Рішення

від 29.10.2013 по справі 5009/1581/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/23/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 Справа № 5009/1581/12

За позовом: Приватного підприємства "Май-2000" (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарська, 210-21)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельщиков, 1А)

про стягнення 160 264 грн. 76 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Бащак В.М., дов. № 27/1 від 26.02.2013р.; Корнієнко М.О., договір № 1604/юр від 16.04.12р. - адвокат

Від відповідача : Фуриленко Д.В., дов. № 49 від 29.10.2013р.

Приватне підприємство "Май-2000", м. Бердянськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс", м. Бердянськ суми заборгованості за договором № 25/08 від 25.08.2011 р. у розмірі 99 962 грн. 13 коп., 3 643 грн. 04 коп. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення з 11.01.2012 р. по 17.04.2012 р., 711 грн. 26 коп. 3% річних, 467 грн. 26 коп. суму втрат від інфляції з 11.01.2012 р. по 31.03.2012 р., 49 981 грн. 07 коп. штрафу, передбаченого п. 4.1.2 договору, також заявлено до стягнення судові витрати: судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.04.2012 р., справу № 5009/1581/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1581/12, присвоєно справі номер провадження 27/23/12 та призначено судове засідання на 28.05.2012 р.

На підставі ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 28.05.2012 р. та 18.06.2012 р. оголошувались перерви, з метою надання додаткових доказів для розгляду справи по суті.

Сутність спору викладено в ухвалах суду від 26.06.2012 р., 27.12.2012 р., 12.03.2013 р., 22.03.2013 р., 16.04.2013 р.

Ухвалою суду від 04.06.2013 р. провадження у справі № 5009/1581/12 поновлено та призначено судове засідання на 01.07.2013 р.

У судовому засіданні 01.07.2013 р., на підставі статті 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 18.07.2013 р. за клопотанням представника позивача, для підготовки додаткових доказів по суті спору.

Ухвалою суду від 18.07.2013р. призначено у справі № 5009/1581/12 судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12.09.2013р. справа № 5009/1581/12 повернулася до господарського суду Запорізької області без виконання судової бухгалтерської експертизи.

Виконуючим обов'язки завідувача Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Майстренко О.І. у супровідному листі пояснено, що згідно ухвали суду від 18.07.2013р. витрати на проведення експертизи покладено на Приватне підприємство "Май-2000". 07.08.2013р. (вих. № 01/100-13/216 від 07.08.2013р.) на адресу ПП "Май-2000" було направлено рахунок № 10013зап від 07.08.2013р. та акти попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта № 100-13 від 07.08.2013р.

Станом на 07.09.2013р. на рахунок інституту грошові кошти від ПП "Май-2000", щодо сплати рахунку № 10013зп від 07.08.2013 р. не надійшли, у зв'язку з чим матеріали справи № 5009/1581/12 повернуті на адресу суду без виконання.

12.09.2013р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява ПП "Май-2000", в якій позивач пояснює наступне: 31.07.2013р. позивач звернувся на адресу Бердянської міжрайонної прокуратури з заявою щодо проведення перевірки за фактом шахрайських дій ТОВ "Барк" стосовно отримання та не оплати пального за договором від 25.08.2011 року.

Відповідно до листа прокуратури від 05.08.2013р., заяву товариства ПП "Май-2000" щодо неправомірних дій ТОВ "Барк", направлено до Бердянської об'єднаної податкової інспекції та Бердянського ГУ УМВС України в Запорізькій області для розгляду по суті.

Наразі за заявою ПП "Май - 2000" проводиться перевірка фактичних обставин справи у тому числі перевірці будуть піддані й питання що поставленні на виконання експерту у зв'язку з заявленим клопотанням.

За таких обставин позивач вважає, що проведення експертизи є недоцільним так як по суті її висновки будуть дублювати висновки органів, що проводять перевірки викладених фактів за зверненням ПП "Май - 2000".

На підставі викладеного вище, враховуючи заяву позивача у справі, ухвалою суду від 17.09.2013р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.10.2013р.

У судовому засіданні 03.10.2013р. оголошувалася перерва до 29.10.2013р. з метою надання сторонами додаткових доказів у справі.

29.10.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/1581/12.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 29.10.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступними обставинами. З 02.12.2011 р. по 31.12.2011 р. на умовах часткової попередньої оплати обумовлених укладеним між сторонами договором № 25/08 від 25.08.2011 р. позивач здійснив постачання відповідачу партії нафтопродуктів. Відповідно до акту звірки взаємовідносин від 01.01.2012 р. станом на 01.01.2012 р. сальдо на користь позивача становить 77877,93 грн. У січні 2012 р. на умовах часткової попередньої оплати за договором № 25/08 від 25.08.2011 р. позивач здійснив постачання відповідачу партії нафтопродуктів по двом накладним на суму 22800,00 грн. (накладна № 23/1 від 23.01.2012 р. по довіреності № 7 від 23.01.2012 р. через Гострік П.А.) та на суму 17284,20 грн. (накладна № 27/1 від 27.01.2012 р. по довіреності № 8 від 27.01.2012 р. через Гострік П.А.). На підприємстві позивача прийнято правило видачі зведених податкових накладних (з урахуванням перших подій на початок та кінець місяця, тобто на суму, що відповідає вартості відвантажених нафтопродуктів. 11.01.2012 р. від відповідача надійшла оплата за договором на суму 18000,00 грн. З того часу і по сьогоднішній день відповідач більше не здійснював оплату нафтопродуктів, отриманих за умовами договору № 25/08 від 25.08.2011 р. Таким чином, за договором № 25/08 від 25.08.2011 р. за відповідачем існує заборгованість перед позивачем на суму 99962,13 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором № 25/08 від 2508.2011 р. у розмірі 99962,13 грн. (сума боргу за поставлені нафтопродукти станом на 17.04.2012 р.), 3643,04 грн. (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення з 11.01.2012 р. по 17.04.2012 р.), 711,26 грн. - 3% річних, 467,26 грн. -суму інфляції з 11.01.2012 р. по 31.03.2012 р., 49981,07 грн. штрафу, передбаченого п. 4.1.2 договору, а всього 154764,76 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю з підстав, зазначених у письмовому відзиві та письмових доводах, які долучені до матеріалів справи, в яких зазначив, що порядок приймання продукції за договором № 25/08 від 2508.2011р. не визначений, проте існують нормативні документи, які регламентують порядок приймання товару. Жодного з документів, передбачених законодавством, а саме: акту приймання-передачі продукції або акту приймання нафтопродуктів позивачем всупереч вимогам законодавства не складалося та не підписувалося. Відповідач в порушення вимог діючого законодавства не виписував на попередню оплату по першій події податкову накладну. Тобто відповідач, отримуючи попередню оплату, залишав у себе на відповідальне зберігання дизельне пальне, яке по теперішній час повинно зберігатися, згідно з умовами договору на зберігання дизельного пального, копія якого долучена до матеріалів справи. Акт звірення взаємовідносин, на який посилається позивач, не є документом первинної бухгалтерської звітності і не є належним доказом. Накладні № 23/1 від 23.01.2012 р. та № 27/9 від 27.01.2012 р. складені з грубим порушенням вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Довіреності № 7 від 23.01.2012 р. та № 8 від 27.01.2012 р. на ім'я Гострик П.А. особисто директором відповідача не підписувалися, ідентифікувати осіб, які здійснили підписи на перелічених документах, не представляється можливим, у зв'язку з чим не має обґрунтованих підстав стверджувати, що на довіреностях є підпис одержувача Гострик П.А. Жодна довіреність не підписана директором ТОВ "БАРК" Череповським В.П. для отримання від позивача бензовоз них партій. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Господарським судом встановлено, що 25.08.2011р. між Приватним підприємством "Май-2000" (постачальник) та ТОВ "Базовий азовський рибопереробний комплекс" (споживач) був укладений договір № 25/08.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник забезпечує нафтопродуктами та заправляє автотранспорт споживача в об'ємах, заявлених споживачем та в межах наявних ресурсів ПСМ.

Згідно п. 1.2 договору об'єм, строки та порядок отримання нафтопродуктів узгоджуються, при необхідності окремими угодами.

Відповідно до п. 2.1.3 договору споживач здійснює часткову оплату за отримане паливо протягом місяця з зобов'язанням повної оплати протягом 5-ти банківських днів наступного місяця.

З 02.12.2011р. по 31.12.2011р. на умовах часткової попередньої оплати обумовлених укладеним між сторонами договором № 25/08 від 25.08.2011р. позивач здійснив постачання відповідачу партії нафтопродуктів.

Відповідно до акту звірки взаємовідносин від 01.01.2012р. станом на 01.01.2012р. сальдо на користь позивача становить 77 877 грн. 93 коп.

У січні 2012р. на умовах часткової попередньої оплати за договором позивач здійснив постачання відповідачу партії нафтопродуктів по двом накладним на суму 22 800 грн. 00 коп. (накладна № 23/1 від 23.01.2012р. по довіреності № 7 від 23.01.2012р. через Гострік П.А.) та на суму 17 284 грн. 20 коп. (накладна № 27/1 від 27.01.2012р. по довіреності № 8 від 27.01.2012р. через Гострік П.А.).

На підприємстві позивача прийнято правило видачі зведених податкових накладних (з урахуванням перших подій на початок та кінець місяця, тобто на суму, що відповідає вартості відвантажених нафтопродуктів.

11.01.2012р. від відповідача надійшла оплата за договором на суму 18 000 грн. 00 коп.

Отже, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу нафтопродукти, зазначені у накладних.

В порушення умов договору, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлені нафтопродукти у розмірі 18 000 грн. 00 коп., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 99 962 грн. 13 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору споживач зобов'язувався у строк, вказаний у пункті 2.1.3 договору оплатити у повному обсязі отримані ним нафтопродукти.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, що визначає святкові дні у 2012 році, оскільки 1 січня 2012 року - це неділя, то Новий рік - 2012 святкувався з 31 грудня (субота) по 2 січня (понеділок) включно.

Вихідний день 7 січня (Різдво), що випадає на суботу, було перенесений на понеділок 9 січня. Отже перші п'ять банківських днів січня 2012 року це 2, 3, 4, 5, 6 та 10 січня.

Таким чином не пізніше 10 січня 2012 року ТОВ «Барк» повинно було відповідно до умов договору сплатити на користь ПП «Май - 2000» суму заборгованості у розмірі 77 877 грн. 93 коп., що зафіксовано у акті звірки взаємовідносин від 01.01.2012р.

За поставлені у січні нафтопродукти по двом накладним: на суму 22 800 грн. 00 коп. (накладна № 23/1 від 23.01.2012 року по довіреності № 7 від 23.01.2012 року через Гострік П.А). та на суму 17 284 грн. 20 коп. (накладна № 27/1 від 27.01.2012 року по довіреності № 8 від 27.01.2012 року через Гострік П.А) ТОВ «Барк» повинно було сплатити відповідно не пізніше 07.02.2012р.

В обумовлені умовами договору строки, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, ТОВ «Барк» заборгованість перед ПП «Май - 2000» не сплатило, в результаті чого позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 2703/1 від 27.03.2012р. з вимогою сплатити суму заборгованість у розмірі 99 962 грн. 13 коп.

Претензія позивача отримана уповноваженим представником відповідача Кочетовою - 31.03.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням (копія міститься в матеріалах справи), але залишилася без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи містяться довіреності, що виданні від імені ТОВ «Барк» для отримання у ПП «Май - 2000» пального: довіреність серії ААГ № 077746 від 29.09.2011р., довіреність № 10 від 26.10.2011р., довіреність № 17 від 01.11.2011р., довіреність № 33 від 01.12.2011р., довіреність № 40 від 14.12.2011р., довіреність № 44 від 21.12.2011р., довіреність № 44/1 від 23.12.2011р., довіреність № 47 від 30.12.2011р., довіреність № 7 від 23.01.2012р., довіреність № 8 від 27.01.2012р. таі видаткові накладні, що містять печатку та підпис ПП «Май - 2000» про відпуск пального та ТОВ «Барк» про отримання пального: видаткова накладна № 20/3 від 20.12.2011р., видаткова накладна № 29/4 від 29.09.2011р, видаткова накладна № 31/4 від 31.10.2011р., видаткова накладна № 30/12 від 30.11.2011р., видаткова накладна № 21/2 від 21.12.2011р., видаткова накладна № 24/1 від 24.12.2011р., видаткова накладна № 29/12 від 29.12.2011р., видаткова накладна № 31/4 від 31.12.2011р., видаткова накладна № 23/1 від 23.01.2012р., видаткова накладна № 27/9 від 27.01.2012р.

Ухвалою суду від 16.04.2013р. призначено у справі № 5009/1581/12 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам філіалу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

03.06.2013р. на адресу господарського суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 5009/1581/12 з висновком судової почеркознавчої експертизи № 45-13 від 31.05.2013р.

Почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи посадових осіб ТОВ "Барк" на первинних бухгалтерських документах зроблено не від імені осіб, що зазначені в їх реквізитах.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У судових засіданнях, представник відповідача Череповський В.П. визнав, що на усіх спірних первинних документах міститься оригінальний відтиск печатки ТОВ «Барк».

Відповідно до п. 5.26 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів» відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації.

Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Основне призначенні відбитку печатки є саме засвідчення підпису особи, тому при отриманні вказаних первинних документів, що видані від імені ТОВ «Барк» ПП «Май - 2000» здійснювало відпуск товарів особам, що в них зазначено, так як вказані документи мають засвідчений печаткою ТОВ «Барк» підпис, тому будь - яких сумніві з приводу дійсності підписів у позивача не виникало.

Отже аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на документі підтверджує лише його форму, в якій його вчинено,«- письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами (в даному разі отримання товару) підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Крім того, відповідно п. 3.4.1 "Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів" затв. Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника .

Підтвердженням отримання товару слугує наявність систематичних надходжень грошових коштів від імені ТОВ «Барк» на рахунки ПП «Май-2000» за отриманий товар (нафтопродукти) протягом усього періоду його відпуску.

Пояснення Череповського В.П. щодо оплати товару, що закладено на зберігання не приймаються до уваги, так як факт закладання пального на зберігання не знаходить свого документального підтвердження, так само як і надходження вказаних сум у якості попередньої оплати передбачено умовами договору № 25/08 від 25.08.2011р. лише з подальшою вибіркою пального протягом десяти діб.

Крім того, з наданих суду доказів вбачається, що у вказані періоди підприємством відповідача здійснювалося завезення пального на територію порту. Об'єми пального та дати завезення співпадають з об'ємами та датами отримання пального у ПП «Май - 2000».

Крім того, відповідно до відзиву відповідача від 25.05.2012р. ТОВ «Барк» повідомило суд що у відповідності до наказу № 2-о від 30.03.2013 року на підприємстві створено комісію щодо звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Барк» та ТОВ «Май-2000», при цьому у доданому до заперечень акті № 1 від 24.05.2013р., що складено за наслідками вказаної інвентаризації відображено лише банківські виписки.

Про факт передання товару на зберігання за укладеним договором ТОВ «Барк» не вказує, так само не надає будь - які первинні документи щодо вчинення цієї операції.

Натомість з доданої до заперечень докладної головного енергетика Онопрієнко Н.А. від 04.04.2012р. вбачається пропозиція залишити оплачене ГСМ на відповідальне зберігання ПП «Май - 2000» на умовах договору зберігання від 25.08.2011р., тим самим підтверджуючи, що до 04.04.2012р. вказаний товар на відповідальне зберігання не передавався.

Відповідно до договору зберігання від 25.08.2011р., а саме: п. 2.1 передача на зберігання ГСМ оформлюється актом приймання-передачі ГСМ на відповідальне зберігання.

Заперечення відповідача стосовно отримання ГСМ ґрунтуються на тому, що ним не отримувалося вказаних об'ємів пального, при цьому ніяким чином не пояснюється що за пальне було передане ними на зберігання, адже будь - яка інша первинна документація на отримання товару, крім тієї, що вже наявна у матеріалах справи, ТОВ «Барк» суду не надавалась.

Крім того, п. 2.2 договору передбачений обов'язок замовника попереджувати про чергове надходження нафтопродуктів не пізніше чим за три дні. Вказані попередження, як документальні докази суду не надавались.

Таким чином, при відпуску товару ПП «Май - 2000» мало первинні документи з засвідченим печаткою ТОВ «Барк» підписом осіб, тому жодних сумнівів щодо їх дійсності у позивача не виникало.

Відповідно до пояснень представника відповідача Череповського В.П., що були надані під звукозапис у судових засіданнях вбачається, що ТОВ «Барк» визнає лише один факт постачання товару за договором, це партія товару, що отримана відповідно до видаткової накладної № 29/4 від 29.09.2011р., за довіреність серії ААГ № 077746 від 29.09.2011р. на підтвердження вказаних обставин ним у судовому засіданні було надано для огляду оригінали відомостей щодо отримання пального, існування котрих ним у попередніх судових засіданнях заперечувалося.

Однак висновком судової експертизи встановлено, що вказані документи не підписувалися особами від імені котрих вони видані.

Отже, відповідач підтверджує факт отримання товару навіть за документами, що підписанні іншими особами, а не від імені котрих вони видавалися.

Усі інші накладні та довіреності відповідач не визнає, мотивуючи це тим, що фактично довіреності не видавалися, про існування видаткових накладних відповідач не знав. Однак вказана позиція представника ТОВ «Барк» Череповського В.П. не узгоджується з наступним:

Згідно ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яку затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).

Вказані довіреності містять відтиск печатки юридичної особи - ТОВ "Барк"

Відповідно до п. 3.4.1 Наказу МВС України № 17 від 11.01.1999 року «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже видаючи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей повноважним на вчинення таких дій особам, керівник підприємства - відповідача повинен бути повідомлений на який документ ставиться відбиток печатки юридичної особи та для виконання якої дії за ними.

Доказів передання печатки інший особі, порушень використання печатки чи наказів та призначення відповідальних осіб щодо її зберігання судам надано не було.

Крім того, протягом взаємодії за договором ПП «Май - 2000» неодноразово надавало ТОВ «Барк» податкові накладні. Факт їх отримання та декларування представником ТОВ «Барк» Череповським В.П. підтверджено, факт їх використання будь яким чином не спростовано.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрах виданих податкових накладних, які відповідають даним податку до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за вказані періоди 2011, 2012 років, що підтверджується відповіддю Бердянської ОДПІ від 13.02.2013 року № З/ЗПІ/11-06 про відсутність розбіжностей між даними податкових декларації по податку на додану вартість ПП «Май-2000» з ТОВ «БАРК» за період з 25.08.2011 року по 31.05.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, факт отримання пального ТОВ «Барк» за договором, так само як і факт подальшого схвалення дій осіб в його інтересах підтверджується наступними доказами: наявністю систематичних платежів за договором, наявністю підписаних актів звірок взаєморозрахунків, використання податкових накладних на отриманий товар, наявністю відтиску печатки ТОВ «Барк» на спірних первинних документах, ввезення вказаного пального на територію порту.

Відповідач не здійснив у повному обсязі оплату товару у розмір 99 962 грн. 13 коп. та не довів факт неодержання поставленого позивачем за договором № 25/08 від 25.08.2011р., на підставі вищезазначених видаткових накладних пального, чи отримання вказаного товару за іншими видатковими накладними та передання його на зберігання позивачу.

За таких обставин , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 99 962 грн. 13 коп. заборгованості за поставлені нафтопродукти.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 643 грн. 04 коп. пені. за період з 11.01.2012р. по 17.04.2012р.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до п. 4.1.2 договору за порушення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Нарахування пені у розмірі 3 643 грн. 04 коп. за період з 11.01.2012р. по 17.04.2012р. відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 711 грн. 26 коп. 3 % річних та 467 грн. 26 коп. втрат від інфляції за період з 11.01.2012р. по 31.03.2012р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться відсотки річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт виконання зобов'язань за договором поставки належним чином відповідач не довів.

Враховуючи вищевикладене, факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 711 грн. 26 коп. 3 % річних та 467 грн. 26 коп. втрат від інфляції за період з 11.01.2012р. по 31.03.2012р., заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 49 981 грн. 07 коп. штрафу, передбаченого п. 4.1.3 договору.

Відповідно до п. 4.1.3 договору за прострочення платежу більш як на 1 місяць (п. 2.3.1) споживач сплачує постачальнику штрафі у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості за отримані нафтопродукти.

Як зазначалося вище, не пізніше 10 січня 2012 року ТОВ «Барк» повинно було відповідно до умов договору сплатити на користь ПП «Май - 2000» суму заборгованості у розмірі 77 877 грн. 93 коп., що зафіксовано у акті звіряння взаємовідносин від 01.01.2012р.

11.01.2012р. від ТОВ «Барк» надійшла оплата за договором на суму 18 000 грн. 00 коп., отже сума простроченої заборгованості становить 59 877 грн. 93 коп.

Місячний термін відповідно спливає 11.02.2012. За цей час ТОВ «Барк» не сплатило суму наявної заборгованості у розмірі 40 084 грн. 20 коп., як це передбачено п. 2.1.3 договору, а тому відповідно до п. 4.1.2. сума штрафу склала 29 938 грн. 97 коп.

А за поставлені у січні нафтопродукти по двом накладним: на суму 22 800 грн. 00 коп. (накладна № 1 від 23.01.2012р. по довіреності № 7 від 23.01.2012р. через Гострік П.А). та на суму 17 284 грн. 20 коп. (накладна № 27/1 від 27.01.2012р. по довіреності № 8 від 27.01.2012р. через Гострік П.А) ТОВ «Барк» повинно було сплатити відповідно не пізніше 07.02.2012р. Місячний термін відповідно спливає 07.03.2012р.

Отже, за цей час ТОВ «Барк» не сплатило суму наявної заборгованості у розмірі 40 084 грн. 20 коп., як це передбачено п. 2.1.3 договору, а тому відповідно до п. 4.1.3 договору сума штрафу становить 20 042 грн. 10 коп.

Загальна сума штрафу передбаченого п. 4.1.3 договору становить 49 981 грн. 07 коп.

Нарахування штрафу передбаченого п. 4.1.3 договору у розмірі 49 981 грн. 07 коп. відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

До позову додано договір про надання юридичних послуг адвокатом № 1604/юр від 16.04.2012р., акт № 1 від 23.04.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг адвокатом) за договором від 16.04.2012р. № 1604/юр про надання юридичних послуг адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 933 та видатковий касовий ордер № 81 від 23.04.2012р.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Суд задовольняє витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 5 500 грн. 00 коп. та покладає їх на відповідача у справі.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

За таких обставин, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача у справі.

На підставі статті 85 ГПК України - 29.10.2013року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір і на оплату послуг адвоката, що суперечить вимогам ст. 44 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 3 095 грн. 28 коп. та 5 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 41, 44, 49, 81-1, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Май-2000", Запорізька область м. Бердянськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс", Запорізька область, м. Бердянськ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий азовський рибопереробний комплекс" (71101 Запорізька область м. Бердянськ, вул. Кабельщиков, 1А, код ЄДРПОУ 33086027, р/р 26003055870230 БВ ЗРВ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Приватного підприємства "Май-2000" (71112 Запорізька область м. Бердянськ, пр. Пролетарська, 210-21, код ЄДРПОУ 30943689, п/р 26002011088900 ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005 м. Харків) 99 962 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 13 коп. заборгованості за договором, 3 643 (три тисячі шістсот сорок три) грн. 04 коп. пені, 711 (сімсот одинадцять) грн. 26 коп. 3% річних, 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 26 коп. втрат від інфляції, 49 981 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 07 коп. штрафу, 3 095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн. 28 коп. судового збору, 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Май-2000" (71112 Запорізька область м. Бердянськ, пр. Пролетарська, 210-21, код ЄДРПОУ 30943689, п/р 26002011088900 ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005 м. Харків) судовий збір в сумі 110 (сто десять) грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 163/1 від 19.04.2012р., у зв'язку із сплатою в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 01.11.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.