cpg1251
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2013 р. Справа № 924/435/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Берун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірми "Проскурів-Смак" від 22.07.2013 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.13 р. у справі № 924/435/13
за позовом Комунального підприємства "Комунальники"
до відповідача Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірми "Проскурів-Смак"
про стягнення 14 606, 46 грн. основної заборгованості, 130, 57 грн. пені та 2 858, 56 грн. відшкодування земельного податку;
- дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 198 від 05 лютого 2010 року
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013 р. у справі № 924/435/13 (суддя Шпак В.О.) частково задоволено позов Комунального підприємства "Комунальники" до Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірми "Проскурів-Смак" та стягнуто з відповідача на користь позивача 14 606,46 грн. основної заборгованості, 126,07 грн. - пені, 2 858,56 грн. - відшкодування земельного податку, 2 867,16 грн. - судового збору; відмовлено у стягненні 4,50 грн. пені; розірвано договір суборенди нежитлового приміщення № 198, укладений 05.02.2010 р. між Комунальним підприємством "Комунальники" та Дочірнім підприємством агрофірми "Проскурів" фірмою "Проскурів-Смак". При прийнятті рішення суд виходив з того, що вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати та заборгованості з відшкодування земельного податку є обґрунтованою; відповідач умов договору належним чином не виконав, не подано будь-яких доказів сплати відповідачем спірної заборгованості; правильним є нарахування пені в сумі 126,07 грн.; систематичне невнесення відповідачем орендної плати є істотним порушенням договору суборенди.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів-Смак" звернулося з апеляційною скаргою від 22.07.2013 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013 р. у справі № 924/435/13 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, а висновки викладенні в рішенні не відповідають дійсності. ДП агрофірми "Проскурів" фірма "Проскурів-Смак" як відповідач не була належним чином повідомлена про дату, місце та час розгляду справи, усі судові повістки повертались відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання або за відсутністю адресата, що фактично не відповідає дійсності. Судом було проігноровано і не включено в склад учасників процесу Хмельницьку обласну раду, як єдиного власника займаного ДП агрофірми "Проскурів" фірмою " Проскурів-Смак" приміщення. Відповідно до ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, а також якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Приймаючи рішення про дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 198, укладеного 05.02.2010 р., судом безпосередньо не було досліджено питання систематичної несплати орендної плати, так як ДП агрофірми "Проскурів" фірмою "Проскурів-Смак" в період з 20 березня по 4 червня 2013 р., проводилось погашення заборгованості перед Комунальним підприємством "Комунальники", що підтверджується відповідними платіжними дорученням.
Позивач - Комунальне підприємство "Комунальники" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області в справі № 924/435/13 від 27.05.2013 р. без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірми "Проскурів-Смак " - без задоволення, посилаючись на те, що господарський суд Хмельницької області правомірно виніс рішення у даній справі про стягнення заборгованості у сумі 20 462,75 грн. та дострокове розірвання договору суборенди приміщення № 198 від 05.02.2013 р. Відповідач систематично не вносив орендної плати (істотна умова договору суборенди) до вирішення спору в суді, про що свідчить вищенаведений розрахунок. Доводи скаржника про те, що йому було невідомо про розгляд даної справи № 924/435/13, та відповідно в судовому засіданні за відсутності відповідача було проголошено вступну та результативну частину рішення, спростовуються матеріалами справи: неоднарозово оголошувалися перерви з метою залучення відповідача до розгляду справи; не зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, в судові засідання він не з'являвся, вимог ухвал суду від 28.03.2013р., 08.04.2013р., 23.04.2013р., 16.05.2013р. не виконував, свого представника не направляв, письмового відзиву на позов не подавав, причин невиконання вимог суду не повідомляв. При розгляді справи в господарському суді ухвалою від 23.04.2013 р. по справі № 924/435/13 позивача зобов'язано надати довідку про включення до Єдиного державного реєстру відповідача, яка була надана на вимогу суду та наявна у матеріалах справи, де зазначена адреса відповідача Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша, на яку і відправлялися: позовна заява, судові повістки та рішення. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. З дати подачі позову до господарського суду про стягнення заборгованості та дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення (подано 27.03.2013 р.) по дату винесення рішення по справі № 924/435/13 від 27.05.2013 р. скаржником не було здійснено жодного платежу по орендній платі згідно договору суборенди нежитлового приміщення від 05.02.2010 р. (окрім відшкодування податку на землю 29.03.2013 р. у сумі 714,64 грн. за січень 2013 р.). Щодо платіжних доручень, які додані до апеляційної скарги, то слід зазначити - проплати по даних платіжних доручення № 86 від 21.02.2013 р. на суму 3 000,00 грн.; № 215 від 04.06.2013р. на суму 4 569,72 грн.; № 90 від 26.02.2013 р. на суму 3 000,00 грн.; № 210 від 30.05.2013 р. на суму 4 500,00 грн. здійснені згідно рахунків виставлених на підставі договору № 43 оренди обладнання від 15.03.2010 р., який не є предметом розгляду у даному спорі. Платіж у сумі 3 650,06 від 04.06.2013 р. за оренду приміщення у січні, платіж у сумі 714,64 грн. від 04.06.2013 р. відшкодування податку на землю за лютий та подальше швидке погашення заборгованості (платіж від 25.06.2013 р. у сумі 7 306,34 грн. та платіж від 26.06.2013 р. у сумі 3 650,06 грн.) по зазначеному договору суборенди лише в межах суми позову, свідчить про те, що скаржник знав про розгляд справи в господарському суді та, відповідно, йому було відомо про рішення суду, однак свідомо ігнорував судові засідання, а в майбутньому свою відсутність використав, як аргумент при поданні апеляційної скарги.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал апеляційного суду) (а.с. 180-181).
Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
01.02.2010 р. між Спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (орендодавець) та Комунальним підприємством "Комунальники" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 182, згідно пунктів 1.1, 1.2, якого, предметом договору є оренда нежитлового приміщення за адресою: 29005, місто Хмельницький Хмельницької області, майдан Незалежності, будинок 2; орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину нежитлового приміщення Будинку рад, площею 517,3 кв.м., від загальної площі 8 210,4 кв.м. з метою використання його під пункт харчування (а.с. 51-52).
Відповідно до підпункту 4.2.3 договору орендар має право з метою ефективного використання предмета оренди здавати в суборенду орендоване приміщення або його частину за погодженням з орендодавцем.
05.02.2010 р. між Комунальним підприємством "Комунальники" (суборендавець) та Дочірнім підприємством агрофірми "Проскурів" фірмою "Проскурів-Смак" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 198 (а.с. 20), пунктом 1.1 якого передбачено, що предметом договору є оренда частини нежитлового приміщення за адресою: м. Хмельницький Хмельницької області, майдан Незалежності, будинок 2 (а.с.8-9).
Згідно пунктів 1.2, 1.2.1 договору суборендавець надає, а суборендар приймає в суборенду частину нежитлового приміщення Будинку рад, площею 517,3 кв.м., від загальної площі 8 210,4 кв.м. з метою використання його під їдальню; суборендар користується нежитловим приміщенням на підставі договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між Спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради та Комунальним підприємством "Комунальники", посвідченого Сорокатюк Н.А. - приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 01.02.2010 р., за реєстровим номером 182.
Термін дії цього договору починається за згодою сторін з 05. 02. 2010 р. та закінчується 31. 01. 2015 р. (пункт 1.3 договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.6 договору орендна плата є платежем, який вносить суборендар орендавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності; за домовленістю сторін сума орендної плати із урахуванням ПДВ становить 653 468 грн. (орендна ставка - 6 відсотків, орендна плата за 1м.кв. - 5,27 грн.). Податок на додану вартість сплачується суборендарем у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством України у розмірі 20 відсотків, що становить 1,05 грн. Загальна сума орендної плати становить 3 269,34 грн. за календарний місяць оренди. Експлуатаційні витрати предмета суборенди: освітлення приміщень та території; тепло-, водо-, постачання приміщення; охорона; прибирання фойє та коридорів, місць загального користування; прибирання сміття, снігу, льоду на прилеглій території. Експлуатаційні витрати предмета суборенди сплачуються окремо від орендної плати пропорційно займаної площі згідно рахунків суборендодавця або самостійно укладених угод з відповідними організаціями. Орендна плата перераховується суборендарем щомісячно в терміни, до 25 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць на підставі виставленого суборендодавцем рахунку.
Пунктом 2.7 договору від 05.02.2010 р. передбачено, що за несвоєчасне внесення суборендарем орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендодавцеві орендну плату, експлуатаційні витрати по утриманню предмета суборенди та відшкодовувати суборендодавцю земельний податок пропорційно займаній площі (підпункт 4.1.2 договору).
Пунктами 7.1, 7.4 передбачено, що договір оренди діє з 05.02.2010 р. по 31.01.2015 р. Цей договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (господарського) суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідач всупереч умовам договору суборенди належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість з орендної плати за січень-березень 2013 р. в сумі 10 956, 40 грн. та з відшкодування земельного податку за січень-березень 2013 р. в сумі 2 143,92 грн. (а.с.2-3).
Актами приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2013 р., 28.02.2013 р., 31.03.2013 р. стверджується надання послуг суборенди приміщення їдальні по договору суборенди від 05.02.2010 р. (а.с. 39-41).
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, станом на 16.05.2013 р. за відповідачем, за рахунок несплати орендної плати за квітень 2013 р. в розмірі 3 650, 06 грн. та податку на землю за квітень 2013 р. в розмірі 714,64 грн., рахується заборгованість по орендній платі в сумі 14 606,46 грн., з податку за землю в сумі 2 113, 92 грн., що підтверджується рахунками № 8 від 11.01.2013 р., № 48 від 12.02.2013 р., № 64 від 11.03.2013 р., № 81 від 09.04.2013 р. , № 92 від 20.03.2013 р. (а.с. 14-16, 59),
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за січень-квітень становить 14 606,46 грн., з відшкодування земельного податку - 2 858,56 грн. В матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати відповідачем спірної заборгованості.
Листом № 1-35 від 12.02.2013 р. позивач, посилаючись на підстави розірвання договору найму (стаття 782 ЦК України), звертався до відповідача із пропозицією достроково припинити дію договору суборенди нежитлового приміщення № 198 у зв'язку із наявністю заборгованості станом на 01.02.2013 р. в сумі 22 615, 87 грн. (а.с. 34, 36).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено що, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Пунктами 1, 6 статті 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтями 18 і 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарського діяльності.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 14 606,46 грн. з орендної плати та 2 858,56 грн. з відшкодування земельного податку нарахована позивачем правомірно та обґрунтовано, доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.
Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач, керуючись пунктом 2.7 договору від 05.02.2010 р. на суму заборгованості за 3 місяці, нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 130, 57 грн. за період з 26.01.2013 р. по 25.03.2013 р. (а.с. 11).
Судом першої інстанції, з врахуванням норми частини 6 статті 232 ГК України, щодо періоду нарахування пені, правомірно встановлено, що у стягненні 4,50 грн. пені слід відмовити, оскільки правильним є нарахування пені в сумі 126,07 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
З урахування наведеного, відповідач порушував істотну умову договору суборенди, не сплачуючи орендну плату. Отже, наявні правові підстави для розірвання укладеного між сторонами договору суборенди нежитлового приміщення № 198 від 05 лютого 2010 року.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.
Доводи апелянта щодо сплати орендної плати, на підтвердження яких ним додано ксерокопії платіжних доручень та виписок банку, колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.
Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідачем - Дочірнім підприємством агрофірми "Проскурів" фірми "Проскурів-Смак" до апеляційної скарги додано копії платіжних доручень та банківських виписок, які не були засвідчені належним чином та не могли розцінюватися апеляційним судом як належні і допустимі докази у справі.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р. розгляд апеляційної скарги у даній справі було відкладено та зобов'язано відповідача (апелянта) подати суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 86 від 21.02.2013 р.; № 76 від 20.02.2013 р.; № 75 від 20.02.2013 р.; № 141 від 29.03.2013 р.; № 217 від 04.06.2013 р.; № 216 від 04.06.2013 р. № 215 від 04.06.2013 р.; № 90 від 26.02.2013 р.; № 210 від 30.05.2013 р.; банківських виписок по рахунку від 21.02.2013 р.; 20.02.2013 р.; 29.03.2013 р.; 26.02.2013 р.; 30.05.2013 р.; виписки по рахунку за період з 04.06.2013 р. до 04.06.2013 р. та їх оригінали для огляду в судовому засіданні.
Однак, вимоги даної ухвали суду відповідач не виконав, про причини не виконання суд не повідомив.
Надані апелянтом ксерокопії платіжних доручень та банківських виписок про сплату орендної плати та земельного податку не можуть вважаються належними і допустимими доказами, оскільки вони не засвідчені належним чином, з них не вбачається за що саме сплачено кошти - за оренду приміщення чи обладнання.
Відповідно до абзаців 1, 4, 5, 6 пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 із подальшими змінами та доповненнями, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.
З поданих ксерокопій платіжних доручень та банківських виписок не можливо достовірно встановити, які саме проплати здійснював відповідач та на підставі яких договорів здійснювались відповідні платежі.
Дані, копії поданих документів є нечитабельними та не належним чином засвідчені, не відповідають вищевказаним вимогам ГПК України щодо належності та допустимості письмових доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013 р. у справі № 924/435/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства агрофірми "Проскурів" фірми "Проскурів-Смак" від 22.07.2013 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2013 |
Оприлюднено | 05.11.2013 |
Номер документу | 34500875 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Сініцина Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні