Рішення

від 29.01.2009 по справі 33/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.09                                                                                           Справа № 33/246

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(м. Червоноград)

до відповідача :Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(м. Червоноград)

про :стягнення   32 969 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп.

                                                                                          Суддя :                             Цікало А.І.                                                                                           При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Тиханський Р. М. –представник (довіреність № 880 від 25.09.2008 р.)

Відповідача:Владика З. Ю –директор (наказ № 75 від 04.12.2007 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(м. Червоноград) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(м. Червоноград) про стягнення 32 969 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп.

Ухвалою суду від 25.11.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.12.2008 р. в судовому засіданні 09.12.2008 р. було оголошено перерву до 18.12.2008 р. Ухвалою суду від 18.12.2008 р., за клопотанням представників сторін, було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд на 29.01.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 25.11.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 18.12.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав в частині стягнення 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 86 коп., з підстав наведених у заяві та поясненнях. В частині стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. просив припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із сплатою такої відповідачем.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 19.11.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 18.12.2008 р. виконав частково, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача представив суду платіжні доручення про сплату ним частини заборгованості в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи). Представник позивача підтвердив сплату частини заборгованості в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Представник відповідача, позов в частині стягнення 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 86 коп. визнав. В частині стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. просив припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із сплатою такої, що підтверджується платіжними дорученнями (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

В судовому засіданні 18.12.2008 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. Представник позивача даного клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 18.12.2008 р. представники сторін, присутні в залі судового засідання, звернулись до суду з узгодженим клопотанням в якому просять суд продовжити термін розгляду справи понад строк встановлений ст. 69 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до Договору № 24-05/07 укладеного між сторонами 24 травня 2007року (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), видаткових накладних №: РН-0001340 від 30.05.2007 р.; РН-0001357 від 31.05.2007 р.; РН-0001409 від 04.06.2007 р.; РН-0001414 від 04.06.2007 р.; РН-0001415 від04.06.2007 р.; РН-0001425 від 05.06.2007 р.; РН-0001431 від 05.06.2007 р.; РН-0001432 від 05.06.2007 р.; РН-0001447 від 06.06.2007 р.; РН-0001536 від 12.06.2007 р.; РН-0001562 від 13.06.2007 р.; РН-0001583 від 14.06.2007 р.; РН-0001584 від 14.06.2007 р.; РН-0001606 від 15.06.2007 р.; РН-0001617 від 15.06.2007 р.; РН-0001618 від 15.06.2007 р.; РН-0001619 від 15.06.2007 р.; РН-0001631 від 16.06.2007 р.; РН-0001632 від 16.06.2007 р.; РН-0001633 від 16.06.2007 р.; РН-0001634 від 16.06.2007 р.; РН-0001635 від 18.06.2007 р.; РН-0001645 від 18.06.2007 р.; РН-0001651 від 18.06.2007 р.; РН-0001670від 19.06.2007 р.; РН-0001671 від 19.06.2007 р.; РН-0001692 від 20.06.2007 р.; РН-0001708 від 21.06.2007 р.; РН-0001716 від 21.06.2007 р.; РН-0001737 від 22.06.2007 р.; РН-0001755 від 23.06.2007 р.; РН-0001769 від 26.06.2007 р.; РН-0001994 від 13.07.2007 р.; РН-0001999 від 14.07.2007 р.; РН-0002001 від 16.07.2007 р.; РН-0002020 від 17.07.2007 р.; РН-0002021 від 17.07.2007 р.; РН-0002022 від 17.07.2007 р.; РН-0002042 від 18.07.2007 р.; РН-0002043 від 18.07.2007 р.; РН-0002051 від 19.07.2007 р.; РН-0002057 від 19.07.2007 р.; РН-0002093 від 23.07.2007 р.; РН-0002123 від 24.07.2007 р.; РН-0002151 від 26.07.2007 р.; РН-0002166 від 27.07.2007 р.; РН-0002289 від 03.08.2007 р.; РН-0002291 від 03.08.2007 р.; РН-0002327 від 07.08.2007 р.; РН-0002344 від 08.08.2007 р.; РН-0002430 від 15.08.2007 р.; РН-0002455 від 17.08.2007 р.; РН-0002546 від 23.08.2007 р.; РН-0002542 від 27.08.2007 р.; РН-0002563 від 27.08.2007 р.; РН-0002586 від 29.08.2007 р.; РН-0002624 від 31.08.2007 р.; РН-0002659 від 04.09.2007 р.; РН-0002662 від 04.09.2007 р.; РН-0002680 від 05.09.2007 р.; РН-0002712 від 07.09.2007 р.; РН-0002780 від 13.09.2007 р.; РН-0002782 від 13.09.2007 р.; РН-0002798 від 14.09.2007 р.; РН-0002812 від 17.09.2007 р.; РН-0002833 від 18.09.2007 р.; РН-0002871 від 20.09.2007 р.; РН-0002884 від 22.09.2007 р.; РН-0002885 від 22.09.2007 р.; РН-0002886 від 22.09.2007 р.; РН-0002887 від 22.09.2007 р.; РН-0003583 від 26.11.2007 р.; РН-0003764 від 12.12.2007 р.; РН-0003768 від 13.12.2007 р.; РН-0000147 від 25.01.2008 р.; РН-0000183 від 29.01.2008 р.; РН-0000206 від 31.01.2008 р.; РН-0000267 від 08.02.2008 р.; РН-0000288 від 11.02.2008 р.; РН-0000289 від 11.02.2008 р.; РН-0000324 від 14.02.2008 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) Відкрите акціонерне товариство «Червоноградський завод залізобетонних виробів»поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт»на підставі довіреностей: ЯМЮ № 248693, ЯОЕ № 712472, ЯОЕ № 712489, ЯОЕ № 712498, НБВ № 544881, НБВ № 544893, ЯОМ № 704210, ЯОМ № 704211 (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) отримало продукція на загальну суму 229 177,97 грн.

Відповідачем сплачено частину вартості отриманого товару в сумі 196 208,11 грн.

29.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу № 978, яка останнім залишена без розгляду та відповіді.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 32 969 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Станом на день розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»перед Відкритим акціонерним товариством «Червоноградський завод залізобетонних виробів»становить 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 86 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, представив суду докази сплати частини заборгованості в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав частково, представив суду докази сплати частини заборгованості, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(м. Червоноград) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(м. Червоноград) про стягнення 32 969 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. є обґрунтована та підлягає до задоволення в частині стягнення 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 86 коп.

Провадження у справі в частині стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідач сплатив вказану суму і в цій частині відсутній предмет спору.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила стягнення 32 969 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 1741  від 12.11.2008 р., позивачем сплачено в сумі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 15 коп., що на 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп. більше ніж він повинен був сплатити.

Зайво сплачене державне мито в сумі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп. слід повернути позивачу.

Згідно платіжного доручення № 1742 від 12.11.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(м. Червоноград) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(м. Червоноград) про стягнення 32 969 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. –задоволити частково.  

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(вул. Паркова, 4-А, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 22405884) на користь Відкритого акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(вул. Львівська, 36, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 22405526) – 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 86 коп. - боргу, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 69 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - припинити.

4.          Зайво сплачене державне мито в сумі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп. повернути Відкритому акціонерному товариству «Червоноградський завод залізобетонних виробів»(вул. Львівська, 36, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 22405526), про що видати довідку.

5.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя