Ухвала

від 21.10.2013 по справі 38/53-10(38/25-10(46/78-06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ УХВАЛА 21 жовтня 2013 року Справа № 38/53-10(38/25-10(46/78-06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22) Вищий господарський суд України у складі судді  Козир Т.П., розглянувши заяву приватного будівельно – монтажного підприємства "Промінь -92" про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі№38/53-10(38/25-10(46/78-                                                                                      06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22) за позовом  приватного будівельно – монтажного підприємства "Промінь -92" довідкритого акціонерного товариства "Автрамат" про стягнення 35 802,45 грн., В С Т А Н О В И В: Приватним будівельно-монтажним підприємством "Промінь-92" подано заяву про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі №38/53-10(38/25-10(46/78-06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22), в якій заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 13.06.2006. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2013 у справі №  38/53-10(38/25-10(46/78-06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22) Приватному будівельно-монтажному підприємству "Промінь-92" було надано строк до 10.10.2013 для усунення допущених у заяві недоліків. 09.10.2013 Приватне будівельно-монтажне підприємство "Промінь-92" на виконання вимог ухвали направило до Вищого господарського суду України додаток до заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі №  38/53-10(38/25-10(46/78-06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22). Однак заявником вимоги ухвали Вищого господарського суду України від 13.09.2013 не виконано належним чином, а саме: не подано до суду заяву з зазначенням конкретних різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування норм матеріального права та копії таких судових рішень. Таким чином, заявником зазначені в ухвалі недоліки в установлений строк не усунено. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в межах однієї справи не може бути підставою для перегляду постанови Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України, оскільки ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Колегія суддів звертає увагу на те, що заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення господарського суду, щодо якого подано заяву про перегляд судових рішень господарських судів, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Пунктом 1 частини четвертої статті 11120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо заявник не усунув зазначені судом недоліки протягом установленого строку заява повертається заявнику. За таких обставин заява приватного будівельно – монтажного підприємства "Промінь -92" не може бути допущена до перегляду Верховним Судом України та підлягає поверненню заявнику. Керуючись статтями 86, 11114-11120 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України УХВАЛИВ: Заяву приватного будівельно – монтажного підприємства "Промінь -92" про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі №38/53-10(38/25-10(46/78-06(1837/1-12,7379/2-21,6390/2-22) і додані до неї матеріали повернути заявнику. Суддя                                                                                                             Т. Козир