Постанова

від 05.11.2013 по справі 916/2022/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 916/2022/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Будіянський О.С. (за довіреністю),

від відповідача - Крецуль І.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АД ШИНА"

на рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р.

по справі № 916/2022/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АД ШИНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЮЖТРАНЗИТ"

про стягнення 111 624,71 грн.

В судовому засіданні 05.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АД ШИНА" ( далі - ТОВ „АД ШИНА", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЮЖТРАНЗИТ" (далі - ТОВ „УКРЮЖТРАНЗИТ", відповідач) про стягнення 111 624, 71 грн., з яких: 74 416, 47 грн. - основної заборгованості, 37 208, 24 грн. - штрафу, оскільки відповідач не виконав свої обов'язки в повному обсязі, щодо розрахунків за поставлений йому товар в період з 23.09.2011р. по 20.09.2012р. Також, позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

18.09.2013р. до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, залишивши незмінною суму позовних вимог, ТОВ „АД ШИНА" зазначило, що в період з 03.10.2010р. по 20.09.2012р. ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 495 706, 91 грн., але відповідач за отриманий товар розрахувався частково - в сумі 421 290, 44 грн., у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість в розмірі 74 416, 47грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову ТОВ „АД ШИНА" відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, за договором довгострокового постачання від 2008р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ „АД ШИНА" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

22.10.2013р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а саме, позивач просив, витребували у відповідача: акт звірки взаємних розрахунків станом на дату судового засідання; витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних про віднесення відповідачем сум ПДВ до податного кредиту по виписаним йому податковим накладним (№ 4397 від 03.11.2010р., № 268 від 14.05.2011р., № 380 від 18.05.2011р., № 379 від 18.05.2011р., № 254 від 10.08.2011р., № 326 від 12.08.2011р., № 425 від 23.04.2012р. № 12 від 03.05.2012р.) та витребувати у ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеський області довідку про внесення відповідачем сум ПДВ до податкового кредиту по виписаним позивачем вищевказаним податковим накладним.

Крім цього, 21.10.2013р. від ТОВ „АД ШИНА" до суду апеляційної інстанції надійшло нормативно-правове обґрунтування до апеляційної скарги, в якому позивач посилаючись на ст. 174 ГП України, ст. ст. 206, 208, 526 ЦК України зазначив, що договір довгострокового постачання від 2008 р. є чинним, підписаний повноважними представниками сторін і пропозицій щодо його розірвання не надходило від жодної із сторін, однак суд першої інстанції зробив помилковий висновок про якість господарських відносин, встановивши, що вони не врегульовані даним договором.

В судовому засіданні 05.11.2013р. представник ТОВ „АД ШИНА" підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ „УКРЮЖТРАНЗИТ" в судовому засіданні 05.11.2013р. надав пояснення, проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на скаргу.

Крім цього, в судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

Вказане клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленума Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з ч. 2 статті 4 3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 ст. 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів, при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, згідно з п.2 ч. 1 ст. 38 ГПК України у клопотанні про витребування доказів, повинно бути зазначено зокрема, обставини, що перешкоджають його наданню.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що вищезазначене клопотання скаржника про витребування документів не було заявлено в суді першої інстанції не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості, а тому підстави для задоволення заявленого клопотання - відсутні відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 101 ГПК України, у зв'язку з чим, дане клопотання підлягає відхиленню і поверненню апелянту з доданими до нього копіями незавіреними належним чином податковими накладними, а саме: № 4397 від 03.11.2010р., № 268 від 14.05.2011р., № 380 від 18.05.2011р., № 379 від 18.05.2011р., № 254 від 10.08.2011р., № 326 від 12.08.2011р., № 425 від 23.04.2012р., № 12 від 03.05.2012р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 2008р. між ТОВ „АД ШИНА" (постачальником) та ТОВ „УКРЮЖТРАНЗИТ" (покупцем) укладено договір довгострокового постачання (Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався на протязі дії Договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах. Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення рекомендованим листом від будь - якої із сторін про розірвання договору, строк цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили, що замовлення на постачання оформлюється Покупцем на підставі діючих на цей день цін Постачальника. Покупець оформлює замовлення на бланку наданого Постачальником, із зазначенням коду товарів по каталогу виробника (або коду складу Постачальника) та необхідної кількості за позиціями.

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені Покупцю у відповідні строки з інших складів Постачальника. При постачанні по передплаті Постачальник одночасно з підтвердженням Замовлення надає Покупцю рахунок на оплату.

Згідно з п.п. 3.3, 3.5 Договору Замовлення, Підтвердження Замовлення та рахунок на оплату (п.3.1, 3.2 Договору) можуть передаватися (надсилатися) іншій стороні в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком або за електронною поштою. Конкретні поточні питання вирішуються представниками сторін в робочому порядку, в тому числі за телефонним зв'язком.

Пунктами 5.1-5.3 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін. При проведені поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника). При проведенні поставки з оплатою „за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстроченням платежу, але строк розрахунків не зазначений) покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом 2 банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.

При простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості (п.п. 9.3, 9.6 Договору).

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України, договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу і до поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару. При цьому, якщо інше не встановлено договором, перебіг строку виконання грошового зобов'язання у відповідача починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Факт підписання відповідачем, як покупцем, видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором довгострокового постачання від 2008р. він виконав в повному обсязі, однак відповідач частково розрахувався, за поставлений товар і заборгованість ТОВ „УКРЮЖТРАНЗИТ" залишається за такими видатковими накладними: № 6861 від 03.11.2010р., № 2753 від 14.05.2011р., № 2817 від 18.05.2011р., № 2816 від 18.05.2011р., № 5197 від 10.08.2011р., № 255 від 22.09.2011р., № ABSI001933 від 23.04.2012р., № ABSI002117 від 03.05.2012р.

Однак з такою думкою позивача, судова колегія не погоджується, з наступних підстав.

Господарським судом вірно встановлено, що відповідно до Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" видаткові накладні є первинними документами, які повинні містити такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані ТОВ „АД ШИНА" видаткові накладні, в якості доказів поставки товару відповідачу за договором довгострокового постачання від 2008р., не можуть бути визнані належними і допустимим доказами у справі, оскільки жодна з зазначених видаткових накладних не містить посилань на їх видачу позивачем саме за названим договором. Хоча в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував того, що у ТОВ „УКРЮЖТРАНЗИТ" перед позивачем є певний розмір заборгованість, але даний борг не пов'язаний з договором довгострокового постачання від 2008р. Тобто, між сторонами існували господарські відносини, що не врегульовані вищезазначеним договором, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно було відмовлено в цій частині задоволення позовних вимог, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає змісту його порушених прав.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду, щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, оскільки позивачем не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем саме за договором довгострокового постачання від 2008р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів також, вважає за необхідне зазначити, що лист-вимога № 08/13 від 08.07.2013р., яким позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості в сумі 74 416,47 грн. за поставлений товар на загальну суму 151 084,19 грн. в період з 31.12.2011р. по 20.09.2012р., згідно усної домовленості, вимагаючи погасити існуючу заборгованість, не може бути прийнятий до уваги як належний доказ, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що даний лист був надісланий позивачем на адресу відповідача.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що акт звірки від 30.09.2013р. який був доданий до апеляційної скарги не може бути прийнятий, як допустимий доказ наявності заборгованості відповідача перед ТОВ „АД ШИНА", оскільки даний акт не підписаний обома сторонами, а лише позивачем.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm. cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р. по справі №916/2022/13 залишити без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.