Рішення

від 22.04.2009 по справі 31/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/20

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.04.09 р.                                                                                                       Справа № 31/20                               

         Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Лазебній Н.Ю,, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю „Вик Оил” м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Уран” м.Донецьк

про стягнення господарських санкції у розмірі 49384,34грн

В присутності представників сторін:

від позивача: Стеценко О.В.   – довіреність

від відповідача: Стасовська О.М. – директор

                                                                                     В судовому засіданні 07.04.2009р

                                                                     оголошувалась перерва на 16.04.2009р на 09-30год,  

                                                   16.04.2009р оголошувалась перерва на 22.04.2009р на 11-00год.

                                                      ВСТАНОВИВ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Вик Оил” м.Київ звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Уран” м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 141604грн, річних у сумі 2761грн, пені у розмірі 22364грн та інфляційних у сумі 19845грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач згідно договору поставки нафтопродуктів №40005320 від 03.01.2008р отримав нафтопродукти, однак в порушення умов договору не здійснив оплату за отриманий товар в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість та була нарахована пеня, інфляційні збитки, річні.

          Відповідач в надав відзив, в якому зазначив, що на момент розгляду справи основна заборгованість за отриману продукцію ним сплачена в повному обсязі і в зв'язку з цим вважає, позовні вимоги позивача в цій частині необґрунтованими. Щодо стягнення нарахованих санкцій: пені, інфляційних та річних, то відповідач також вважає їх нарахування незаконним, оскільки отриманий товар був несвоєчасно ним сплачений за форс - мажорними обставинами, а саме: платіжні дорученні надані товариством до Промінвестбанку були повернуті без виконання, у зв'язку із введенням НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів в зазначеному банку.

Заявою (вхд.№0241/14974 від 07.04.2009р) позивач змінив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача лише нараховані санкції: річні у сумі 3015,47грн, пеню у розмірі 24399,81грн та інфляційні у сумі 21969,06грн, у загальній сумі 49384,34грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була сплачена заборгованість за поставлений товар в повному обсязі під час розгляду справи, однак в зв'язку із несвоєчасною оплатою товару відповідно до умов договору та чинного законодавства до відповідача були застосовані штрафні санкції за порушення строків оплати товару.

Відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив, що вимоги позивача про стягнення економічних санкцій не підлягають задоволенню і в обґрунтування своїх доводів посилається на ст.617 ЦК України. Відповідач наполягає на тому, що з вересня 2008р  всі підприємства країни опинились в тяжкому фінансовому стані, в зв'язку із перебування економіки країни у стані фінансової кризи і тому відповідач не мав можливості передбачити свою неспроможність виконати зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, однак товариством приймались усі можливі заходи щодо погашення заборгованості.

          Технічна фіксація судового засідання не здійснювалась за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.01.2008р між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вик Оил” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Уран” (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №40005320.

За даним договором постачальник був зобов'язаний передати, а покупець прийняти та оплати нафтопродукти (п.1.1 Договору).

Товар поставлявся погодженими партіями у відповідності із заявками Покупця на постачання тієї чи іншої партії товару (п.2.1 Договору).

Пунктом 3 Договору передбачений порядок розрахунків, згідно якого покупець зобов'язаний оплатити повну вартість товару відображену в рахунках – фактурах та накладних документах на товар протягом 2 робочих днів, з дати здійснення поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Підсумкові взаєморозрахунки сторін у відповідності з актом звірки повинні бути проведені сторонами не пізніше 3 робочих днів з дати його підписання уповноваженими представниками сторін,  урахуванням умови, визначеної п.3.2 цього Договору. (п.3.6 Договору).

Сторони в п.4 Договору передбачили відповідальність за порушення умов договору, зокрема у випадку несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.3.6 Договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи відповідачу в січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2008р був згідно договору поставлений товар: бензин та дизельне паливо на загальну суму 17165155,97грн. Починаючи з 11.10.2008р відповідач припинив сплату за поставлену продукцію. Факт поставки продукції підтверджується наявними у справі доказами, не оспорюється відповідачем. Станом на 10.02.2009р відповідачем був сплачений отриманий товар у розмірі 17023551,78грн. В зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого товару позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 141604грн та нарахованої пені у сумі 22364грн, інфляційних 19845грн та річних у сумі 2761грн за період з 11.10.2008р по 10.02.2009р.

Під час розгляду справи відповідачем основна заборгованість за поставлений товар була сплачена в повному обсязі, що також підтвердив позивач. З урахуванням зазначеного, позивач уточнив свої вимоги і просить суд стягнути з відповідача санкції у вигляді пені у сумі 24399,81грн, інфляційних 21969,06грн, річних 3015,47грн за порушення строків, передбачених договором щодо оплати вартості отриманого товару.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

  Згідно ст. 193 Господарського Кодексу (“ГК”) України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима;

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідач прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.3.6 цього Договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення та інші штрафні санкції.

Як убачається із матеріалів справи остання поставка товару була здійснена позивачем 08.10.2008р. Відповідно до умов договору (п.3.2) відповідач повинен був протягом двох днів з дати здійснення поставки оплатити отриманий товар, однак в порушення строків, передбачених договором відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

З урахуванням зазначеного, відповідно до п.4.1 договору та ст.625 Цивільного кодексу України позивачем за період з 11.10.2008р по 17.03.2009р були нараховані додатково проценти (річні) за користування грошовими коштами  у сумі 3015,47грн, інфляційні у сумі 21969,06грн.

       Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню, яку він нарахував за період з 11.10.2008р по 17.03.2009р за порушення зобов'язання відповідно до п.4.1 договору  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Розмір пені складає 24399,81грн.

  Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, за порушення зобов'язань або їх не належне виконання,  винна сторона сплачує господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня).

Господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо нарахування ним економічних санкцій (пені, інфляційних, річних) за несвоєчасну оплату відповідачем вартості отриманого товару, однак позивачем при нарахуванні таких санкцій були допущені арифметичні помилки, в зв'язку з чим суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача частково у розмірі 49333,01грн, з яких пеня у сумі 24349,34грн, річні у сумі 3015,47 та інфляційні у сумі 21968,20грн.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем господарських санкцій, за тих підстав, що несвоєчасна проплата за отриманий товар мала місце, в зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів Промінвестбанку України і за цих обставин його платіжні доручення були поверненні Промінвестбанком без виконання, не приймаються судом до уваги як такі, що є необґрунтованими.

Як убачається із договору поставки нафтопродуктів №40005320 від 03.01.2008р, відповідач при зазначенні своїх реквізитів визначив розрахунковий рахунок, який відкритий в Донецькому регіональному управлінні „Приватбанк”, отже відповідач мав можливість оплатити товар в інших установах банку в строки установлені договором і дані обставини не є непереборною силою в розумінні ст.617 ЦК України, на яку посилається відповідач.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не переробної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, виходячи із положень ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є не переробною силою, а відповідач у своїх додаткових поясненнях зазначив саме ту обставину, що в зв'язку із тяжким фінансовим становищем та несвоєчасним виконанням своїх зобов'язань контрагентами у товариства були відсутні кошти на банківському рахунку.

  З огляду на вищевикладене,  позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 24399,81грн, інфляційних у сумі 21969,06грн та процентів у сумі 3015,47грн є такими,  що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у сумі 1909,37грн підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України незалежно від результатів вирішення спору, оскільки зменшення суми позову на суму 141604грн основного боргу мало місце в зв'язку із сплатою відповідачем даної суми боргу в процесі розгляду справи, тому сплачене позивачем державне мито у сумі 1416,04грн підлягає віднесенню на відповідача, з вини якого виник спір, а сума державного мита 493,33грн відносить на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до ст.47 ГПК України поверненню підлягає державне мито у розмірі 637,12грн як надмірне сплачене, оскільки позивачем сплачене державне мито у сумі 2547грн.

На підставі статей 526, 530,625 Цивільного кодексу України , ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82, 83, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

       Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вик Оил” м.Київ  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Уран” м.Донецьк про стягнення річних у сумі 3015,47грн, пені у розмірі 24399,81грн та інфляційних у сумі 21969,06грн, у загальній сумі 49384,34грн – задовольнити частково.

      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Уран” (83120 м.Донецьк, вул.Університетська,80, код ЄДРПОУ 24802905, р/р 26003333825001 у Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вик Оил” (03045 м.Київ, Столичне шосе,98, код ЄДРПОУ 23125543) суму господарський санкцій у розмірі 49333,01грн:  інфляційних у сумі 21968,02грн, пені – 24349,34грн та річних – 3015,47грн.

               Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Уран” (83120 м.Донецьк, вул.Університетська,80, код ЄДРПОУ 24802905, р/р 26003333825001 у Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вик Оил” (03045 м.Київ, Столичне шосе,98, код ЄДРПОУ 23125543) витрати по сплаті державного мита в сумі 1909,37 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

           Видати накази після набрання рішенням чинності.

           Видати довідку на повернення державного мита у сумі 637,12грн як надмірно сплачене.

           Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до Донецького апеляційного господарського суду з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Ушенко Л.В.