Рішення

від 29.10.2013 по справі 901/2497/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 901/2497/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом УДППЗ "Укрпошта" в особі Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Ялта 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Представництво Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим і м. Севастополь, м. Севастополь до ФОП ОСОБА_1, м. Ізюм про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.10.13 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 19713,12 грн., 3% річних в сумі 1283,48 грн., 1297,87 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором оренди № 295/2011-А від 14.03.11 р.

Представник позивача в судове засідання 29.10.13 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання 29.10.13 р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляду справи за його відсутністю. Крім того, 16.09.13 р. третя особа надала пояснення по справі, в яких зазначила, що якщо при розгляді справи знайдуть підтвердження факти невчасної виплати орендної плати з боку відповідача, вона вважає за можливе позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 29.10.13 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулись копії всіх ухвал господарського суду Харківської області по справі, які були направлені на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначені ухвали були направлені на адресу: АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим і м. Севастополь (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) №295/2011-А від 14.03.2011 р. (а.с. 8-10), відповідно до умов якого (п.1.1), орендодавець передав орендарю - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 державне нерухоме майно, а саме, частину бетонного майданчику, площею 10,0 кв. м., розташованого перед головним входом в будинок АДРЕСА_3, та частину фасаду будинку, площею 3,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2, що обліковується на балансі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Центру поштового зв'язку № 3, вартість котрого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 01.10.10 р. і становить 126710,00 грн.

Згідно п. 3.1 договору - орендна плата відповідає стартовій платі за оренду державного нерухомого майна, яка визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №768 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди - лютий 2011 року - 2291,47 грн.

Пізніше, додатковою угодою №1 від 30.01.2012 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 295/2011-А від 14.03.2011, було передбачено внесення змін в п. 3.1 договору відносно визначення розміру орендної плати за перший місяць оренди - лютий 2012 року, яка в результаті перерахунку склала 2373 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається відповідачем самостійно, шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, державне нерухоме майно, а саме, частину бетонного майданчику, площею 10,0 кв. м., розташованого перед головним входом в будинок АДРЕСА_3, та частину фасаду будинку, площею 3,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна 14.03.11 р. (а.с. 12), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п. 10.1 договору, нерухоме майно було передано в оренду строком на 2 роки та 11 місяців з 14.03.2011 р. по 13.02.2014 р.

Згідно п. 3.6 договору. - орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу (позивачу) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.4. договору передбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди № 295/2011-А від 14.03.2011 р., за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2013 р. у нього утворилась заборгованість в сумі 19713,12 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості або контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 19713,12 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 19713,12 грн. (сума основного боргу).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1297,87 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.7 договору № 295/2011-А від 14.03.2011 р., сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 1297,87 пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1283,48 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 01185562, р/р 26008300155496 ТВБВ № 10011/0130 в Ф-КРУАТ "Ощадбанка" м. Ялта, МФО 324805) заборгованість з орендної плати в сумі 19713,12 грн., 3% річних в сумі 1283,48 грн., 1297,87 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.10.2013 р.

Суддя Інте Т.В.