Постанова

від 21.01.2014 по справі 916/2022/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 916/2022/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА", м.Київ

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2013

зі справи № 916/2022/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА", м.Київ (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЮЖТРАНЗИТ", м.Одеса

про стягнення 111 624,71 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Будіянський О.С.;

відповідача - не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 74416,47грн. заборгованості, 37208,24грн. штрафу за період з 03.10.2010 по 20.09.2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013 у справі № 916/2022/13 (суддя Мостепаненко Ю.І.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 (колегія суддів у складі: суддя Головей В.М. - головуючий, судді Мирошниченко М.А. і Шевченко В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.09.2013 та постанову апеляційного суду від 05.11.2013 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, у 2008 році сторонами зі справи був укладений договір довгострокового постачання (далі-Договір), згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався протягом дії Договору поставляти відповідачу (покупцю) товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах. Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору протягом його дії.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору останній вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про його розірвання, строк Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що замовлення на постачання оформлюється покупцем на підставі діючих на цей день цін постачальника. Покупець оформлює замовлення на бланку поданого постачальником, із зазначенням коду товарів по каталогу виробника (або коду складу Постачальника) та необхідної кількості за позиціями. Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. При постачанні по передплаті постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату.

Згідно з пунктами 3.3, 3.5 Договору замовлення, підтвердження замовлення та рахунок на оплату (п.3.1, п.3.2 Договору) можуть передаватися (надсилатися) іншій стороні в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком або за електронною поштою. Конкретні поточні питання вирішуються представниками сторін в робочому порядку, в тому числі за телефонним зв'язком.

Пунктами 5.1-5.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін. При проведені поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника). При проведенні поставки з оплатою „за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.

При простроченні оплати більше одного місяця постачальник має право, крім стягнення передбачених п.9.3 Договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості (п. 9.6 Договору).

Судами також встановлено, що відповідно до пояснень позивача останній вважає свої зобов'язання за Договором виконаними у повному обсязі, оскільки він поставив відповідачу відповідний товар, за яким той в повній мірі не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 74416,47грн.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 74416,47грн. заборгованості та 37208,24грн. штрафу.

При цьому суди правильно виходили з того, що позивач не подав належних доказів, які б свідчили про здійснення поставки товару відповідачем саме за Договором та про наявність його заборгованості за цим договором.

З огляду на таке суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на наявні у справі видаткові накладні, оскільки вони, тобто накладні, за своїм змістом не свідчили про наявність їх похідного характеру від Договору, а отже не могли свідчити і про обґрунтованість позову за цією справою.

Таким чином, посилання позивача на те, що наявні у справі докази свідчать про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором були перевірені судами, які обґрунтовано не взяли їх до уваги з огляду на їх безпідставність.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 916/2022/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" - без задоволення.

Суддя В.П.Селіваненко Суддя І.М.Бенедисюк Суддя В.М. Харченко