Рішення

від 21.04.2009 по справі 15/23-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/23-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09           Справа № 15/23-09.

за позовом Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Птахогосподарство ім. Путивльських партизан”, м. Путивль, Сумська область

про стягнення 43 067 грн. 83 коп.

                                                         СУДДЯ                                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Малінін С.В., довіреність №26/124 від 04.03.2009р.

Від відповідача: не з‘явився

        Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 43 067 грн. 83 коп. заборгованості відповідно до договору поставки №Х2-13-0164 від 26.08.2008р., в тому числі 32 741 грн. 50 коп. основного боргу, 1737 грн. 08 коп. інфляційних збитків,  1299 грн. 24 коп. – 15% річних  від простроченої суми, 2078 грн. 78 коп. пені, 5211 грн. 23 коп. штрафу в розмірі 15% від ціни договору.

         Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в судовому засіданні 23.02.2009р. усно пояснив, що проти факту отримання товару він не заперечує та визнає лише суму основного боргу в сумі 32 741 грн. 50 коп.

        Відповідач в судовому засіданні 02.04.2009р. заявляв усне клопотання про перенесення розгляду справи для надання можливості сторонам по справі укласти мирову угоду. В дане судове засідання представник відповідача не з‘явився, додаткових пояснень з обґрунтуванням своєї позиції по справі суду не подав.

        Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що мирова угода між сторонами укладена не була, відповідачем сплата заборгованості не проводилась, тому позивач підтримує свої позовні вимоги.

        Відповідно до ст. 69 ГПК України  спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява до суду надійшла 03.02.2009р. Ухвалою голови суду від 02.04.2009р. строк справи №15/23-09 був продовжений до 03.05.2009р. Отже строк вирішення справи майже вичерпаний, а її розгляд тричі відкладався. Таким чином всім учасникам судового процесу було надана можливість в установлений  законом термін обґрунтувати свою позицію, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 26.08.2008р. був укладений договір поставки № Х2-13-0164, за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов‘язується передати у власність покупцеві (відповідачу) товар (засоби захисту рослин), а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити його.

Кількість та асортимент товару, який підлягає  поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару можуть бути збільшені, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов‘язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору з урахуванням положень п.1.3 договору, у наступні строки: не пізніше 01.09.2008р. у сумі 34360 грн. 50 коп.

27.08.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №Х2-13-0164ДС1 до договору поставки №Х2-13-0164 від 26.08.2008р., якою було збільшено  обсяг та асортимент поставки засобів захисту рослин з умовою оплати товару не пізніше 01.09.2008р. у сумі 1280 грн. 00 коп.

По видатковій накладній №Х2-13-0223 від 27.08.2008р. та №Х2-13-0228  від 28.08.2008р. позивач поставив відповідачу за договором та додатковою угодою до нього товар на загальну суму 34 741 грн. 50 коп., за який відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок не провів, розрахувався лише частково 01.12.2008р. у  розмірі 2000 грн. 00 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними на яких міститься підпис повноважної особи відповідача, довіреністю серії ЯНЯ №984955 від 27.08.2008р. на отримання товару  на ім‘я Лисиці Н.С. (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи). Крім цього, вказаний факт відповідачем в судових засіданнях не заперечувався.

 Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала  32 741 грн. 50 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, основний борг відповідачем в судових засіданнях визнавався, тому вимоги позивача щодо стягнення 32 741 грн. 50 коп. боргу за поставлену продукцію, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України.

Також  позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі  2078 грн. 78 коп. за період з 02.09.2008р. по 01.12.2008р. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.2 договору  поставки, за яким у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2078 грн. 78 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

    Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки №Х2-13-0164 від 26.08.2008р. позивач просить стягнути з відповідача 1737 грн. 08 коп. інфляційних збитків та  1299 грн. 24 коп. – 15% річних  від простроченої суми за період з 02.09.2008р. по 01.12.2008р. (п. 5.5 договору передбачає, що розмір процентної ставки, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення боржником виконання грошового зобов‘язання, змінений за згодою сторін договору і встановлений у розмірі 15 % річних).

    Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 1737 грн. 08 коп. інфляційних збитків та  1299 грн. 24 коп. – 15% річних  за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

         Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 5211 грн. 23 коп. штрафу в розмірі 15% від ціни договору (п. 5.4  договору поставки №Х2-13-0164 від 26.08.2008р. визначив, що у випадку прострочення виконання зобов‘язання більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% від ціни договору).

    Частина 1 статті 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

   В обґрунтування вимог по стягненню неустойки (штрафу) позивач посилається на ст. 549 Цивільного Кодексу України, частиною 2 якої встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тому, штраф як вид неустойка за правилами ЦК України не може застосовуватися до грошових зобов'язань.

    Також, суд вважає занеобхідне зазначити, що за прострочку виконання зобов'язання до відповідача застосовано інший вид забезпечення виконання зобов‘язання – стягнення пені.

 Вказана правова позиція також міститься в постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. по справі №13/710-06, в якій  зокрема зазначається наступне:

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

        Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

    Тому позовні вимоги в частині 5211 грн. 23 коп. коп. штрафу  задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Птахогосподарство ім. Путивльських партизан” (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Енгельса, 2, код 03568758) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30369454) 32 741 грн. 50 коп. основного боргу, 1737 грн. 08 коп. інфляційних збитків,  1299 грн. 24 коп. – 15% річних, 2078 грн. 78 коп. пені, 378 грн. 56 коп. витрат по держмиту, 103 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інший частині позову - відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 23.04.09р.