Постанова

від 01.10.2009 по справі 42/33

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/33

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2009 р.                                                                                    № 42/33  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Є.Борденюк,

С.Могил,С.Самусенко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент"

на постановувід 16.04.2009

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 42/33

за позовомТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент"

доВідкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Укрнафта"

простягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 182240,87 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

відповідачаІвазненко І.В. (дов. від 17.11.2008)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В :

У січні 2009 року ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" звернулося до суду з позовом про присудження до стягнення з ВАТ "Укрнафта" боргу з урахуванням індексу інфляції та річних за поставлену у вересні-жовтні 2008 року на підставі укладеного 29.07.2008 договору купівлі-продажу № 20/723-МТР з додатками до нього продукцію. Ціна позову складає 182240,87 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2009 (суддя П.Паламар) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що за видатковими накладними від 29.09.2008 та від 13.10.2008 позивачем передана відповідачу продукція на загальну суму 226980,03 грн., яка оплачена останнім у розмірі 57113 грн.

18.12.2008 позивачем заявлена претензія про оплату боргу, яка отримана відповідачем 22.12.2008.

Пунктом 5 додатку до договору передбачено, що остаточні розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем по факту поставки товару. За правовим аналізом цієї норми господарський суд дійшов висновку, що сторонами не погоджені конкретні строки оплати товару, а тому слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України про виконання боржником обов'язку у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто закінчення такого строку є дата: 29.12.2008.

Позовна вимога про стягнення боргу заявлена 29.12.2008, тобто у період, коли строк оплати за спірним договором не настав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 (колегія суддів: С.Острович, Л.Горник, І. Скрипка) рішення у справі залишене без зміни.

Господарський суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду, викладеною оскаржуваним рішенням про те, що право на вимогу про стягнення боргу у примусовому порядку виникло у позивача після 29.12.2009.

Крім того, відповідачем за платіжним дорученнями від 05.02.2009 та від 16.03.2009 оплата проведена у повному обсязі.

Вимога позивача, заявлена в апеляційній скарзі щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 17253,15 грн. та 3% річних у розмірі 2118,12 грн. судом відхилена з огляду на положення ч.3 ст.101 ГПК України, оскільки така вимога не була предметом розгляду у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права щодо визначення сторонами строку виконання зобов'язання, просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про сплату інфляційних втрат та річних, задовольнивши позовні вимоги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин страви та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Пунктом 5 додаткової угоди від 29.07.2008 до договору від 29.07.2008 сторони визначили умови оплати: 25% передоплата, 75% по факту поставки.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначені поняття строку та терміни, зокрема, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, за умовами укладеного сторонами договору факт поставки продукції (товару) є дією, що визначає момент у часі виконання боржником оплати продукції (товару).

Зважаючи на викладене, помилковою є позиція господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача на час звернення до суду з позовом, права вимоги боргу. Так як сума основного боргу сплачена боржником під час судового розгляду спору і скаржник не оскаржує у цій частині судові рішення, то судові рішення попередніх інстанцій підлягають до скасування в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення річних та інфляційних, які є предметом оскарження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2009, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі № 42/33 скасувати у частині відмови у позові про стягнення інфляційних втрат та річних. У цій частині справу передати на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                                  Є. Борденюк

Судді :                                                                                                  С. Могил

                                                                                                    С. Самусенко