Ухвала

від 23.10.2013 по справі 6/260-на

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 37397/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Курильця А.Р., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Прокуратури Хмельницької області, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 9 липня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-А» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому з участю прокуратури Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Світязь-А» 12.10.2005 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001982301/0/1538 від 21.04.2005р., №0001982301/1/1871 від 23.05.2005р. та №0001982301/2/2683 від 01.08.2005р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 1 331 155,00 грн., з них: 843 830,00 грн. - основний платіж та 487 325,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкові повідомлення-рішення №0001972301/0/1537 від 21.04.2005р., №0001972301/1/1870 від 23.05.2005р., №0001972301/2/2682 від 01.08.2005р., якими позивачу визначено 4 412,00 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

В позовній заяві зазначає, що згідно договору комісії № 28/03-К від 21.12.2003 року позивач (комісіонер) здійснював реалізацію отриманих від ТзОВ «Алмаз»( комітент) паливно-мастильні матеріали та талони на їх придбання, грошові кошти за реалізацію паливно-мастильних матеріалів та талонів перераховував комітенту протягом трьох днів.

Позивач не погоджується з висновками відповідача викладеними в акті перевірки (розділ 2.5 акту), що ним неправомірно збільшено суму податкового кредиту в сумі 843 830,00 грн, оскільки в залишку по бухгалтерському обліку обліковувалися "товари на комісії" ще не реалізовані ПММ, які відповідно вказаного вище договору належать ТзОВ "Алмаз". Позивач стверджує, що до такого висновку перевіряючі прийшли неправомірно, оскільки свої висновки сформували на підставі дослідження щомісячних звітів комісіонера , які стосувалися реалізації лише ПММ, проте не взяли до уваги доказів проведення розрахунків у звітний період за реалізовані талони. У щомісячні звіти комісіонера, реалізація талонів не включалась.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 9 липня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

1) №0001982301/0/1538 від 21.04.2005р., №0001982301/1/1871 від 23.05.2005р. та №0001982301/2/2683 від 01.08.2005р., якими позивачу визначено 1 331 155,00 грн. податкових зобов'язань по ПДВ, з яких 843 830,00 грн. основний платіж та 487 325,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

2) №0001972301/0/1537 від 21.04.2005р., №0001972301/1/1870 від 23.05.2005р., №0001972301/2/2682 від 01.08.2005р., якими позивачу визначено 4 412,00 грн. штрафних санкцій податку на прибуток.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Прокуратура Хмельницької області, ДПІ у м. Хмельницькому оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах просять рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянти зазначають, що згідно взаємозвірки контрагентів по операціях з продажу нафтопродуктів, отриманих по договору комісії від 21.12.2003року за № 28/03-К від ТОВ «Алмаз» (комітентом) нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 676 282грн., а до складу податкового кредиту по зазначених операціях позивачем( комісіонером) віднесено податок на додану вартість на суму у розмірі 16 520 112грн.

Таким чином, встановлено порушення ТОВ «Світязь-А» п.4.7 ст.4 та пп. 7.4.1 п.7.4ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 843 830 грн. по отриманих згідно договору комісії від 21.12.2003року № 28/03-К від ТОВ «Алмаз» нафтопродуктів, що не є власністю та не відносяться до валових витрат ТОВ «Світязь-А», але за які перераховано авансом кошти комітенту, проте які (нафтопродукти) не були реалізовані в період, що перевірявся, і обліковувалися на позабалансовому рахунку 024 «Товари, отримані на комісію»

Апелянт також вважає правомірним нарахування штрафних санкцій податку на прибуток, так як позивач порушив пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат суму 59 027 грн. за ремонтні роботи нафтобази, які неправомірно були включені до валових витрат.

Представник прокуратури Хмельницької області вимоги апеляційних скарг підтримав з зазначених в них підстав

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.

Колегія суддів, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, вважає, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що посадовими особами ДПІ в м. Хмельницькому проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання ТОВ «Світязь-А» вимог податкового законодавства за період з 24.09.2003 року по 01.01.2005 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт перевірки №832/23-1/32680072 від 18.04.2005 року, яким встановлено, що по операціях з продажу нафтопродуктів, отриманих по договору комісії від 21.12.2003року за № 28/03-К від ТОВ «Алмаз» (комітентом) нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 676 282грн., а до складу податкового кредиту по зазначених операціях позивачем ( комісіонером) віднесено податок на додану вартість на суму у розмірі 16 520 112грн.

На погляд податкового органу, ТОВ «Світязь-А» порушив п.4.7 ст.4 та пп. 7.4.1 п.7.4ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як відніс до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 843 830 грн. по отриманих згідно договору комісії від 21.12.2003року № 28/03-К від ТОВ «Алмаз» нафтопродуктів, що не є власністю та не відносяться до валових витрат ТОВ «Світязь-А», але за які перераховано авансом кошти комітенту, проте які (нафтопродукти) не були реалізовані в період, що перевірявся.

21.04.2005 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001982301/0/1538 про визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1331155,00 грн., з них: 843 830,00 грн. - основний платіж та 487 325,00 грн. - штрафні санкції, яке в результаті адміністративного оскарження було про дубльоване рішеннями №0001982301/1/1871 від 23.05.2005року та №0001982301/2/2683 від 01.08.2005року.

Крім того, перевіряючими також зроблено висновок про заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2004 року на 14 706,00 грн. та самостійно виправлена платником в 4 кварталі 2004 року, тобто ним порушено пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат суму 59 027 грн. за фарбування Дунаєвецької нафтобази, які неправомірно були включені до валових витрат.

21.04. 2005 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001972301/0/1537 про нарахування позивачу штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 4 412,00 грн., яке в результаті адміністративного оскарження було про дубльоване рішеннями №0001972301/1/1870 від 23.05.2005року та №0001972301/2/2682 від 01.08.2005року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що податковим органом не доведено вчинення платником вказаних вище порушень податкового законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2003 року між ТОВ «Світязь-А» та ТОВ «Алмаз» укладено договір комісії №28/03-К, відповідно до якого ТОВ «Світязь-А» (комісіонер) зобов'язувався за дорученням ТОВ «Алмаз» (комітент) від свого імені та за винагороду здійснювати: продаж паливно-мастильних матеріалів за готівковий та безготівковий розрахунок з одночасною обов'язковою видачею талонів, як підтвердження здійсненого розрахунку за товар, а також відпуску з АЗС за пред'явленими талонами попередньо оплачених ПММ, що надійшли комісіонеру від комітента на виконання вказаного Договору та є власністю комітента.

Пунктом.2.1.3. Договору обумовлювалося щомісячне подання комітентом звітів про роздрібну та оптову реалізацію ПММ та видачу і приймання талонів на отримання ПММ, а відповідно до п.2.1.4. Договору, грошові кошти, отримані від реалізації нафтопродуктів комітента перераховуються йому на протязі трьох днів з моменту їх надходження від покупців.

Відповідно до додатків до договору комісії від 29 лютого 2004р., від 31 березня 2004р., від 30 квітня 2004р., від 31 травня 2004р., від 30 червня 2004р., від 31 липня 2004р., від 31 серпня 2004р., від 31 вересня 2004р., від 31 жовтня 2004р., від 30 листопада 2004р., та від 31 грудня 2004р. та актів приймання робіт, комісіонеру(позивачу) виплачувалася винагорода.

Відповідно до п.4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону (зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата вартості товарів, тобто дата отримання грошових коштів від покупця, або дата відвантаження товарів покупцю (тобто перша із подій), а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Проте, судом першої інстанції вірно зауважено, що п. 4.7. ст.4 вказаного вище Закону. не передбачена залежність сум податкового кредиту від складу валових витрат, а вказується лише на залежність податкового кредиту від дати перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В матеріалах справи відсутні матеріали та посилання податкового органу на недоліки податкових накладних, а відтак виписані підприємством ТОВ «Алмаз» податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" і містять всі необхідні реквізити.

З висновку №11966/1750/1751 від 21.03.2007 року комісійної судово-бухгалтерської експертизи видно, що грошові кошти, отримані від реалізації нафтопродуктів комітента, перераховувалися комісіонером комітенту на протязі одного дня з моменту поступлення коштів. При цьому, отоварені на АЗС талони, що підтверджують проведений за товар розрахунок, оприбутковувався без попередньої згоди комітента і складання звіту комісіонера, що підтверджує доводи позивача про не врахування реалізації талонів .

Експерти, зокрема, вказали, що кількість отриманих від ТОВ «Алмаз» ПММ окремо по звітних періодах за 2004 рік підтверджується актами прийому-передачі і актами звірки руху товарів, розходжень між щомісячними актами прийому-передачі нафтопродуктів від ТОВ «Алмаз» і актами звірки руху ПММ за період з 01.02.2004 року до 31.12.2004 року не встановлено.

За результатами експертного дослідження загальна сума реалізації нафтопродуктів по даних звітів комісіонера в т.ч. із врахуванням суми реалізації нафтопродуктів по талонах МРД, згідно договору комісії №28/03-К від 21.12.03р. за лютий -грудень 2004 року складає 94057710,72 грн., сума податкового зобов'язання по ПДВ складає 15 676 285,12 грн.

Висновки вказаного вище експертного дослідження про правильність сформованого податкового кредиту податковим органом не спростовано.

Щодо податку на прибуток, колегія судді зазначає, що згідно пп. 8.7.1 п. 8..7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь - які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2,3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Податок на прибуток за звітний квартал розраховується згідно з п. 3.1 ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням положень пунктів 7.12-7.14, 14.1, 16.8, 16.9 та ст. 6 цього Закону з наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Відповідно, заповнення декларації повинно здійснюватись за відповідний податковий період, тобто наростаючим підсумком з початку звітного календарного року. Кожна наступна декларація включає в себе дані попереднього звітного періоду.

Згідно експертного висновку, у Деклараціях про прибуток підприємства за 3 квартали 2004 року і за 2004 рік, не відображено суми витрат на поліпшення основних фондів на суму 59027грн. в таблиці №3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат» додатку К1/1 до цих декларацій дані про фактичні обсяги поліпшень з наростаючим підсумком (графа 4,7,8), а також не відображені дані в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» в Декларації про прибуток за 2004 рік, на що посилаються перевіряючі в Акті перевірки, а відтак застосування до позивача штрафних фінансових санкцій в сумі 4412,00 грн. є неправомірним.

Вказаний висновок експертів також не спростовано апелянтами, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано обґрунтовано.

Частинами 1, 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Прокуратури Хмельницької області, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 9 липня 2007 року у справі №6/260-НА - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді А.Р. Курилець

В.Я. Качмар

Ухвала у повному обсязі складена 28.10.2013 року.