Ухвала

від 07.04.2014 по справі 5011-48/2397-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 квітня 2014 року Справа № 5011-48/2397-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлюшка І.А., суддів:Демидової А.М., Козир Т.П., Кота О.В., Могил С.К., розглянувши заяву Колективного підприємства "Сезон" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі№ 5011-48/2397-2012 за позовом Заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Київської міської ради, 2. Дарницької районної у місті Києві ради доКолективного підприємства "Сезон" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", 2. ОСОБА_6 пророзірвання договору В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Дарницької районної у місті Києві ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства "Сезон" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та визнання припиненими зобов'язань між відповідачем та Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва щодо купівлі-продажу спірного майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2012 у справі № 5011-48/2397-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013, позовні вимоги заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Дарницької районної у місті Києві ради задоволено частково; розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого Колективним підприємством "Сезон", що визнаний укладеним між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м.Києва та Колективним підприємством "Сезон" рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2009р. у справі №18/2-40/272; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі № 5011-48/2397-2012 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Колективними підприємством "Сезон" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі № 5011-48/2397-2012, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 48/351, від 19.04.2011 у справі № 07/29-91, від 22.02.2012 у справі № 2/82-10, від 30.01.2013 у справі № 16/245-19/233, від 13.07.2010 у справі № 17/307 та від 29.01.2014 у справі № 910/9849/13, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частин першої та другої статті 530 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 04.03.2014 у справі № 5011-48/2397-2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника, а саме щодо наявності підстав для задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про несплату відповідачем у встановлені законодавством та договором строки вартості спірного приміщення.

Водночас у постанові від 18.01.2011 у справі № 48/351 суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання частково недійсним державного контракту (в частині, що стосується доводів заявника), оскільки погоджена сторонами умова про оплату виконаних робіт після надходження бюджетних коштів не суперечить нормам чинного законодавства і не є підставою для недійсності положень договору; крім того позивачем пропущено строк позовної давності у вказаній частині позовних вимог.

З постанови від 19.04.2011 у справі № 07/29-91 вбачається, що суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору дольової участі у будівництві, виходячи із встановлених судами апеляційної інстанції обставин справи про те, що у даному випадку зобов'язання відповідача-1 по фінансуванню будівництва було обумовлено настанням події закінчення будівництва, яка на момент розгляду справи місцевим судом не настала; матеріали справи не містять доказів направлення позивачем вимог про виконання відповідачем-1 зобов'язання по фінансуванню будівництва; господарським судом у іншій справі встановлено факт фінансування будівництва відповідачем-1 за спірним договором. Крім того, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, суд касаційної інстанції виходив із встановлених апеляційним господарським судом обставин справи про те, що трьохстороннім договором відступлення права вимоги (між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2) було чітко визначено обсяг прав та обов'язків, які набув новий кредитор, а також, які залишились у первісного кредитора та зобов'язаної особи; позивач підписав вказаний договір, що підтверджує його обізнаність щодо переходу відповідних прав кредитора до відповідача-2.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі № 2/82-10, від 30.01.2013 у справі № 16/245-19/233 та від 29.01.2014 у справі № 910/9849/13 не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки предмети спору у вказаній справі та у справі № 5011-48/2397-2012, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом спору у справі № 5011-48/2397-2012 є вимоги про розірвання договору та визнання припиненими зобов'язань за договором, в той час, як предметом спору у справі № 2/82-10 є вимоги про стягнення заборгованості за договором субпідряду, пені, збитків від інфляції та процентів річних, а у справі № 16/245-19/233 та у справі № 910/9849/13 - стягнення заборгованості за договором підряду, збитків від інфляції та процентів річних, тобто, правовідносини у зазначених справах не є подібними.

Крім того, у постанові від 29.01.2014 у справі № 910/9849/13 в частині позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції та процентів річних рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову у вказаній частині не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ 2 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Колективному підприємству "Сезон" у допуску справи № 5011-48/2397-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І. Плюшко Судді: А. Демидова Т. Козир О. Кот С. Могил