Постанова

від 28.10.2013 по справі 5011-48/2397-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-48/2397-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С.;

від позивача: представники за довіреністю Уланов І.В. та Кохан А.І.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: представник за довіреністю Вербовецька Я.І.;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Приймак О.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги колективного підприємства «Сезон»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року

у справі №5011-48/2397-2012 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради та Дарницької районної у місті Києві ради

до колективного підприємства «Сезон»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача: 1. комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва

відповідача : 2. комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

3. Приймак Оксана Василівна

про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року у справі №5011-48/2397-2012 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого КП «Сезон». В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року у справі №5011-48/2397-2012 повністю, а провадження припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

В обгрунтування поданої скарги, відповідач посилається на відсутність державної реєстрації та нотаріального посвідчення договору, а також на припинення правовідносин з Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва внаслідок його ліквідації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року у справі №5011-48/2397-2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 18.06.2012 року за участю уповноважених представників сторін.

Представники відповідача та третьої особи 3 у судовому засіданні 28.10.2013 року надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представники позивача, третьої особи 1 та прокурор у судовому засіданні 28.10.2013 року надали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 28.10.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа 2 повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави для розгляду справи за відсутності її представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.03.1997 року між Державним комунальним підприємством по утриманню житлового фонду Дарницького району м. Києва (орендодавець) та КП «Сезон» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №337, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Дарницького РВК №119 від 10.04.1995 року передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 336,85 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-а. (п. 1.1. даного договору).

14.06.2007 року Дарницькою районною в місті Києві радою прийнято рішення №15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва», яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва, дозволених до приватизації у 2007 році, згідно з додатком, відповідно до якого за позицією 29 включено нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-а, що перебуває в оренді у відповідача шляхом його продажу на аукціоні.

Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладенні договорів, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у справі №18/2-40/272 за позовом КП «Сезон» до Дарницької районної у місті Києві ради та Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва про спонукання укласти договір позовні вимоги задоволено повністю, зокрема, вирішено вважати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих у місті Києві по вул. Харківське шосе, 144-а (далі - договір) укладеним з дня набрання чинності рішення суду на умовах визначених у поданому позивачем проекті договору, яким передбачено обов'язок відповідача по оплаті об'єкту приватизації.

Обов'язковість рішення суду, що набрало законної сили, встановлено ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Таким чином, факт укладення 24.10.2009 року договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих у місті Києві по вул. Харківське шосе, 144-а, встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у справі №18/2-40/272, яке в судовому порядку не оскаржено, а отже є таким, що набрало чинності.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який слід розуміти як дво- або багатосторонній правочин, тобто погоджену дію двох або більше сторін.

Згідно з п. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Преюдиціальність є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову.

Отже, враховуючи зазначене, вказаний вище договір купівлі-продажу є укладеним та таким, що встановлює виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець продав у власність покупця нежиле приміщення, загальною площею 329,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А, а покупець купив вказане приміщення і зобов'язується сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1. договору покупець зобов'язаний внести 1 139 324,66 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість.

При цьому, доводи скаржника щодо відсутності державної реєстрації та нотаріального посвідчення договору, спростовуються рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у справі №18/2-40/272 з набранням чинності, яким встановлено факт укладення спірного договору, що включає момент настання для сторін прав та обов'язків за цим договором.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність використовує впродовж 4 років майно за даним договором, отримуючи прибуток, при цьому, протягом вказаного тривалого періоду станом на даний час так і не виконав покладене на нього зобов'язання по оплаті вартості об'єкту приватизації, чим порушив також і норми ст. 14 та ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано жодних доказів сплати вартості об'єкту приватизації за договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав, які встановлені ч.ч. 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

В той же час, не сплативши вартості майна, відповідач здійснив його перепродажу, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 145) та суперечить приписам наведеної вище статті і свідчить про вчинення останнім недобросовісних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 8 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих у місті Києві по вул. Харківське шосе, 144-а, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання за даним договором щодо сплати вартості об'єкту приватизації.

Доводи скаржника про припинення правовідносин з Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва внаслідок його ліквідації спростовуються фактами, які встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у справі №18/2-40/272, які в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними та не підлягають їх повторному доказуванню.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про визнання припиненими зобов'язання між відповідачем та Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва щодо купівлі-продажу спірного майна.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Позовні вимоги про визнання припиненим зобов'язання щодо купівлі-продажу спірного майна обґрунтовані ліквідацією однієї із сторін договору, що відбулося до звернення із позовом до суду.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, така вимога спрямована на встановлення факту, що відбувся раніше, а не безпосередньо на припинення існуючого правовідношення, в той час як чинне законодавство не передбачає такого способу захисту як встановлення чи визнання факту.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання припиненими зобов'язання між відповідачем та Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва щодо купівлі-продажу спірного майна.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року у справі №5011-48/2397-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу колективного підприємства «Сезон» на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року у справі №5011-48/2397-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року у справі №5011-48/2397-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-48/2397-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.