Ухвала

від 10.10.2013 по справі 2а-5003/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/22220/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-5003/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Тепловозоремонтний завод») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2010 № 0000722305/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну невиїзної перевірку позивача з питань правових відносин із суб'єктами господарської діяльності: ТОВ «Українська фінансова компанія АРІЄС», «Мітон-Груп» та ТОВ «Леорд Плюс-К» по ланцюгу постачання ТОВ «Т-Інжинірінг», ТОВ «Дніпроспецсплав» по ланцюгу постачання ТОВ «Електрохім», яке є постачальником ТОВ «Схід Експорт», за рахунок яких були задекларовані суми бюджетного відшкодування у серпні, жовтні, грудні 2009 року, за результатами якої складено акт № 6531/23-6/13962568 від 16.07.2010.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинили завищення заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 109722,46 грн., в т.ч.: за серпень 2009 року на 41339,13 грн., за жовтень 2009 року на 47983,33 грн., за грудень 2009 року на 20400,0 грн.

Порушення обумовлені тим, що позивачем був укладений з ТОВ «Українська фінансова компанія АРІЄС» (постачальник) договір поставки № 70-30/45 від 14.07.2009, предметом якого була поставка продукції, найменування, кількість, ціна на кожну партію визначалася в додаткових угодах до даного договору. При цьому покупець зобов'язувався здійснити попередню оплату в розмірі 100% від вартості продукції протягом 4 банківських днів після підписання договору. На підтвердження здійснення попереднього платежу за вказаним договором позивачем до суду була надана копія платіжного доручення № 1816 від 17.07.2009. Товар був отриманий за видатковими накладними № РН-017-001 від 23.07.2009, № РН-061-001 від 22.09.2009. По вказаній поставці продавець видав позивачу податкові накладні № 13.001 від 17.07.2009 та № 61.001 від 22.09.2009.

На запит ДПІ у м. Полтаві була отримана відповідь ДПІ Фрунзенського району м. Харкова від 20.01.2010, в якій повідомлялося, що ТОВ «Українська фінансова компанія АРІЄС» станом на 12.07.2010 визнано банкрутом.

Виявлені порушення також пов'язані з тим, що позивачем з ТОВ «Т-Інжинірінг» (постачальник) були укладені договори поставки № 02/08 від 11.03.2008 та № 70-60/34 від 21.05.2009, предметом яких є деталі та устаткування, що використовується при обладнанні тепловозів. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду першої інстанції були надані копії податкових накладних № 89 від 22.06.2009, № 97 від 30.06.2009, № 7 від 02.07.2009, видаткових накладних № РН-00007/1 від 02.07.2009, № РН-00089 від 22.06.2009, № РН-00097 від 30.06.2009, оплата за отриману продукцію була проведена платіжним дорученням № 2067 від 03.08.2009.

Відповідач наполягає на тому, що формування податкового кредиту по вказаній операції було безпідставним, оскільки постачальники контрагента позивача по ланцюгу до виробника не сплатили до бюджету ПДВ у зв'язку з тим, що ТОВ «Мітон-Груп» за інформацією ДПІ Оболонського району м. Києва має статус 11 «Припинено але не знято з обліку», ТОВ «Леорд Плюс-К» за юридичною адресою не знаходиться, тобто ПДВ до бюджету не був сплачений.

Також відповідачем вказувалося, що позивачем з ТОВ «Схід Експорт» були укладені договори поставки № 2009/08 від 24.09.2009 та № 70-06/91 від 10.12.2009. На підтвердження виконання умов зазначених договорів були оформлені податкові накладні № 8 від 02.10.2009, № 7 від 06.10.2009, видаткова накладна № 6 від 02.10.2009. Оплата за поставлену продукцію була проведена шляхом заліку зустрічних однорідних грошових вимог, що підтверджено відповідним актом. Проте постачальником продавця по вказаним договорам є ТОВ «Електрохім», якому товар поставлявся ТОВ «Дніпроспецсплав», а провести перевірку останнього не було можливості.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що чинне не час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не передбачає обов'язку або права платника податків контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість або сплату податку на додану вартість до бюджету своїми контрагентами по ланцюгу постачання.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров