Постанова

від 10.12.2013 по справі 919/781/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 919/781/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши касаційну скаргуМалого приватного підприємства "Ажур" на постановувід 24.10.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі господарського суду міста Севастополя № 919/781/13 за позовомМалого приватного підприємства "Ажур" доФізичної особи-підприємця Багдасаряна Камо Володимировича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаСамойлова Оксана Василівна пророзірвання договору, за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи - Баспалов К.В. не з'явились не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.09.2013 у справі №919/781/13 (суддя Харченко І.А.) позовні вимоги Малого приватного підприємства "Ажур" (далі-позивач) до Фізичної особи підприємця Багдасаряна Камо Володимировича (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Самойлової О.В. (далі-третя особа), про розірвання договору задоволені повністю. Розірвано з відповідачем договір про дольову участь у будівництві об'єкту нерухомості, укладений 14.04.2006 між позивачем, відповідачем та третьою особою.

Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 24.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н.В., суддів Котлярової О.Л., Проценко О.І.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч.1 ст. 9, ч.5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Будівельних норм і правил, затверджених постановою Держбуду СРСР і Держплану СРСР від 17.04.1985 №51/90.

Зокрема, скаржник вважає, що будівництво за спірним договором мало закінчитися у строки, визначені проектом будівництва об'єкту, однак недотримання відповідачем цих строків свідчить про істотне порушення ним умов договору. Крім того, позивач також вказує на те, що відповідачем не виконувався обов'язок зі сплати компенсації по орендній платі за землю.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.12.2013 № 03-05/2691, у зв'язку з хворобою судді Поляк О.І., для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г. Відводів даному складу колегії суддів не заявлено.

Представники відповідача та третьої особи не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2013.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 14.04.2006 між Малим приватним підприємством "Ажур" (сторона-1), Фізичною особою-підприємцем Багдасаряном Камо Володимировичем (сторона-2) та Самойловою Оксаною Василівною (сторона-3) укладено договір про дольову участь в будівництві об'єкта нерухомості, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються сумісно діяти без утворення юридичної особи з метою здійснення дольового будівництва об'єкту нерухомості - суспільно-торгового центру із вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення орієнтовною площею 3642 м 2 (далі - об'єкт), на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Косарева, наданій в оренду стороні-1 за договором оренди земельної ділянки №101 від 05.11.2003, укладеним між МПП "Ажур" та Севастопольською міською радою у відповідності з рішенням міської ради від 04.06.2003 №1112, і подальшої його спільної експлуатації (п.1.1 договору); після закінчення будівництва об'єкт буде являтись спільною дольовою власністю сторін по даному договору у наступних розмірах: сторона-1 отримує 20,6% загальної площі об'єкту, а саме: 50% площі другого поверху (ліве крило), які складають 498 м 2 , і 50% від половини площі третього поверху (ліве крило), які складають 216 м 2 ; сторона-2 отримує 73,5% загальної площі об'єкту, а саме: усі приміщення цокольного поверху загальною площею 894 м 2 , всі приміщення першого поверху загальною площею 852 м 2 , 50% загальної площі другого поверху (праве крило), які складають 498 м 2 , а також 50% загальної площі третього поверху (праве крило), які складають 432 м 2 ; сторона 3 отримує 5,9% загальної площі об'єкту, а саме: 50% від половини площі третього поверху (ліве крило), які складають 216 м 2 (п.1.2 договору); вкладом сторони-1 являється надання під забудову об'єкту земельної ділянки загальною площею 0,3 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Косарева (п. 2.1 договору); вкладом сторони-2 являється 100% фінансування будівництва об'єкту за свій рахунок або за рахунок залучених коштів і виконання функцій замовника будівництва об'єкту з моменту отримання проектної та дозвільної документації і до моменту введення об'єкту в експлуатацію (п.2.2 договору); вкладом сторони-3 являється отримання всіх необхідних документів і узгоджень для розробки проектної документації, проведення комплексної державної експертизи проекту, а також отримання всіх дозволів на будівництво об'єкта (п.2.3 договору); орієнтована вартість об'єкту складає 8000000,00 грн., що еквівалентно 1553000,00 доларам США (по курсу НБУ на момент укладення даного договору) (п.3.1 договору); сторона-2 зобов'язується, зокрема, здійснювати будівництво об'єкту в розмірі 100 % за свій рахунок і за рахунок залучених коштів. Профінансувати на зазначених умовах за згодою сторони-1 отримання різних дозвільних документів на будівництво об'єкту, розробку проекту і технічної документації, проектно-пошукових робіт, експертизу і погодження проекту, авторський нагляд, страховку, архбуднагляд, охорону будівельного майданчика, будівництво інженерних мереж та ін. (п.4.3.1 договору); з моменту укладення даного договору і до моменту оформлення права власності на 73,5% об'єкта щомісячно в строк до 15 числа поточного місяця вносити на розрахунковий рахунок сторони-1 суму по відшкодуванню 73,5% орендної плати за земельну ділянку, яка підлягає забудові, згідно погодженого з орендодавцем - Севастопольською міською радою розрахунку орендної плати на поточний рік з врахуванням індексу інфляції (п.4.3.4 договору); у випадку неможливості виконання стороною-2 або несвоєчасного виконання нею без поважних причин прийнятих на себе зобов'язань протягом 3-х місяців поспіль, сторона-1 і сторона-3 мають право залучити іншого інвестора і продовжити будівництво об'єкту, провівши попередньо незалежну експертизу вартості фактично здійснених інвестицій стороною-2 по даному договору і компенсувати йому витрати після закінчення будівництва об'єкту і здачі його в експлуатацію за виключенням 5% від суми вкладених інвестицій згідно акту незалежної експертизи (п.5.2 договору); даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту його виконання всіма сторонами (п.8.1 договору).

Позивач, зазначаючи, що відповідачем неналежним чином виконуються взяті на себе зобов'язання відносно будівництва об'єкту, визначеного умовами договору, оскільки, на його думку, будівництво торгового центру повинно було б бути закінчено до 03.02.2011, а також вказуючи на порушення відповідачем умов пункту 4.3.4 договору щодо відшкодування 73,5% орендної плати за земельну ділянку, звернувся до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані нормами ст. ст. 611, 651 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо ґрунтовності і доведеності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком місцевого господарського суду не погодився і, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не було порушено умов договору щодо строків закінчення будівництва та здачі об'єкту в експлуатацію, оскільки в погоджених умовах сторонами не було визначено ні дати початку будівництва, ані дати його закінчення. Крім того, щодо виконання відповідачем обов'язку компенсації позивачеві 73,5% орендної плати за земельну ділянку, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві рахунків з відповідними розрахунками належної до компенсації орендної плати, а також не доведено жодним доказом існуючої заборгованості відповідача з компенсації орендної плати.

З висновками суду апеляційної інстанції слід погодитися, враховуючи таке.

На підставі загального аналізу глави 77 ЦК України (спільна діяльність) та умов договору, укладеного між сторонами у справі та третьою особою, суд апеляційної дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою вчинений правочин підпадає під ознаки договору про спільну діяльність.

Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно з ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 631 ЦК України передбачено, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на істотному порушенні відповідачем саме умов договору щодо закінчення будівництва, однак, враховуючи, що такими умовами не було визначено ні дати початку будівництва, ані дати його закінчення, а також те, що розроблений комплексний експертний висновок №Є-144/2007 від 14.08.2007, яким встановлено 22-х місячний строк будівництва, не являється невід'ємною частиною договору, а текст договору не містить відповідних посилань на строки, вказані у цьому висновку, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність істотного порушення відповідачем умов договору відносно строків здійснення будівництва.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в порушення зазначених приписів, позивач не надав жодних доказів в підтвердження фактичних своїх витрат з орендної плати за земельну ділянку, виділену під забудову в якості вкладу у спільну діяльність (0,3 га) з загальної площі орендованої позивачем земельної ділянки (1,1149 га), які б мали бути відшкодовані відповідачем, надсилання відповідачеві рахунків на оплату з відповідними розрахунками, погодженими з орендодавцем - Севастопольською міською радою на кожний поточний рік з врахуванням індексу інфляції, як то передбачено умовами п.4.3.4 договору, отже, не спромігся довести існування будь-якої заборгованості відповідача з відшкодування орендної плати, тобто, істотності порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом апеляційної інстанції обставини і досліджені докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Ажур" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі господарського суду міста Севастополя № 919/781/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський