Ухвала

від 15.10.2013 по справі 1-468/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/624/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : ч.4 ст.185 КК України Орленко Володимир Васильович Доповідач в апеляційній інстанції Мунько Б. П. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМунька Б.П. суддівГончарука І.М., Соломки І.А. з участю прокурораЯкушиної О.В. потерпілого ОСОБА_6

представників потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у приміщенні апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора Бицюка О.М, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2013 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, зареєстрована у АДРЕСА_2, громадянка України, не працююча - перебуває у декретній відпустці, маюча на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима,

засуджена за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та зобов'язаннями не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу КВІ; повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи КВІ.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписки про невиїзд.

Стягнуто зі ОСОБА_10 на користь НДЕКЦ при УМВС в Черкаській області судові витрати в сумі 176,40 грн. за проведення судово-технічної експертизи.

Стягнуто зі ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 162 197 грн., моральну шкоду на суму 5 000 грн., а всього на суму 167 197 грн.

Судом вирішено питання про речові докази в порядку ст.81 КПК України (1960 року).

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_10 визнана винною в тому, що вона 08.07.2012 року, близько 17.55 год., у АДРЕСА_3, умисно, з корисливою метою, шляхом підбору ключів до вхідних дверей під'їзду №1 будинку НОМЕР_1 та до дверей квартири НОМЕР_2, де проживає сім'я її рідної сестри ОСОБА_11, проникла в згадану квартиру, в якій проникла шляхом підбору ключа до сейфу, звідки таємно викрала кошти у сумі 20 400 доларів США (по курсу НБУ - 162 996 грн.), а також 5 000 грн., які належать ОСОБА_6, з місця злочину зникла, чим спричинила потерпілому шкоду на загальну суму 167 997 грн.

Дії ОСОБА_10 суд кваліфікував за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена у великих розмірах.

Не погоджуючись з даним вироком, подані апеляції:

- прокурором, який, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи, просить скасувати вирок з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. В обґрунтування вказує, що суд не врахував, що засуджена ОСОБА_10 постійно змінювала свої покази, намагалася ввести в оману органи досудового слідства та суд, не відшкодувала більшу частину завданих збитків, що свідчить про відсутність з її сторони каяття;

- потерпілим ОСОБА_6, який вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання є м'яким і не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину, з підстав чого просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 6 років позбавлення волі. В обґрунтування вказує, що засуджена у судовому засіданні свою вину визнала формально під впливом зібраних у справі доказів, намагалася ввести в оману суд щодо факту відшкодування нею завданих матеріальних збитків, не визнала наявність моральної шкоди, що свідчить про відсутність щирого каяття та сприяння у розкритті злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про задоволення апеляції, пояснення потерпілого ОСОБА_6 та його представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які просили засуджену не позбавляти волі, врахувавши, що більша частина боргу потерпілому відшкодована, пояснення засудженої ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_9, які просили вирок залишити без змін та заперечили доводи апеляцій, вивчивши матеріали справи та перевіривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подані у справі апеляції прокурора та потерпілого до задоволення не підлягають з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок суду 1 інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, в апеляції ніким не оскаржуються і отримали його вірну оцінку.

Дії ОСОБА_10 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, а при призначенні їй покарання за вчинений злочин суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_10 суд 1 інстанції, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його тяжкість, особу засудженої, її родинні відносини з потерпілим, дружина якого є рідною сестрою засудженої, вірно послався на пом'якшуючи покарання обставини, а саме: ОСОБА_10 уперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, як вбачається з протоколу судового засідання, наявного у матеріалах справи, протягом усього часу розгляду справи у суді 1 інстанції після її направлення на новий судовий розгляд згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 26.03.2013 року засуджена свою вину у вчиненому злочині визнавала повністю та вказувала, що вона щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, засуджена під час розгляду справи в суді 1 інстанції добровільно частково відшкодувала потерпілому завдані збитки в розмірі 5 500 грн. (а.с.234-235), під час апеляційного розгляду справи засуджена відшкодувала потерпілому в рахунок відшкодування збитків 100 000 грн., про що потерпілий зазначив у своїй розписці від 15.10.2013 року, в якій він також просить суд не позбавляти ОСОБА_10 волі, оскільки більша частина боргу йому відшкодована, засуджена має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.187), на час вчинення злочину має на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною та потребує матеріальної допомоги, на час розгляду справи судом 1 інстанції була вагітною, що підтверджується протоколом ультразвукового обстеження (а.с.251), проте, як пояснила засуджена, її вагітність була перервана, обставин, що обтяжують покарання підсудної судом не встановлено, а тому реальне позбавлення волі засудженої при наявності на утриманні двох малолітніх дітей поставить її сім'ю у скрутне матеріальне становище. Крім того, при призначенні ОСОБА_10 покарання слід також врахувати матеріальний та сімейний стан засудженої; що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, просив суд призначити ОСОБА_10 міру покарання не пов'язану з реальним позбавленням волі, застосувавши до неї вимоги ст.75 КК України та звільнивши від відбування покарання з випробуванням з трьохрічним іспитовим строком, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України; а також вимоги ст.50 КК України, де зазначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Отже, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи прокурора та потерпілого ОСОБА_6 про призначення засудженій ОСОБА_10 реального позбавлення волі через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженої внаслідок м'якості, які є недостатньо обґрунтованими та помилковими, оскільки в матеріалах справи є достатньо обставин, які пом'якшують покарання засудженій та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що дає підстави для обґрунтованого застосування до неї положень ст.75 КК України.

Таким чином, суд 1 інстанції прийняв законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам кримінально-процесуального закону (1960 року), а тому доводи апелянтів про занадто м'яке покарання призначене засудженій судом 1 інстанції є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_10, а тому апеляції прокурора та потерпілого задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляції прокурора прокуратури м. Черкаси Бицюка О.М. та потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2013 року відносно ОСОБА_10 - без змін.

Головуючий :

Судді :