Постанова

від 05.11.2013 по справі 905/6499/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №905/6499/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Кододової О.В., Принцевської Н.М за участю представників: від позивача:Лоєнко К.Ю. за довіреністю б/н від 27.10.2013р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ на ухвалу господарського судуДонецької області від 16.09.2013р. про повернення позовної заяви без розгляду у справі№905/6499/13 (суддя Фурсова С.М.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ доДержавного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 38 885,93грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 38 885,93грн.

Ухвалою від 16.09.2013р. у справі №905/6499/13 господарський суд Донецької області повернув без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 38 885,93грн. на підставі пунктів 1, 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, не погодившись із вищезазначеною ухвалою господарського суду Донецької області, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. у справі №905/6499/13 та направити справу до господарського суду для подальшого її розгляду.

Підставами для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. позивач зазначає порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо підпису позовної заяви не уповноваженою особою, оскільки позов підписано саме директором товариства. Вважає, що ним у позовній заяві приведено обґрунтований розрахунок суми позовних вимог та визначені видаткові накладні, підтверджуючі суму поставки та боргу.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 21.10.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 38 885,93грн.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.09.2013р. у справі №905/6499/13 повернув без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржувану ухвалу в повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіряючи оскаржувану ухвалу, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок звернення до суду, розгляд судових справ та оскарження прийнятих процесуальних документів визначаються спеціальними нормами права. У даному випадку, звертаючись з позовом в порядку статті 1 Господарського процесуального кодексу України за захистом порушеного права, особа (позивач) зобов'язана користуватись нормами зазначеного процесуального Кодексу.

Розділом VIII Господарського процесуального кодексу України встановлений порядок подачі позову до господарського суду.

Частиною першою статті 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Питання про повноваження на підписання позовної заяви від імені юридичної особи вирішується на підставі установчих документів юридичної особи.

Особа, яка є представником, повинна мати належним чином посвідчені повноваження на ведення справи в суді.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Юридичну особу за посадою може представляти її керівник.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі визначив, що не може дійти однозначного висновку про те, що подану товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ позовну заяву підписано уповноваженою на те особою, оскільки повноваження останньої не підтверджено належними доказами. При цьому, посилався на статті 28, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Приписами частини 2 статті 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Разом з тим, статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка є імперативною нормою, визначений перелік підстав для повернення позовної заяви, який є вичерпним.

Пунктом 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено підстави повернення позовної заяви та додані до неї документи без розгляду, а саме у випадках, коли: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Проте, у даному випадку посадове становище особи, яка підписала позовну заяву визначено, а саме - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач» Шевчук О.А.

Також, суд першої інстанції не зробив чіткого висновку, що позовну заяву підписано не уповноваженою на те особою, а лише зауважив, що не може дійти однозначного висновку щодо цього питання.

Проте, підставою повернення позову Господарський процесуальний кодекс України не зазначає невизначеність позиції суду у будь-якому процесуальному питанні.

Відповідно до пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень.

Також, підставою повернення позовної заяви суд першої інстанції визначає відсутність обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.

Пунктом 5 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, зокрема, і обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку судді у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Разом з цим, як вбачається із позовної заяви, вона містить розрахунок стягуваної суми, як такий, що позивач вважає обґрунтованим. При цьому позивач визначив всі видаткові накладні, суми поставки та виходячи з цього визначив суму боргу. В тексті позову також містяться розрахунки 3% річних, суми боргу з урахуванням індексу інфляції та суми штрафу. Також, позивач додав до позовної заяви відповідні докази, яким суд не надав належної правової оцінки.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі приводить власне вільне міркування щодо форми та змісту розрахунку позовних вимог і вважає, що саме такого розрахунку не додано до позову.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

За змістом статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України визначено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд мав прийняти позовну заяву та в ході підготовки справи до розгляду витребувати документ, який підтверджує або спростовує повноваження особи, яка підписала позов.

Виходячи з наведеного, твердження суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви без розгляду є передчасним та формальним.

З урахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки застосування місцевим господарським судом норми пунктів 1, 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним та передчасним.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.09.2013 року у справі №905/6499/13 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Донецької області від 16.09.2013 року у справі № 905/6499/13 - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 16.09.2013 року у справі №905/6499/13 - скасувати.

Справу №905/6499/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач», м. Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 38 885,93грн. передати на розгляд до господарського суду Донецької області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.В. Кододова

Н.М. Принцевська

Надруковано 6 примір.:

1-2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. У справу;

5. ГСДО;

6. ДАГС