Рішення

від 19.02.2014 по справі 905/6499/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2014 Справа № 905/6499/13

Судова колегія господарського суду Донецької області у складі головуючого судді О.Ю. Філімонової, суддів Я.С. Мирошниченко, Ю.С. Нестеренко, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" м. Київ

до Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу у розмірі 33760,37 грн., 3% річних у розмірі 2255,93 грн., інфляційних витрат у розмірі 506,40 грн., штрафу у розмірі 2363,23 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Владимирова О.В. - за довіреністю №Н-01/3567 від 05.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 33760,37 грн., 3% річних у розмірі 2255,93 грн., інфляційних витрат у розмірі 506,40 грн., штрафу у розмірі 2363,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань на підставі усної домовленості щодо поставки товару, а саме, позивачем на підставі видаткових накладних: №24 від 27.05.2011р.; №25 від 27.05.2011р.; №26 від 27.05.2011р.; №27 від 27.05.2011р.; №28 від 27.05.2011р.; №29 від 27.05.2011р.; №30 від 27.05.2011р.; №44 від 27.05.2011р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 33760,37 грн.

Але, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 33760,37 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, ч.1 ст. 530, 611, 612, 614 624, 625, 626, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно виставлених рахунків на оплату: №25 від 27.05.2011р.; №26 від 27.05.2011р.; №27 від 27.05.2011р.; №28 від 27.05.2011р.; №29 від від 27.05.2011р.; №30 від 27.05.2011р.; №31 від 27.05.2011р.; №45 від 27.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" м. Київ здійснило на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк поставку товару.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними: №24 від 27.05.2011р. на суму 4964,76 грн.; №25 від 27.05.2011р. на суму 4964,76 грн.; №26 від 27.05.2011р. на суму 4964,76 грн.; №27 від 27.05.2011р. на суму 4964,76 грн.; №28 від 27.05.2011р. на суму 4964,76 грн.; №29 від 27.05.2011р. на суму 3309,84 грн.; №30 від 27.05.2011р. на суму 2978,86 грн.; №44 від 27.05.2011р. на суму 2647,87 грн., всього на суму 33760,37 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, сума невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем складає 33760,37 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків станом на 28.10.2013р. та станом на 31.10.2013р., які підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств. (а.с. 94-95)

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 33760,37 грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" м. Київ є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2255,93 грн., інфляційні витрати у розмірі 506,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє повністю за період з 27.05.2011р. по 16.08.2013р., на суму заборгованості 33760,37 грн., 3% річних у розмірі 2255,93 грн.

Також, суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат відмовляє, у зв'язку з тим, що за період з червня 2011р. по серпень 2013р. на суму заборгованості 33760,37 грн., була дефляція у розмірі -574,36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі вимог ч. 2 ст. 231 ГК України штраф у розмірі 2363,23 грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

У позивача відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 2363,23 грн.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" м. Київ надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4,50 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, б. 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, б. 15, ЄДРПОУ 34180725) суму основного боргу у розмірі 33760 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 2255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 93 коп., судовий збір у розмірі 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 53 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 506,40 грн. та штрафу у розмірі 2363,23 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя Ю.С. Нестеренко

Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.02.2014р.

Надруковано 4 примірника:

1-до справи;

2-позивачу;

1-відповідачу