Постанова від 06.11.2006 по справі 5/197-06

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2006

р.                                                          

Справа № 5/197-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя-доповідач ,

суддя  ,

суддя 

при секретарі Криворученко О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - не прибув

першого відповідача -  не

прибув

другого  відповідача -  не прибув  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого  відповідача (вх. № 2475 С/1-13) на

рішення господарського суду Сумської області від 29.05.06 р. по справі №

5/197-06

за позовом Приватного

підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до 1) Управління комунального майна

та приватизації Сумської міської ради, м. Суми

     2) Сумської міської

ради, м. Суми

визнання першочергового права на приватизацію

шляхом викупу та про визнання незаконними дій та бездіяльності

встановила:

Приватний підприємець ОСОБА_1, позивач, звернулася до

господарського суду Сумської області з адміністративним позовом до управління

комунального майна та приватизації Сумської міської ради та Сумської міської

ради, і відповідно до останніх уточнень та доповнень до позовної заяви від

25.05.06 р., які були прийняті господарським судом, просила визнати за нею

першочергове право на приватизацію шляхом викупу орендованих згідно з договором

оренди НОМЕР_1 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 (перший поверх),

площею 29.3 кв. м. (далі спірні приміщення); визнати незаконними дії та

бездіяльність першого та другого відповідачів щодо відмови позивачеві у

включенні спірних приміщень до переліку об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Суми, які підлягають приватизації шляхом викупу

позивачем; зобов'язати другого відповідача включити спірні приміщення до

переліку об'єктів комунальної власності (нежитлових приміщень) територіальної

громади м. Суми, які підлягають приватизації шляхом викупу у 2006 році,

зобов'язати першого відповідача приватизувати шляхом викупу на користь позивача

орендовані ним спірні приміщення.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2006р. у

справі №АС-5/197-06 (суддя Гудим В.Д.) адміністративний позов задоволено

повністю.

Визнано за позивачем першочергове право на приватизацію

орендованих нею на підставі договору оренди № УКМ-0146, укладеного з другим

відповідачем, нежитлових приміщень загальною площею 29,3 кв.м, що знаходяться

на першому поверсі  у будинку АДРЕСА_2.

Визнано незаконними дії та бездіяльність першого та другого

відповідачів -  щодо відмови позивачеві у

включенні орендованих нею на підставі договору оренди НОМЕР_1 нежитлових

приміщень за адресою: АДРЕСА_2 на 1 поверсі площею 29,3 кв.м. до переліку

об'єктів комунальної власності (нежитлових приміщень) територіальної громади м.

Суми, які підлягають приватизації шляхом викупу у 2006 р.

Зобов'язано першого відповідача включити до переліку об'єктів

комунальної власності (нежитлових приміщень) територіальної громади м. Суми, які

підлягають приватизації шляхом викупу у 2006 році, нежитлові приміщення за

адресою: АДРЕСА_2 на 1 поверсі площею 29,3 кв.м., орендовані позивачем на

підставі договору оренди НОМЕР_1.

Зобов'язано другого відповідача затвердити перелік об'єктів

комунальної власності (нежитлових приміщень) територіальної громади м. Суми, що

підлягають приватизації шляхом викупу в 2006 році з наявними в ньому

нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 на 1 поверсі площею 29,3 кв.м.,

що орендуються позивачем на підставі договору оренди НОМЕР_1.

Зобов'язано першого відповідача приватизувати шляхом викупу на

користь позивача орендовані нею на підставі договору оренди НОМЕР_1 нежитлові

приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на 1 поверсі площею 29,3 кв.м.

Другий відповідач з постановою господарського суду Сумської

області від 29.05.2006р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою. Вважаючи цю постанову незаконною та

необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у

задоволенні позовних вимог відмовити. Підставами скасування постанови вважає

порушення та неправильне застосування судом першої інстанції при її прийнятті

норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду

обставинам справи.

Позивач у  запереченнях

на  апеляційну  скаргу просить залишити її без задоволення,

а  оскаржувану  постанову - без змін.

Перший  відповідач  правом 

на  участь у  судовому 

засіданні не скористався, надіслав клопотання   про 

розгляд апеляційної скарги 

за  відсутності його  представника, у  зв"язку 

з неможливістю  його  прибуття.

Колегія  суддів  вважає за 

можливе  розглянути  апеляційну 

скаргу  за  відсутності 

представника першого  відповідача.

У судовому  засіданні  було оголошено  перерву з 

02.11.2006 р. до 12 год. 30 хв. 09.11.2006 р. для  виготовлення 

повного  тексту  постанови.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної

скарги, вислухавши пояснення представників позивача та  другого відповідача, перевіривши правильність

застосування місцевим господарським судои норм матеріального та  процесуального права, колегія суддів дійшла

висновку, що апеляційна скарга 

задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

На виконання  рішення

Сумської міської ради від 30.11.2005 р. № 1505-МР між першим відповідачем,

орендодавцем, та позивачем, орендарем, було укладено  договір 

оренди нежитлового  приміщення, що  належить до комунальної власності

територіальної громади м. Суми НОМЕР_1 , згідно з умовами  якого орендодавець передав по акту  прийому - передачі  орендарю 

у  строкове  платне 

користування нежитлові  приміщення

загальною площею 29,3  кв.м.,  розташовані 

за  адресою: АДРЕСА_2, перший  поверх.

Вартість  об"єкта  оренди 

станом   на  29.12.2005 р. згідно з довідкою  комунального 

підприємства "Сумське 

міське  бюро технічної

інвентаризації"  НОМЕР_2  складає  

14124 грн.

Відповідно  до  п. 

6.1.2. орендар (позивач)  має

право  здійснювати  реконструкцію, технічне  переоснащення та  поліпшення об"єкта оренди тільки за  наявності письмової згоди орендодавця

(першого відповідача), за  умови

обгрунтування  необхідності

проведення  цих робіт.

У  відповідь на  звернення позивача  щодо надання 

згоди   на  проведення 

поліпшень орендованих приміщень 

перший  відповідач  листом 

НОМЕР_3 надав   згоду  на 

проведення  таких поліпшень.

Крім того, в п.  10.3.  договору 

позивач  та  перший 

відповідач  дійшли згоди про

наступне:  якщо орендар за рахунок  власних коштів здійснив  за 

згодою орендодавця поліпшення об"єкта оренди, які  неможливо 

відокремити від об"єкта 

оренди інакше,  як із завданням

йому шкоди, то у разі припинення договору ці поліпшення залишаються у  власності орендодавця, крім випадку  викупу об"єкта  оренди орендарем.

Колегія суддів вважає, що господарський суд Сумської області, на

підставі  аналізу  п. 10.3 цього договору, правомірно  дійшов 

висновку, що сторони зазначеного вище договору оренди узгодили

можливість  викупу об"єкту оренди

орендарем.

Тобто  фактично,

сторони  зазначеного договору  передбачили право  орендаря на 

викуп орендованого  приміщення, що

в  свою 

чергу  повністю  узгоджується 

з положеннями  ст. 345

Цивільного  кодексу  України, ст. 25  Закону 

України "Про оренду 

державного  та  комунального 

майна".

На  підставі  отриманого 

від  першого  відповідача 

дозволу на  ремонт, позивач

за  рахунок  власних коштів здійснив у  орендованому 

приміщенні 

ремонтно-відновлювальні роботи, загальна 

вартість яких перевищує 25% 

залишкової  вартості  орендованого 

приміщення. Висновком  оцінювача

відносно  ідентифікації покращень

орендованого  майна-нежитлових

приміщень  площею  29,3 

кв.м., що розташовані  за  адресою: АДРЕСА_2, виконаного  оцінювачем 

- приватним  підприємцем ОСОБА_2

(сертифікат НОМЕР_4), сума  витрат  на 

покращення орендованого  майна

станом  на  30.01..2006 

р. становить 4431,61 грн. без урахування 

ПДВ., що складає приблизно 31 % залишкової вартості  об"єкта 

оренди.

Згідно з зазначеним 

висновком оцінювача, здійснені поліпшення орендованого  майна  

неможливо  відокремити від  відповідного 

об"єкта без  завдання  йому 

шкоди.

Пунктом 5.1. Державної програми 

приватизації  на  2000-2002 р., затвердженої Законом  України від 18 травня 2000 р. № 1723-ІІІ ( в

ред. від 15 травня 2003 р., далі Програма), передбачено, що у разі прийняття

рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право

на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок

власних коштів поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від

відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 %

залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна. Окрім цього,

умовами договору оренди № УКМ-0146 

передбачено однією із підстав для 

припинення договору викуп об"єкта оренди орендарем (п. 10.6

договору).

Таким  чином,

можливість  приватизації шляхом  викупу орендованого  позивачем 

комунального  майна передбачена

як  законом, так і  договором.

Згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002

р.р. орендоване позивачем майно віднесене до групи А об'єктів приватизації.

Відповідно до  п. 48

Програми продаж об'єктів групи А здійснюється з дотриманням вимог  Закону України "Про приватизацію

невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", (далі - Закон) та

вищезазначеної Програми.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону, Фонд державного майна

України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за

поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у

загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та

комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, шляхом

викупу.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України „Про місцеве

самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься

затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів

комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності,

порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності тощо.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що саме Сумська міська рада

- другий відповідач є органом, який здійснює функції, щодо розпорядження

комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими

органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

В силу ч. З ст. 7 Закону включення об'єктів малої приватизації до

переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до

Державної та місцевих програм приватизації з ініціативи відповідних органів

приватизації або покупців.

В свою чергу, відповідно до Положення про управління комунального

майна та приватизації Сумської міської ради - перший відповідач є органом

приватизації, що відповідає вимогам ст. 4 Закону та згідно до п. 2.2. цього ж

Положення формує переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади

м. Суми, які підлягають приватизації та здійснює процедуру приватизації.

Частиною 4 ст. 7 Закону встановлений порядок, в якому покупці

подають відповідні заяви про включення підприємства до одного із зазначених у

цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, до відповідного

органу приватизації. Цією ж нормою Закону встановлено, що додаткові відомості

та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач з дотриманням наведених

норм чинного законодавства звернувся до відповідачів із заявою про

включення  орендованих ним  нежитилових приміщень до переліку

об"єктів, які  підлягають

приватизації шляхом викупу  у  2006 р. 

До заяви про приватизацію від 30.01.2006 року позивач додав всі

необхідні документи, про що також свідчить відсутність зауважень з боку

відповідачів та не спростовано сторонами у справі, однак відповіді на

зазначену  заяву позивач  від 

відповідачів  не отримав.

Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 7 Закону, орган приватизації,

тобто перший відповідач, розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав

для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які

перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу.

При цьому, законодавець в тій же нормі права встановив вичерпний

перелік підстав для відмови у приватизації. Так, відмова у приватизації можлива

тільки у таких випадках: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем

підприємства згідно з вищезазначеним Законом; є законодавчо встановлене

обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків,

передбачених частиною першою цієї статті.

Вищий арбітражний суд України у п.9 Інформаційного листа №

01-8/500 від 25.04.2001 року зазначив: якщо договір оренди не припинив свого

існування (ст. 26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна"),

державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього

майна іншим, крім викупу способом, а в разі прийняття такого рішення воно повинно

визнаватись недійсним.

Судова колегія вважає, що 

господарський суд Сумської області цілком правомірно  визнав доводи позивача обґрунтованими, а

відмову відповідачів такою, що суперечить ст. 7 Закону.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Посилання  апелянта на п.1

ч.1 ст. 11  Закону України «Про  приватизацію невеликих державних підприємств

( малу приватизацію)» є, на думку колегії суддів, недоречним. Відповідно до

цієї норми підставою для продажу об"єкта приватизації шляхом викупу є

об"єкти, не продані через конкурс або аукціон . Проте  п.2 ч. 1 цієї статті визначає таку підставу

продажу об*єкту приватизації шляхом викупу, як включення до переліку об*єктів,

що підлягають приватизації шляхом викупу. Окрім цього, приписи даної статті

застосовуються до об"єктів, включених до переліку об*єктів, що підлягають

приватизації, проте, як звернення позивача про включення спірного

приміщення  до переліку об*єктів, що

підлягають приватизації, не розглянуто у відповідності до діючого

законодавства, в чому і полягає незаконність дій відповідачів.

      В своїй апеляційній

скарзі другий відповідач посилається на 

п.3 ст. 7  Закону України «Про

приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та вважає, що

позивач взагалі не є покупцем, а є орендарем, тому не може бути суб*єктом  ініціативи 

приватизації. Проте, судова колегія не може погодитись з даними

твердженнями апелянта, оскільки у відповідності до п. 51 Державної програми

приватизації на 2000-2002 роки  саме

орендар , який за згодою орендодавця 

здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, які

неможливо  відокремити від відповідного

об*єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше , як 25% залишкової вартості

майна, набуває  право на викуп цього

майна. А тому  до укладення договору

купівлі-продажу на об*єкт приватизації, орендар займає приміщення на умовах

договору оренди та сплачує орендну плату.

    Окрім цього , в

апеляційній скарзі Сумська міська рада посилається на  Рішення Конституційного Суду України від

13.12.2000 року  № 14-рп/2000 , як на

підставу  скасування  оскаржуваної постанови виходячи з того , що

відповідно до цього Рішення Конституційного суду України положення статті 7

Закону України «Про приватизацію невеликих 

державних підприємств ( малу приватизацію)»зобов*язують органи

приватизації  та органи , що за їх поданням  затверджують переліки об*єктів  малої приватизації , розглянути заяву  покупця, але не зобов*язують  задовольнити її щодо конкретного способу

приватизації об*єкта , якщо інше не передбачено законом.

    Проте  судова колегія не може погодитись з таким  висновком апелянта , оскільки у резолютивній

частині цього Рішення Конституційний суд України встановив, що  пропозиція покупця щодо способу приватизації  підлягає розгляду  у визначений законом строк, але вона не є

обов*язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об*єктів

малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону

України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)»та іншими законами. Однією із підстав продажу об*єктів  приватизації шляхом викупу у відповідності до

с. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств  (малу приватизацію)»є включення  до переліку об*єктів , що підлягають

приватизації шляхом викупу .  Порядок

включення  зазначений в п.51 Державної

програми  приватизації на 2000-2002 роки

та передбачає , що орендар , який за згодою орендодавця  здійснив за рахунок  власних коштів поліпшення орендованого майна

, які неможливо  відокремити  від відповідного об*єкта без завдання йому

шкоди , вартістю не менше , як 25% залишкової вартості  майна , набуває  право на викуп цього майна .

    З огляду на

вищевикладене,  при прийнятті  оскаржуваної постанови господарський суд

Сумської області  вірно застосував  п. 51 Державної програми  приватизації на 2000-2002 роки ,  Закон України «Про державну програму  приватизації», ч.1 ст. 11, п.3 ст. 7   Закону України «Про  приватизацію невеликих державних підприємств

( малу приватизацію)»,  правильно

встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм

матеріального і процесуального права, а тому 

підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної

постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254  Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів, -                                                     

ухвалила:

Апеляційну  скаргу  залишити без задоволення.

Постанову  господарського

суду  Сумської області від 29.05.2006 р.

у справі №  5/197-06 залишити без змін.

Ухвала  набирає

чинності  з моменту  проголошення та  може 

бути оскаржена до Вищого 

адміністративного  суду  України протягом  одного місяця 

з дня  складення  ухвали в 

повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 09.11.2006 р.

         Головуючий суддя-доповідач             (підпис)                           

                                 Суддя                                (підпис)                          

                                 Суддя                                (підпис)