Постанова

від 24.10.2013 по справі 919/781/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 919/781/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Котлярової О.Л.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Беспалов Кирило В'ячеславович, довіреність № б/н від 25.06.13, Мале приватне підприємство "Ажур";

представник відповідача: Кондратюк Діана Луківна, довіреність №1130 від 19.07.13р. - Фізична особа-підприємець Багдасарян Камо Володимирович;

третя особа: не з'явилася - Фізична особа Самолова Оксана Василівна;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Багдасарян Камо Володимировича на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 03 вересня 2013 року у справі №919/781/13

за позовом Малого приватного підприємства "Ажур"

до Фізичної особи-підприємця Багдасарян Камо Володимировича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Самолова Оксана Василівна

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ :

Мале приватне підприємство "Ажур"" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця Багдасаряна Камо Володимировича про розірвання договору про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомості.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.07.2013р. до участі у праві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено - фізичну особу Самолову Оксану Василівну.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року у справі №919/781/13 (суддя І. А. Харченко), з урахуванням ухвали суду від 10.09.2013р., позов задоволений.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідачем порушенні зобов'язання за спірним договором в частині строку будівництва та здачі в експлуатацію об'єкта нерухомості і своєчасного внесення компенсації орендної плати на земельну ділянку, що відповідно до пункту 5.2 договору, є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у даній справі, Фізична особа-підприємець Багдасарян Камо Володимирович звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оспорюване рішення прийняте судом першої інстанції без повного з'ясування усіх обставин справи, оскільки позивачем не було представлено суду належних доказів в підтвердження виставлення рахунків відповідачу на оплату компенсації орендної плати за земельну ділянку, а також місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо зміст пункту 5.2 спірного договору містить в собі узгодження сторін щодо строку його дії та безпідставно розцінив його, в якості підстави для розірвання договору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Багдасаряна Камо Володимировича прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Котлярова О. Л., Проценко О. І.

Також, вказаною ухвалою, судом апеляційної інстанції було витребувано від сторін, в порядку ст. ст. 99, 101 ГПК України, додаткові документи необхідні для розгляду справи, а саме: позивача -належним чином засвідчені копії: договору від 14.04.2006р., дозволу на виконання будівельних робіт №1171 від 03.04.2009р., претензію від 05.06.2013р., відповідь на претензію від 11.06.2013р., Статуту, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, Довідку статистики, рішення Севастопольської міської ради №1112 від 04.06.2003р., докази сплати орендних платежів за земельну ділянку за період з 14.04.2006р. по 01.07.2013р. ; відповідача - Свідоцтва про державну реєстрацію; продовження дозволу №1171 від 08.10.2007р.; договір з ТОВ "Камо-буд-інвест"; третьої особи і позивача - оригінали наступних документів: експертного висновку №Є-144/2007, висновку №С-27/07, дозвіл на виконання будівельних робіт №1171 від 08.1.2007р., дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки від 14.12.2007р., проект №038/06-01, ескізний проект розроблений архітекторами в 2005 році, АПЗ №143 від 30.03.2006р., рішення №16 міськбудівничої ради м. Севастополя від 02.11.2005р., висновок про інженерно - геологічні вишукування на ділянці будівництва виконаних "НИИпроектреконструкция" в 2005 році і доповнення до нього, позитивний висновок №512 від 20.06.2007р., висновок МНС України в м. Севастополі №1123 від 31.08.2006р. і №970 від 31.07.2007р., висновок Держпромгірнагляду №10.23197100.3909/07 від 09.08.2007р., дозвіл на зняття ґрунту від 14.12.2007р. (а. с. 179-180).

23 жовтня 2013 року від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі та залишення без змін оспорюваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні, 24 жовтня 2013 року, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, про що представив суду письмовий відзив в якому зокрема посилається на законність прийняття оспорюваного рішення, оскільки в пункті 5.2 спірного договору сторони домовились, якщо зобов'язання по здійсненню будівництва не виконується більше ніж три місяця, воно є таким, що порушено, а відтак спірний договір підлягає розірванню.

Відповідач в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення суду, а також представив суду додаткові письмові пояснення по спразі, в яких вказує на помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статей 179, 180 ГК України, оскільки спірний договір не є господарським договором, так як однією із його сторін є фізична особа Самойлова О. В.

Також, в судовому засіданні відповідачем були представлені дозвільні документи на здійснення будівництва комплексної будівлі торгового центру по вул. Косарева, 6 в м. Севастополі.

Третя особа - Самолова О. В., була належним чином повідомлена про час і місце розгляду апеляційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у її розгляді не скористались, натомість надіслала клопотання про розгляд справи без її участі, яке судова колегія задовольнила.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, 14 квітня 2006 року між Малим приватним підприємством "Ажур" ("Сторона - 1"), Фізичною особою - підприємцем Багдасаряном Камо Володимировичем ("Сторона - 2") та фізичною особою Самойловою Оксаною Василівною ("Сторона - 3") було укладено договір про дольову участь в будівництві об'єкту нерухомості (а. с. 11).

Відповідно до пункту 1.1. договору, сторони домовились сумісно діяти без утворення юридичної особи з метою здійснення дольового будівництва об'єкту нерухомості - суспільно - торгового центру із вбудовано -прибудованими приміщеннями не житлового призначення орієнтовною площею 3642 кв.м. (далі - Об'єкт), на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Косарева, наданій в оренду Стороні-1 згідно договору оренди земельної ділянки №101 від 05.11.2003р., укладеного між МПП "Ажур" та Севастопольською міською радою.

Так, згідно договору оренди землі від 03.10.2013р., орендодавець (Севастопольська міська рада) передає Орендарю (ПП "Ажур") в тимчасове володіння і користування земельну ділянку площею 1,1149 га по вул. Косарева в м. Севастополі, для будівництва і обслуговування суспільно-торгового центру з автопарковкою і нічною стоянкою (пункти 1.1, 1.4 договору).

Зазначений договір оренди укладений на строк до 01 травня 2028 року (пункт 1.5 договору).

Пунктом 1.2 договору від 14 квітня 2006 року передбачено, що після закінчення будівництва Об'єкт буде являтися спільною дольовою власністю сторін по даному договору у наступних розмірах:

Сторона 1 отримує 20,6% загальної площі Об'єкту, а саме: 50% площі другого поверху (ліве крило), які складають 498 кв.м. і 50% від половини площі третього поверху (ліве крило), які складають 216 кв.м.;

Сторона 2 отримує 73,5 % загальної площі Об'єкту, а саме: усі приміщення цокольного поверху загальною площею 894 кв.м., всі приміщення першого поверху загальною площею 852 кв. м., 50% загальної площі другого поверху (праве крило), які складають 498 кв. м., а також 50% загальної площі третього поверху (праве крило), які складають 432 кв. м.;

Сторона 3 отримує 5,9 % загальної площі Об'єкту, а саме: 50% від половини площі третього поверху (ліве крило), які складають 216 кв.м.

Згідно до пункту 2.1. Договору: вкладом позивача (Сторони 1) є надання під забудову земельної ділянки; вкладом відповідача (Сторони 2 ) є 100% фінансування будівництва з моменту отримання проектної та дозвільної документації і до вводу в експлуатацію; вкладом фізичної особи Самойлової О.В. (Сторони 3) є отримання необхідної проектної та дозвільної документації.

За змістом пункту 4.3.1 договору, Сторона 2 (відповідач) зобов'язалася здійснювати будівництво Об'єкту в розмірі 100 (сто) % за свій рахунок і за рахунок залучених коштів. Профінансувати на зазначених умовах за згодою Сторони 1 отримання різних дозвільних документів на будівництво Об'єкту , розробку проекту і технічної документації, проектно - пошукових робіт, експертизу і погодження проекту, авторський нагляд, страховку, архбуднагляд, охорону будівельної площадки, будівництв інженерних мереж.

Також, відповідно до пункту 4.3.4. договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно вносити на розрахунковий рахунок Позивача суму компенсації орендної плати за земельну ділянку у розмірі 73,5 % від орендної плати (у співвідношенні до майбутнього оформлення права власності на збудований об'єкт нерухомості).

Відповідно до пункту 8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту його виконання усіма сторонами.

В зв'язку з тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, які визначені в пунктах 4.3.1 і 4.3.2 договору, а саме не збудував та не здав в експлуатацію Об'єкт, позивач звернувся до суду із даним позовом про розірвання договору про дольову участь в будівництві. При цьому, позивач посилаючись на Будівельні норми і правила затвердженні постановою Держбуду СРСР і Держплану СРСР від 17 квітня 1985 р. №51/90, стверджує, що спірний об'єкт нерухомості повинен був побудований відповідачем протягом 22-ох місяців, тобто до 03 лютого 2011 року.

Проте, судова колегія вважає вимоги позивача про розірвання спірного договору безпідставними, з огляду на наступне.

Так, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання.

Колегія суддів, надавши юридичну оцінку умовам спірного договору та зобов'язанням сторін за ним, дійшла висновку, що укладений між сторонами договір від 14 квітня 2006 року за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, в зв'язку з наступним.

За договором про спільну діяльність, відповідно до ст. 1130 ЦК України, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, відповідно до ст. 1139 ЦК України, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Таким чином, враховуючи, що сторони спірного договору зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети будівництва торгового центру, вклад кожної із сторін в спільну діяльність визначений в Розділі 2 договору та після завершення будівництва Об'єкту він є спільною частковою власністю учасників з визначенням долі кожного (пункт 1.2 договору), цей договір за своєю правовою природою підпадає під ознаки договору про спільну діяльність.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, однією із підстав для розірвання спірного договору, позивач вказує порушення відповідачем строків будівництва Об'єкту та здачі його в експлуатацію, оскільки будівельні роботи повинні були закінчитися до 03 лютого 2011 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3.2 договору визначено обов'язок Сторони - 2 (відповідача) разом зі Стороною -1 і Стороною-3 здати закінчений будівництвом Об'єкт в експлуатацію Державної приймальної комісії в нормативний строк і з належною якістю.

Колегія суддів, надавши оцінку умовам зазначеного пункту договору, дійшла висновку, що вказаним пунктом передбачено нормативний строк для здачі вже закінченого будівництвом Об'єкту в експлуатацію, а враховуючи, що на даний час будівництво спірного об'єкту ще не закінчено, застосування цього пункту до спірних відносин на даний час є передчасним.

Відтак, враховуючи, що сторони не визначили умовами договору строку початку та закінчення будівництва Об'єкту, судова колегія не приймає посилання позивача на те, що будівництво спірного Об'єкту мало бути здійснено до 03 лютого 2011 року, оскільки спірний договір не містить в собі жодних посилань на визначення строку будівництва у відповідності саме до Будівельних норм і правил затвердженних постановою Держбуду СРСР і Держплану СРСР від 17 квітня 1985 р. №51/90. Тобто, позивач на власний розсуд обрав вказані Правила для визначення строку будівництва та в зв'язку з тим, що такі дії не відповідають умовам договору і не узгоджувалися між сторонами шляхом укладення відповідних додаткових угод, а є власним припущенням позивача, судова колегія дійшла висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин зазначених Правил щодо строків будівництва Об'єкту.

Також, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду проте, що пунктом 5.2 договору сторони узгодили строк його дії, адже його зміст зводиться до того, що у випадку неспроможності відповідача, невиконання або несвоєчасного виконання без поважних причин прийнятих на себе зобов'язань на протязі більше ніж 3-ох місяців підряд, то позивач і третя особа мають право залучити іншого інвестора і продовжити будівництво Об'єкту.

Тобто, вказаний пункт містить в собі умови щодо залучення до участі в будівництві Об'єкту іншого інвестора у разі, якщо відповідач більше ніж 3 місяці не виконує свої зобов'язання за договором, а жодних умов щодо розірвання з цих підстав договору, вказаний пункт не містить, як і не містить умов з якого саме часу починає свій відлік трьохмісячний строк невиконання відповідачем своїх обов'язків.

Таким чином, враховуючи, що ані умови вказаного пункту договору, ані інші пункти договору не встановлюють будь - яких строків щодо початку та кінця будівельних робіт з будівництва Об'єкту, висновок місцевого господарського суду щодо узгодження сторонами такого строку є передчасним та зроблений без з'ясування усіх обставин справи.

Позивач, тільки 05.06.2013 року звернувся до відповідача із претензією щодо зміни умов договору в якій пропонував підписати додаткову угоду де визначити: строк закінчення будівництва об'єкту; дату здачі будівельного об'єкту в експлуатацію; штрафні санкції за порушення відповідачем зобов'язань та інші зміни за домовленістю сторін.

Листом від 11.06.2013р. року відповідач запропонував позивачу призначити зустріч для обговорення змін до договору на 18.06.2013р. о 14 год. 00 хв., однак будь - яких доказів того, що зазначена зустріч відбулася та сторонами були вирішенні вказаній в претензії позивача питання, суду представлено не було.

Поряд з цим слід зазначити, що починаючи від дня укладення договору в 2006 році та до моменту звернення позивача з даним позовом до суду в 2013 році, жодних претензій з боку останнього на адресу відповідача щодо неналежного виконання ним своїх обов'язків, позивачем не направлялося, як і не направлялося вимог щодо розірвання спірного договору, а вказана вище претензія навпаки підтверджує бажання позивача здійснювати дії, направлені на виконання договору та приведення його умов, щодо строків будівництва Об'єкту, у відповідність.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача про розірвання договору з підстав порушення відповідачем строків будівництва Об'єкту, які договором взагалі не були передбачені.

Також, судова колегія зазначає, що відповідачем були представлені дозвільні документи, витребувані судом апеляційної інстанції, які підтверджують здійснення останнім будівництва Об'єкту у виконання спірного договору, а саме: робочий проект, затверджений проект будівництва, архітектурно - планувальне завдання №143, договір підряду від 01.08.2007р. укладений між відповідачем та ТОВ "Камо-буд-інвест" на будівництво торгового центру по вул. Косарева в м. Севастополі, та термін дії дозволу на виконання будівельних робіт №1171 неодноразово продовжувався з 25.02.2010р. по 28.02.2011р. і з 03.02.2011р. по 28.02.2012р.

До того ж, в матеріалах справи наявний Звіт про незалежну оцінку майна незакінченого будівництвом споруди суспільно - торгового центру, який знаходиться на земельній ділянці площею 0.3 га, яка розташована по вул. Косарева, 6 в м. Севастополі, відповідно до якого будівництво Об'єкту розпочато в 2007 році та на даний час збудована трьох поверхова будівля загальною площею 2 228, 89 кв.м. (а. с. 46). При цьому, сам позивач не заперечував проти того, що на даний час на земельній ділянці площею 0,3 га відповідачем збудована вказана трьохповерхова будівля у виконання спірного договору.

Відтак, зазначені обставини свідчать про недоведеність позивачем істотних порушень ФОП Багдасаряном К. В. умов спірного договору. Адже, позивач не визначив конкретну дату чи строк в який він бажав отримати те, на що він розраховував укладаючи спірний договір, тобто побудований і зданий в експлуатацію Об'єкт.

Що стосується посилання позивача на невиконання відповідачем зобов'язання щодо компенсації Стороні-1 73,5% орендної плати за земельну ділянку, яка підлягає забудові, слід зазначити наступне.

Так, сам порядок компенсації орендної плати здійснюється за умови надання позивачем доказів, підтверджуючих сплату ним такої орендної плати, але позивач не представив суду доказів надсилання на адресу відповідача відповідних рахунків з орендної плати для компенсації та в порушення норм ст. ст. 33-34 ГПК України не надав жодних доказів в підтвердження існуючої заборгованості у відповідача з компенсації орендної плати за землю, а надана позивачем суду апеляційної інстанції довідка ДПІ у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі від 09.10.2013р. за вих. №1192/10/21-05-20-45, не може свідчити про наявність у відповідача заборгованості з компенсації орендної плати за землю.

Разом з тим, у випадку порушення відповідачем умов пункту 4.3.4 договору, позивач вправі звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати за земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення, яке не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Багдасаряна Камо Володимировича задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року у справі №919/781/13 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

В задоволені позову відмовити.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Л. Котлярова

О.І. Проценко