Постанова

від 16.04.2009 по справі 42/33

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/33

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.04.2009                                                                                           № 42/33

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Годованець Є.О. дов. №1027 від 30.10.2008 року

 від відповідача - Іваненко І.В. дов. № юр-624/д від 17.11.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний Центр "Реагент"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009

 у справі № 42/33 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний Центр "Реагент"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 про                                                   стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 182240,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженерний центр “Реагент” звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”  про стягнення боргу та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання в розмірі 182240,87 грн.

          Рішенням Господарського суду м.Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33 у позові відмовлено.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.04.2009 року.

13.04.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року було змінено склад колегії суду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33 скасувати, прийняти нове, яким стягнути 100000 грн. боргу, 17253, 15 грн. інфляції, 2118, 12 грн. 3% річних, 1822, 41 грн. державного мита, 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 596, 86 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м. Києва встановлено, що 29.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженерний центр “Реагент” (надалі – Продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта”  (надалі – Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 20/723-МТР (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі “Товар”, відповідно до додатку, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Додатку від 29.07.2008 року до Договору Продавець (позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача) 13,93 т. кислоти плавікової 70% (фтористоводневої) загальною вартістю 228452 грн., а відповідач - прийняти та оплатити одержаний товар шляхом сплати 25 % вартості товару на умовах попередньої оплати, залишку вартості - по факту поставки.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного договору та додатку до нього.

Факт передачі позивачем відповідачу Товару за Договором на загальну суму 226980, 03 грн., а також часткової оплати останнім одержаного товару в розмірі 57113 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належними чином завіреними копіями видаткових накладних, довіреностями на отримання товару, банківською випискою (а.с. 10-13, 32).

З умов спірного Договору та Додатку до нього вбачається, що сторони не дійшли згоди про строки остаточного розрахунку по оплаті Товару.

Та обставина, що п.5 додатку до Договору передбачено, що остаточні  розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем по факту поставки товару, не свідчать про досягнення між сторонами по справі згоди  про строк оплати товару, оскільки вказані умови договору не вказують на погодження конкретного строку (терміну), протягом якого оплата повинна бути здійснена.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.12.2008 року Позивач на адресу Відповідача надіслав претензію №1204 з вимогою сплатити заборгованість за спірним договором, яку Відповідач отримав 22.12.2008 року (належним чином завірена копія претензії знаходиться в матеріалах справи – а.с. 4).

Таким чином, Відповідач відповідно до вимог ст. 530 Цивільного  кодексу України зобов'язаний був оплатити Позивачу одержаний товар до 29.12.2008 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з даним позовом 29.12.2008 року, тобто в період, коли строк оплати за спірним договором не настав, прострочення з боку Відповідача не існувало, а право Позивача, про захист якого заявлено позов, порушене не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову відповідно до вимог ст.15 Цивільного  кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.04.2009 року представником позивача подано довідку №117 від 05.02.2009 року, з якої вбачається, що сума 169867,03 грн. (остання проплата 16.03.2009 року) сплачена відповідачем  повністю і заборгованості по Договору купівлі-продажу №20/723-МТР від 29.07.2008 року у відповідача перед позивачем не існує.

Вимоги позивача, заявлені в апеляційній скарзі щодо стягнення з відповідача суми інфляції в розмірі 17253, 15 грн. та 3% річних в розмірі 2118, 12 грн. колегією суддів відхиляються  з огляду на положення ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені Позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженерний центр “Реагент”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженерний центр “Реагент” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі №42/33 залишити без змін.

Матеріали справи № 42/33 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді