Ухвала

від 21.10.2013 по справі 3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 жовтня 2013 року Справа № 3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В., суддів:Бакуліної С.В., Малетича М.М., Панової І.Ю., Шевчук С.Р. розглянувши заявуФізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 23.04.2013 у справі№3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 за позовомПриватного акціонерного товариства "СТМ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 простягнення 25329,29 грн. та за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 доПриватного акціонерного товариства "СТМ" простягнення 58438,26 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2012 у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 задоволено первісний позов Закритого акціонерного товариства "СТМ" (далі - ЗАТ "СТМ") до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6); стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ЗАТ "СТМ" 25329,25 грн.; у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_6 до ЗАТ "СТМ" про стягнення 58438,26 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 ЗАТ "СТМ" замінено правонаступником - Приватним акціонерним товариством "СТМ" (далі - ПАТ "СТМ"); рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2012 у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову ПАТ "СТМ" до ФОП ОСОБА_6 про стягнення 25329,25 грн. відмовлено повністю; зустрічний позов ФОП ОСОБА_6 до ПАТ "СТМ" про стягнення 58438,26 грн. задоволено частково; стягнуто з ПАТ "СТМ" на користь ФОП ОСОБА_6 24965,71 грн. основного боргу, 2997,94 грн. - 3% річних, 19513,99 грн. втрат від інфляції, 1252,80 грн. витрат на проведення судової експертизи; у задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2012 залишено в силі.

ФОП ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34, у якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2011 у справі №37/490, від 13.07.2010 у справі №6/462-09, від 21.01.2010 у справі №39/71 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 23.04.2013 у справі №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову про стягнення заборгованості, оскільки матеріалами справи доведено, що за період з січня 2004 по квітень 2005 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 119049 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, відповідач поставив позивачу товар лише на суму 93719,75 грн., та оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, замовлення чи переписка, кошти у сумі 25329,29 грн. є безпідставно набутими, які згідно з нормами статті 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу. Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення заборгованості, 3% річних, втрат від інфляції, судом першої інстанції зазначено, що договір №37 від 12.01.2005, на підставі якого проводиться стягнення відповідно до статті 638 ЦК України не можна вважати укладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, а саме: не визначено які саме роботи підлягали виконанню, відсутній кошторис, у якому повинен бути визначений обсяг робіт, не встановлений конкретний строк виконання робіт.

Водночас у постановах від 13.07.2010 у справі №6/462-09 та від 29.03.2011 у справі №37/490, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар, інляційних втрат, пені та 3% річних, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки розрахунків в повному обсязі за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2010 у справі №39/71, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97-27/34 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ.Мирошниченко Судді: С.Бакуліна М.Малетич І.Панова С.Шевчук