Постанова

від 23.10.2013 по справі 2а-9040/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/79422/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Закревської Л.В., відповідача:Пироженка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро «Нерухомість і місто»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012

у справі № 2а-9040/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро «Нерухомість і місто»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро «Нерухомість і місто» (надалі - позивач, ТОВ «Бюро «Нерухомість і місто») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав ненадання ТОВ «Бюро «Нерухомість і місто» доказів, які б підтвердили фактичне виконання зобов'язань за договором комісії, що свідчить про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 700 000,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2012 року, за результатами якої 18.05.2012 складено акт № 16/15-6/34527967 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 1 700 000 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 0000037156, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1 700 000 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 425 000,00 грн.

Судами встановлено, що 14.12.2011 між позивачем та ТОВ «К.А.Н.» укладено договір комісії № 14/12-11, за умовами якого ТОВ «К.А.Н.» зобов'язалось за дорученням позивача та за його рахунок і в його інтересах, але від свого імені, укласти один або декілька договорів, що необхідні для передачі останньому нежилих приміщень, що будуть отримані за результатами виконання цього договору.

За цим же договором позивач зобов'язався відшкодувати ТОВ «К.А.Н.» усі витрати, пов'язані з виконанням цього договору.

Розрахунок між сторонами договору здійснювався шляхом внесення ТОВ «Бюро «Нерухомість і місто» грошових коштів, в національній валюті України, на поточний рахунок ТОВ «К.А.Н.» у порядку, передбаченому додатком № 1 до цього договору.

ТОВ «К.А.Н.», за результатами виконання договору, зобов'язувалося передати позивачу нежилі приміщення за актом прийому-передачі. Звіт про виконання договору комісії ТОВ «К.А.Н.» мало надати позивачу разом з актом прийому-передачі нежилих приміщень.

У цьому ж договорі, зазначалось, що у випадку невиконання ТОВ «К.А.Н.» доручення позивача у строк до 30.09.2012 він зобов'язаний повернути усі отримані грошові кошти від позивача до 31.12.2012.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011 та 16.12.2011 позивачем здійснено передоплату ТОВ «К.А.Н.» на виконання умов договору комісії № 14/12-11 у сумі 10 200 000,00 грн., у т.ч. 1 700 000,00 грн. податок на додану вартість.

У зв'язку з чим, ТОВ «К.А.Н.» виписало ТОВ «Бюро «Нерухомість і місто» податкові накладні від 15.12.2011 № 1, на загальну суму 9 600 000 грн., та від 16.12.2011 № 2, на загальну суму 600 000 грн.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за фактом сплати такого податку у попередньому періоді.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ТОВ «Бюро «Нерухомість і місто» обґрунтовано та законно заявлено у декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у розмірі 1 700 000 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 0000037156, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1 700 000 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 425 000,00 грн. є протиправним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, але порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро «Нерухомість і місто» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 у справі № 2а-9040/12/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000037156 від 07.06.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро «Нерухомість і місто» (ЄДРПОУ 34527967, МФО 322904, р/р № 2600200129966 КРД «Райфайзен Банк Аваль») 4 721,20 грн. судових витрат.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна