експертизи отримали нарочно лише у судовому засіданні, яке відбулося 10.10.2013, тобто вже після надання згадуваного інтерв'ю та друку жовтневого випуску журналу «Mediasat». Тому позивач припускає, що інформація про результати судової експертизи була отримана Асоціацією «Укртелемережа» безпосередньо від судового експерта Єліферова Олександра Борисовича.

Крім того, у пояснені позивачем наведений ряд зауважень відносно обраних методів дослідження.

В той же час усі доводи позивача ґрунтуються на припущеннях. Позивачем не наведено жодної норми закону, порушення якої здійснено експертом Єліферовим О.Б.

Експертиза проведена спеціалізованою установою, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку, тому суд не вбачає підстав піддавати сумніву висновок експертизи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах, відеограмах виконань, фонограм, відеограм, опублікованих з комерційно метою та їх примірників є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача, в т.ч. витрати з оплати проведення судової експертизи у розмірі 22110 грн. 00 коп., сплачені відповідачем за платіжним дорученням № 344 від 10.10.2012, які слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволені позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнути з Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 614, ідентифікаційний код 31815383) на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Трейд-Експрес» (93118, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Кім, буд. 14/36, ідентифікаційний код 32320568) витрати з оплати судової експертизи у розмірі 22110 грн. 00 коп., наказ видати відповідачу після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Повне рішення складено і підписано - 28.10.2013.

Суддя В.Д. Воронько